Національність та національні держави

У вік націоналізму національність – це народ, що змушений вина­ходити засоби ефективного контролю над поведінкою своїх членів. Це народ, що намагається озброїтися владою, деяким апаратом примусу, сильним настільки, щоб пошанування команд з достатньою ймовірні­стю могло сприяти поширенню звичок добровільного їх виконання. Внас­лідок взаємодії звичок добровільного виконання з імовірним застосу­ванням примусу така влада може здійснюватися шляхом неформальних соціальних установ, тиску колективної (group) думки та престижу націо­нальних символів. Ще дієвіше вона може здійснюватися через формальні соціальні або політичні організації, через управління освітніми чи полі­тичними установами або ж через урядовий апарат. Та хоч би які були засоби влади, в кожному разі їх використовують для посилення та роз­витку тих соціальних каналів комунікації, поведінкових уподобань, полі­тичних (а часом і економічних) прив’язаностей, які всі разом утворюють соціальну тканину (fabric) національності.

Вся групова влада, отримана таким чином членами національності, призводить до того, що вони починають вимагати ще більшого. Фор­мально чи неформально, опозиція опиняється у переважній меншості, а

Народи, нації та комунікація

значна частина членів національності починає домагатися контролю над державою або її частиною.

Коли національність додає цю примусову силу до попередньої згур­тованості та відданості груповим символам, вона часто починає вважа­ти себе нацією і такою її сприймають також інші. У цьому сенсі говорять про польську, чеську або ірландську нації, навіть після втрати цими гру­пами своєї держави або ще до того, як вони отримали контроль хоч над якоюсь державою.

У всіх цих випадках національності перетворюються на нації, коли отримують реальну силу для підтримки своїх прагнень. Врешті, якщо їхні націоналістичні члени досягають успіху і стара або нова державна організація опиняється у їх розпорядженні, тоді нація стає суверенною і з’являється національна держава. У цей час, якщо не раніше, успішна нація може зіткнутися з нагальною проблемою: як використовувати свою вла­ду проти претензій інших національностей. Чим успішніше вона сприя­тиме своїм членам займати привілейовані або контролюючі позиції в суспільстві, тим більше їй доведеться боятися піднесення інших народів та інших націоналістичних рухів.

В кінці цього шляху успішна кар’єра націоналізму може перетвори­ти націю на клас. У такому випадку всі його члени стають членами при­вілейованої страти суспільства і жодному з них не доведеться принижувати­ся до непрестижних професій, оскільки іншим народам доведеться цим зай­матися. Національні канали комунікації навіть частково не будуть перети­нати бар’єри суспільства; навпаки, класові бар’єри будуть посилені бар’є­рами національності, мови та культури. Дещо з цього передбачалося у візіях деяких будівничих британської імперії наприкінці XIX століття і знайшло своє екстремальне втілення в нацистській ідеї німецького Herrenvolk*. Але за кожен крок у напрямку до цієї мети доведеться заплатити зростанням небезпеки. Чим далі буде ця майбутня «панівна раса» від фундаментально­го економічного виробництва, чим більше вона буде відрізана морально та політично від решти людства, тим більше вона ставатиме очевидною ціллю для всіх деструктивних та революційних соціальних і національних про­цесів. Націоналізм, що зародився для того, щоб зробити націю сильною, у цей момент починає робити її потенційно слабшою та уразливішою. Чи люди підуть за націоналістичними лідерами до самого кінця цього шляху, а чи зможуть розірвати це фатальне коло, залежатиме від наявності альтер­нативного лідерства і ще більше, мабуть, від характеру їхнього власного досвіду та їхніх аспірацій, закорінених у повсякденному житті.

* Народ панів (нім.).

КарлДойч

Націоналізм та «культурна автономія»

3 наших розмірковувань про національність, культуру та комуні­кацію вже зараз може зродитись одна пропозиція. Культура та допов-нювальність комунікації – це не речі, відірвані від решти життя, подібно до того, як недільні додатки до деяких газет відокремлені від серйозного завдання повідомляти щоденні новини. На кожному кроці соціальна комунікація виявляється нерозривно пов’язаною з цілями та засобами життя, з цінностями людей та зразками їхньої праці в команді, з зайнятіс­тю та підвищенням по службі, зі шлюбом та успадкуванням, з уподобан­нями покупців та продавців, з економічним достатком або злиднями – з усіма психологічними, політичними, соціальними та економічними відно­синами, що впливають на безпеку й щастя індивідів. Національність, культура і комунікація – не єдині чинники, що на них впливають, але вони постійно наявні.

Тому утопічним видається уявлення про щасливу державу «куль­турної автономії», де «культуру» буде відокремлено від реального жит­тя, де школи будуть відділені від податків, а студенти – від потреби в роботі, де сім’ям чи бізнесменам не потрібно буде хвилюватися про та­рифи або урядовий контроль, ані офісним працівникам про роботу і підвищення по службі. Всі ці проблеми можна вирішувати, і в багатьох країнах їх вирішують; але їх не можна вирішувати у цілковитому відриві від проблем культури та національності, з одного боку, і політичного й економічного життя – з другого.

Сама культура цікавить чоловіків та жінок лише до тієї міри, до якої вона вплітається в щоденну матерію їхнього життя. «Культурну автономію» не можна відділити від особистої, локальної, регіональної або професійної автономії людських істот. Кожен крок у трагічному зростанні націоналістичного насильства у нашому столітті показав нам індивідів, що борються не просто за абстрактну «культурну автономію», але за щось, що зачіпало саму матерію їхнього життя та тих місцевостей і регіонів, де це життя минає; і кожна хвиля націоналізму ще різкіше підтверджувала цю претензію на його «інтегральний», «тотальний», дедалі більше виключний характер.

Як далеко можуть піти ці процеси, як і хто заплатить за них високу ціну і як вони можуть обернутися проти провідних груп та соціальних інституцій, з якими вони були пов’язані напочатку, – обговорення цих питань тут не на часі.

Дата добавления: 2015-07-17