Ч. 3 ст. 146

Ця частина є особливо кваліфікуючим складом незаконного позбавлення волі або викрадення людини. Особливо кваліфікуючих ознак три. Вони передбачають вчинення відповідних діянь з такими ознаками:

1. Організованою групою (її ознаки містяться у ч. 3 ст. 28).

2. Поєднані з погрозою знищення людей. Погроза може бути надана усно, письмово, засобами зв’язку, конклюдентними діями.

3. Такі, що спричинили тяжкі наслідки. Це – оціночна ознака. Тяжкими наслідками можуть визнаватися смерть потерпілого (заподіяна з необережності), його самогубство, істотний матеріальний ущерб, втрата потерпілим місця постійної роботи та ін.

У тому же розділі, що розглядається, міститься норма спеціальна щодо ст. 146. стосовно незаконного позбавлення свободи. Це ст. 151 «Незаконне поміщення у психіатричний заклад». Вона теж передбачає незаконне позбавлення свободи, але спеціальним суб’єктом (лікарем-психіатром) та у конкретному місці (психіатричний заклад).

Слід пам’ятати, що ст. 146 передбачає так звані триваючі злочини. – позбавлення волі та викрадення вважаються вчинюваними до моменту звільнення потерпілого. Саме з цього моменту починають спливати строки давності. До того ж особа, яка приєднується до утримування потерпілого, коли він вже позбавлений свободи є співвиконавцем цього злочину, а не особою, яка до нього причетна.

Викрадення людини має певну схожість із захопленням заручників, тобто між ними є колізія, оскільки викрадення також може супроводжуватися пред’явленням певних вимог. Відмінність, на думку багатьох дослідників, полягає у тому, що викрадення людини не афішується, здійснюється у таємниці від державних органів, а, навпаки, адресується вузькому колу осіб з попередженням до таких осіб не звертатися до органів влади та погрозами розправи у випадку непокори.

Ст. 147 Захоплення заручників

Стаття включена до КК відповідно до Міжнародної конвенції, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1979 р. Нагадую про «універсальний» принцип дії кримінального закону у просторі та за колом осіб. Особа, що вчинила відповідний злочин на території іншої держави та не є громадянином України, при тому, що інтереси України не порушені, не зважаючи на ці обставини може відповідати за ст. 147 України (звісно, якщо опинилася на нашій території).

Об’єкт

Основний безпосередній – фізична свобода особи.

Додатковий безпосередній – громадська безпека, життя, здоров’я людини, власність.

Потерпілий –приватна особа. Якщо потерпілим є службова особа(працівник влади, працівник правоохоронного органу) або її близький родич, застосовується спеціальна норма – ст. 349 «Захоплення працівника влади або працівника правоохоронного органу як заручника»(з розділу ХV «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян»).

Дата добавления: 2015-07-16