Причини

Є кілька взаємопереплетених причин. В 60-70х роках в арабських країнах відбулися революції, до влади прийшли люди на хвилях національно-соціалістичного визволення. В своїх країнах вони встановили світські режими. Трималися на диктатурі свого режиму і піклувалися за безпеку своїх правлячих кіл та родин. Всі інші не мали можливості займатися політикою, що дуже не подобалося арабам і вони де далі втомлювалися від диктатури.

Друга психологічна причина це те, що у свідомості арабського світу влада має належати тільки нащадкам пророка Мухамада, тому усі світські диктатори, в очах народу вважаються вискочками. Вагомий чинник в арабську весну вніс Західний світ. США та Європа активно воюють і займаються перерозподілом впливу в ісламському світі. Захід намагається контролювати цей регіон, із часів війни в Іраку почав активно збільшувати контроль цін на нафту. На сьогодні США контролює приблизно 60% цін на чорне золото. Наприклад Лівія Кадафі експортувала Західному світу 2% нафти від усього світового продажу. Начебто це не багато, але все ж таки, тепер Захід її не купує і сам визначає ціни на лівійську нафту яку контролюють союзний до США і Великобританії Тріполі та племена. І при бажанні Захід може підвищити ціни на нафту або знизити.

Арабську весну, її причини можна порівняти з подіями в Європі 1648 року, коли сипалися існуючи режими, і на зміну їм приходили нові. Від Англії до України все змінилося. Або порівняти з подіями 80-тих років минулого століття. Тоді від Китаю до Європи падали комуністичні режими, які супроводжувалися численими бархатними, безкровними, а де і з кров’ю революціями. Старий світ помирав, і з’явився той в якому ми живемо.

Правлячі режими до арабської весни, можна назвати постколоніальними.

Причини цього повномасштабного процесу досить різноманітні: соціальні, політичні, економічні, глобалізаційні. Посол РФ у Ємені, Лівії та Тунісі Веніамін Попов виказав і таку думку, що «арабська весна» здійснилася під натиском часу.

Щодо Єгипту, то шаблонними причинами єгипетської революції 2011 р. зазвичай називають економічну стагнацію, бідність, корупцію, безробіття, перенаселення Каїру (у єдиному африканському мегаполісі проживає 22% населення Єгипту), придушення діяльності опозиції та незмінну класову нерівність. Однак, лише половина з цих причин підтверджується фактами: і справді в країні процвітає корупція в масштабах кланів політичної та релігійної верхівки. Щодо єгипетського безробіття, то його рівень на початок революції за міжнародними нормами був невисоким - у середньому 9%, що є нижчим, ніж у таких країнах, як: США, Франція, ЮАР, Іспанія. Головним чинником детермінанти єгипетського безробіття для революції стало те, що половина безробітних - молодь 20-24 років. Дослідження, проведене Центральним агентством із суспільної мобілізації та статистики Єгипту в ІІІ кварталі 2010 р., виявило ще одну важливу для початку народного повстання обставину - більше 43% єгипетських безробітних мали вищу освіту, тобто напередодні подій початку 2011 р. було понад 1 млн. безробітної та, здебільшого, високоосвіченої молоді, яка сформувала рушійну силу революції.

Внутрішні чинники теж зіграли особисту роль у формуванні суспільної думки. Серед них можна назвати соціальні проблеми, які вважаються наслідками сучасного капіталізму: збільшення нерівності між найбагатшими та найбіднішими, великий рівень бідноти, низька заробітна плата, зниження проценту середнього класу серед населення, безробіття та погані житлові умови. У економічному плані причинами спалахнувших повстань були зростання цін на продукцію першої необхідності, диспропорція в економіці країн. Найбільших страждань зазнала молодь, що не мала можливостей реалізувати себе. Зростав рівень смертності, а показник рівня повсякденного життя навпаки знижувався. Водночас з цим малочисельна частина суспільства – політична еліта – користувалася усіма благами, загрузнувши у корупції та безвідповідальності.

З політичної точки зору протести були спричинені дефіцитом реальної демократії. У арабських країнах державні голови упродовж десятиріч залишались при владі, передаючи керівництво країною своїм наслідникам. Таким чином, один сімейний клан міг знаходитись на верхівці протягом близько п’ятдесяти років. Такі авторитарні режими передбачували високий рівень корупції, відсутність свободи слова, зростання розриву між багатим і бідним населенням країн, що в свою чергу стало поштовхом до масових незадоволень. Протестуючий народ мав на меті саме усунути від владних структур сімейні клани, які на думку більшості населення гальмували розвиток демократії в арабському суспільстві.

Такими є внутрішні чинники початку «арабської весни» у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Економічні, політичні та соціальні проблеми сприяли розповсюдженню радикальних настроїв населення, спрямованих проти керівництв, що знаходились при владі у 2010-2011 рр.

Стосовно зовнішніх чинників, що здійснили вплив на хід арабських революцій, зокрема на початок цих подій та характер їх розповсюдження, зазначимо глобалізаційні процеси, що торкнулися усього світу і не могли не зачепити і арабських країн. Відкрито світове суспільство заявляє про роль Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу в організації переворотів.

Дійсно, якщо проаналізувати характер арабських революцій 2010-2011 рр., помітимо деякі суперечні моменти. У першу чергу належить зосередити увагу на відсутності чіткої ідеології у протестуючих. Повстанські рухи не мають рівноцінної альтернативи для політичної програми. «Гнів населення має персоніфікований характер», протестуючі діють не намагаючись змінити саму політичну систему. Також немає і лідерів цього революційного руху – ні особистостей, ні організацій. Підозріло виглядає надмірна швидкість розповсюдження «ефекту доміно» та вибірковість країн для здійснення переворотів. Також неможливо ігнорувати наявність фінансової підтримки даних переворотів, бо жоден рух проти влади не матиме успіху без фінансування ззовні. Відомо, що «лідер єгипетських революціонерів М. Аль-Барадей є членом аналітичного центру США «Міжнародна кризисна група» та отримує спонсорську підтримку з боку «Відкритого товариства» Джорджа Сороса, Chevron, Shell, Morgan Stanley, Deutsche Bank та ін. Такі факти вказують якраз на штучне походження даних революцій, з цього приводу виникає питання

Дата добавления: 2015-07-16