Ст. 149 «Торгівля людьми».

В останні часи торгівля людьми в Україні набула загрозливих розмірів. Реальні масштаби цього з’ясувати неможливо, оскільки усі підрахунки базується або на інформації неофіційного характеру або на необ’єктивних даних, які відображують лише відкриту сторону феномену, тому є дуже приблизними. Проте навіть таки дані свідчать про те, що торгівля людьми стала проблемою національного масштабу. Дані консульських установ України свідчать, що останнім часом до Туреччини вивезено понад шість тисяч українок, до Греції – понад три тисячі, до Сербії – близько тисячі. Міжнародні експерти стверджують, що майже в усіх будинках розпусти Європи є українські жінки, причому більшість них опинилися там внаслідок торгівлі людьми. Менш розповсюджені, але все ж таки існують випадки продажу чоловіків для експлуатації праці а також випадки торгівлі дітьми для незаконного усиновлення або трансплантації органів. Злочинний «бізнес» продажу людей із України в основному орієнтований на європейську «секс-індустрію» та нелегальний трудової сектор. Крим того, існують таки напрямки, як незаконна трансплантологія, примусова вагітність, та незаконне усиновлення дітей.

Зрозуміло, що проблеми, пов’язані з торгівлею людьми стосуються не лише України. Існують розгалужені міжнародні злочинні організації, які постачають «покупцям» «живий товар». Протидії цьому ганебному, але, на жаль, розповсюдженому явищу приділяє значну увагу міжнародна спільнота. Стаття 149 КК є втіленням міжнародних зобов’язань України, результатом імплементації міжнародно-правових норм. Відповідно до них у грудні 2006 року стаття зазнала змін та доповнень.

На жаль, законодавець часто-густо запозичує текст міжнародних норм дослівно, не дуже піклуючись про якість перекладу на українську мову. Саме це спостерігається і побудові статті 149.

Крим того, слід одразу зазначити, що диспозиція ч. 1 ст. 149 викладена недостатньо чітко. Важко зробити однозначний висновок стосовно того, яких саме дій (а їх декілька варіантів) стосується мета експлуатації та конкретні способи вчинення. Від того, розповсюджуються ці ознаки на всі варіанти діяння або лише на ті, що вказані після слів «а також», залежить кваліфікація відповідних подій. З приводу цього питання дослідники кримінального права навіть зверталися до фахівців з філології. Проте й серед них відсутня одностайність думок.

Стаття 149 складається з трьох частин та великої примітки.

Частини друга та третя містять кваліфікуючи ознаки щодо частини першої.

Примітка складається з трьох частини, в яких роз’яснюються терміни, що застосовуються у диспозиції часті першої ст. 149.

Об’єкт

Злочин, передбачений ст. 149 насамперед посягає на свободу людини, саме вона є основним безпосереднім об’єктом. Додатковими об’єктами, виходячи з змісту певних кваліфікуючих ознак, можуть бути здоров’я людини, її психічна недоторканність, власність та інші блага.

Потерпілою від злочину може бути будь-яка людина. Цей злочин є дуже поширеним стосовно жінок. Кожному відомі численні випадки вербування молодих дівчат нібито для роботи за кордоном, а насправді – для сексуальної експлуатації. Зрозуміло, що потерпілими можуть бути люди і чоловічої статі. Якщо потерпілим є неповнолітній (зокрема, малолітній), дії злочинця кваліфікуються за ч. 2 або 3 ст. 149.

Дата добавления: 2015-07-16