Ст. 150-1 «Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

Стаття є відносно новою (про це свідчить позначка «1»), з’явилася у КК України як втілення міжнародних зобов’язань у 2009 році, а вже у 2011 році зазнала змін.

Стаття 150-1 складається з двох частин.

Потерпілою в обох статтях є ма лолітня дитина, тобто така, що не досягла 14-ті років. Зрозуміло, що у випадках використання неповнолітньої особи з 14 років кримінальна відповідальність суб’єкту за статтею 150-1 відсутня. Відповідальність настає за іншою статтею – 304 (розділ «Злочини проти громадського порядку чи моральності). Її назва «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність», проте зміст диспозиції ширше: «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми».

Саме ст. 304 (ч. 2) використовується і у випадках, коли потерпілою є малолітня дитина, але вже такого стану розуму, коли її не використовують як своєрідне «знаряддя» жебрацтва (наприклад для того, щоб викликати почуття жалоби), а саме втягують у жебрацтво, тобто схиляють саму випрошувати цінності у сторонніх людей або погодитися на присутність при дорослій людині, щоб знов-таки, викликати жалобу).

Ч. 1 Використання батьками та особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб).

Як бачимо, поняття жебрацтва розкривається у самому законі. Суб’єктом є не будь-яки особи, а лише батьки та особи, які їх замінюють (вони визначені у сімейному кодексі – ними при певних обставинах можуть бути дід та баба, інші родичі).

На відміну від таких суб’єктів, ч. 2 ст. цієї статті (150-1) передбачає чужих щодо малолітнього людей.

Ч. 2 Кваліфікуючи ознаки:

1. Потерпіла – чужа малолітня дитина. Звернемо увагу, що за аргументами, викладеними вище, нема підстав вважати чужою дитину, стосовно якої мало місце позбавлення батьківських прав.

2. Застосування насильства чи погроза його застосування. Тут мається на увазі погроза застосування фізичного насильства до малолітньої дитини, яка вже може сприйняти погрози, усвідомити їх зміст. Наприклад, від дитини вимагають зображати з себе хворого під загрозою побиття. Проте дитина все одне використовується для випрошування, а не випрошує щось сама. В якості фізичного насильства «поза волею» дитини, вочевидь можна розглядати застосування снодійних речовин.

3. Повторність. Вказана повторність не лише тотожних злочинів (тобто саме передбачених ст. 150-1), а й однорідних, тобто передбачених статтями 150 («Експлуатація дітей»), 303 («Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією»), 304 («Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність»). Як бачимо, усі це статті передбачають злочини, які вчинені стосовно дітей.

4. Група осіб за попередньою змовою. Як вже неодноразово роз’яснювалося, це хоча б два співвиконавця, які домовилися про вчинення злочину до початку виконання його об’єктивної сторони, тобто ще на етапі готування.

Ч. 3 ст. 150-1 містить таки особливо кваліфікуючи ознаки:

1. Організована група (см. ч. 3 ст. 28)

2. Середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, що є наслідком використання малолітнього. Вони можуть настати як результат застосування фізичного насильства, снодійних препаратів, переохолодження чи, навпаки, перегріву тощо.

Питання для самоконтролю

1. Співвідношення альтернативних діянь «викрадення» та «позбавлення» волі що передбачені ст. 146 КК «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини».

2. Проблема можливості позбавлення волі шляхом бездіяльності.

3. Поняття застосування зброї як кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 ст. 146 КК «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини».

4. Співвідношення злочину, передбаченого ст. 146 КК «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини» із злочином, що передбачений ст. 444 КК «Злочини проти осіб та установ, які мають міжнародний захист» у частині викрадення або позбавлення волі відповідних осіб.

5. Тяжкі наслідки, як кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 3 ст. 146 КК «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини».

6. Проблема кваліфікацій дій особи, яка охороняє потерпілого, у разі, коли він позбавлений волі іншим суб’єктом.

7. Поняття «тривалого часу» як кваліфікуючої ознаки у ч. 3 ст. 146 «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини».

8. Відмежування захоплення заручника від його тримання (ст. 147 КК «Захоплення заручників»). Проблема можливості «тримання» без «захоплення».

9. Адресат спонукання до певних дій як ознака мотиву у ст. 147 КК «Захоплення заручників».

10. Значення мотиву для визнання захоплення та тримання особи ознаками злочину, передбаченого ст. 147 КК «Захоплення заручників».

11. Проблема кваліфікації дій за ст. 147 «Захоплення заручників» у випадку, коли суб’єкт не встиг висунути відповідну вимогу.

12. Кого саме стосується «погроза знищення людей» в якості кваліфікуючої ознаки, що передбачена ч. 2 ст. 147 «Захоплення заручників».

13. Розмежування захоплення заручників, що поєднане з вимогою матеріальних цінностей (ст. 147 КК) від викрадення людини з корисливих мотивів (ч. 2 ст. 146 КК).

14. Співвідношення злочину, передбаченого ст. 147 «Захоплення заручників» із злочином, передбаченим ст. 349 «Захоплення представника влади або представника правоохоронного органу як заручника».

15. Поняття «підміни» як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 148 «Підміна дитини».

16. Особливості потерпілого у складі злочину, передбаченого ст. 148 «Підміна дитини».

17. Яких саме дій, що вказані у ст. 149 КК «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини», стосується вказівка на мету експлуатації та конкретні способи.

18. Проблема викладення ознак суб’єктивної сторони у диспозиції ст. 149 КК «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини».

19. Проблема відповідальності за торгівлю людьми (ст. 149) матері, яка продала свою дитину для її усиновлення.

20. Відмінність використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1 КК) від втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом (ст. 304 КК «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність»).

21. Особливості потерпілого у складі злочину, передбаченого ст. 151 «Незаконне поміщення в психіатричний заклад».

22. Співвідношення незаконного поміщення у психіатричний заклад (ст. 151) із незаконним позбавленням волі (ст. 146).

[1] Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 р. [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_161

[2] Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв подібних до рабства 1956 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_160

Дата добавления: 2015-07-16