Примітки. 1. Nairn Т. The Break-up of Britain

1. Nairn Т. The Break-up of Britain. – London: New Left Books, 1977. – C. 359.

2. Пор.: «Все, що я можу сказати з цього приводу, зводиться ось до чого: нація виникає тоді, коли значне число людей якоїсь спільноти вважають, що вони утворюють націю, або поводяться так, начебто вони її утворили» (Seton-Watson H. Nations and States. An Enquiry into the Origins of Nations and the Politics of Nationalism. – Boulder, Colo.: Westview Press, 1977. – C. 5). Ми можемо розуміти «вважають» як «уявляють».

3. Renan Е. Qu’est-ce qu’une nation? – У кн.: (Euvres Completes. – Paris: Calmann-Levy, 1947-1961. -T. I. – С 892. <...>

4. Gellner E. Thought and Change. – London: Weidenfeld and Nickolson, 1964. -С 169. (Курсив мій – Б. А.).

5. Гобсбаум, наприклад, «вичисляє» її, стверджуючи, що 1789 року вона налічувала близько 400 тис. чол. за загальної кількості населення країни у 23 млн. чол. (Д^ив: Hobsbawm E. The Age of Revolution, 1789-1848. – New York: Men­tor, 1964. – С 78). Та чи можливі були б такі підрахунки за ancien regime!..

6. Населення країн Європи, де було відоме друкарство, налічувало тоді близько 100 млн. (Febvre L. and Martin H.-J. The Coming of the Book. The Impact of Printing, 1450-1800. – London: New Left Books, 1976. – С 248-249).

7. Показовою є доля «Подорожей» Марко Поло, твору, який лишався практично невідомим до того, як вперше вийшов книжкою у 1559 році {Polo M. The Travels of Marco Polo/Transl. and ed. William Marsden. – London and New York: Everyman’s Library, 1946. – С XIII).

8. Цит. за: Eisenstein E. L. Some Conjectures about the Impact of Printing on West­ern Society and Thought: A Preliminary Report//Journal of Modern History. – 1968. -№40:1.-С 56.

9. Febvre L. and Martin H.-J. The Coming of the Book. – С 122. Щоправда, в оригіналі сказано просто «понад кордонами» (L Apparition du Li vre. – Paris: Al­bin Michel, 1958. – С 184).

10. Ibid. – C. 187. В оригіналі сказано «puissants» (можновладних), а не «wealthy» (грошовитих) капіталістів (L’Apparition du Livre. – С. 281).

11. «Отож запровадження друкарства було в цьому плані етапом на шляху до нашого сучасного суспільства масового споживання і стандартизації» (Ibid. – С. 259-260). В оригіналі сказано «une civilisation de masse et de standardisation»,

Бенедикт Андерсон

що, мабуть, краще перекласти як «стандартизованої масової цивілізації» (L’Apparition du Livre. – С. 394). \2. Ibid.-С. 195.

13. Ibid. – С. 289-290.

14. Ibid. – С. 291-295.

15. Невдовзі подібна ситуація склалася у Франції XVII сторіччя, де Корнель, Мольєр і Лафонтен продавали рукописи своїх трагедій і комедій прямо видавцям, які купували їх, вважаючи ці рукописи вигідними інвестиціями, оскільки їхні автори користувалися солідною репутацією на книжковому ринку (Ibid. – С. 161).

16. Ibid. -С. 310-315.

17. Seton-Watson H. Nations and State. – С. 28-29; Bloch M. Feudal Society. 2 vols./Transl. I. A. Manyon. -Chicago: University of Chicago Press, 1961.-Т. 1.-С. 75.

18. Не слід вважати, що народна мова ввійшла в адміністративний вжиток зразу, цілком і скрізь. Навряд чи в Аквітанії, якою правили з Лондона, діловодство велося давньоанглійською мовою.

19. Bloch М. Feudal Society. – Т. 1. – С. 98.

20. Seton-Watson H. Nations and State. – С. 48.

21. Ibid. -С. 83.

22. Це переконливо доводять дії Франціска І, який, як ми вже бачили, 1535 року заборонив будь-яке книгодрукування, а через чотири роки зробив фран­цузьку офіційною мовою свого двору!

23. Це була не перша «аварія» такого роду. Февр і Мартін зауважують, що хоча на теренах Європи буржуазія, безперечно, вже існувала наприкінці XIII сторіччя, папір став широко вживатися аж у самому кінці XIV сторіччя. Масове відтворення текстів і малюнків стало можливим тільки на гладкій, рівній поверхні паперу – і це відбулося аж через сімдесят п’ять років. Проте папір не був європейським винаходом. Він прийшов із іншого історичного обширу – з Китаю – через ісламський світ (Febvre L. and Martin H.-J. The Coming of the Book. – C. 22, 30,45).

24. У видавничому світі велетенських багатонаціональних видавництв немає й досі.

25. Детальніше про це див.: Steinberg S. Н. Five Hundred Years of Printing. – Rev. ed., Harmondsworth: Penguin, 1966. – Розд. 5. Те, що знак ough в словах although, bough, lough, rough, cough і hiccough вимовляється по-різному, свідчить як про численні ідіолектичні варіанти мови, на основі яких творилася сучасна англій­ська орфографія, так і про ідеографічну якість кінцевого продукту.

26. Я кажу «найбільше прислужився капіталізм» небезпідставно. І Стайнберґ, і Айзенстайн мало не обожнюють друкарство, вважаючи його добрим генієм сучасної історії. Февр і Мартін ніколи не забувають, що за друкарством стоять друкарні і видавничі фірми. В цьому контексті варто нагадати, що, хоча друкування вперше було винайдено в Китаї, можливо, за 500 років до того, як воно з’явилося в Європі, воно не стало тоді не те що революційним, а навіть вагомим фактором – саме тому, що капіталізму там не було.

27. Febvre L. and Martin H.-J. The Coming of the Book. – С 319. Пор.: «Au

Уявлена спільнота

XVIIe siecle, les langues nationales apparaissent un peu partout cristallisees» (L’Apparition du Livre. – С 477).

28. Kohn H. The Age of Nationalism. – New York: Harper, 1962. – C. 108. Заради справедливості слід додати, що Кемаль сподівався таким чином піднести турецький націоналізм до рівня сучасної латинізованої цивілізації Західної Європи.

29. Seton-Watson H. Nations and States. – С. 317.

Дата добавления: 2015-07-17