Щорічні основні та додаткові відпустки.

Тема 6 Час відпочинку

Лекція 9 Правове регулювання відпусток

1. Щорічні основні та додаткові відпустки.

2. Інші види відпусток передбачені законодавством.

3. Порядок надання.

Щорічні основні та додаткові відпустки.

Одним з видів часу відпочинку, що передбачений трудовим за­конодавством, є відпустки. Ст. 45 Конституції України передбачає право працюючих на відпочинок, яке забезпечується наданням оп­лачуваної щорічної відпустки. Порядок надання відпусток регу­люється КЗпП України, Законом України "Про відпустки" та 15 ли­стопада 1996 р., а також іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відпустки за своїм характером та призначенням бувають досить різно­манітними. Тому спроба дати визначення поняття відпусток є доволі непростою. Адже є відпустки, які дійсно встановлюються з метою на­дання працівнику якнайбільших можливостей для відпочинку і віднов­лення трудових сил та надаються, як правило, на кінець кожного робо­чого року; інші, хоч і називаються відпустками, але до відпочинку ма­ють віддалене відношення (творчі відпустки; або ж ті, що гарантуються матерям після народження ними дітей (соціальні відпусти)).

Отже, відпустки - це такі календарні періоди працюючих громадян, протягом яких вони вільні від виконання основних трудових обов'язків і можуть використовувати їх на власний розсуд або за призначенням.

Закон України «Про відпустки» встановлює наступні види від­пусток:

· Щорічні відпустки: ^основна відпустка; ^додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

· додаткова відпустка за особливий характер праці;

· додаткові відпустки у зв‘язку з навчанням;

· творчі відпустки;

· соціальні відпустки:

· відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; ^відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею триріч­ного віку;

· додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

· відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Наприклад, Закон України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передба­чає відпустки працівникам, які працюють на територіях радіоактив­ного забруднення. Колективним договором можуть передбачатися додаткові відпустки за тривалий стаж роботи на підприємстві та ін.

Відпустка надається, як правило, за відпрацьований робочий рік і при цьому зберігається місце роботи та у випадках, передбачених законом, заробітна плата. Робочий рік обчислюється з дня укла­дення трудового договору.

Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форми власності, виду приналежності та галузевої діяльності, а також ті, які працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами Ук­раїни, право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без гро­мадянства. Це право належить як особам, що працюють за сумісниц­твом, так і тим, які працюють на умовах неповного чи скороченого робочого часу. Якщо до 1 січня 1997 р. сезонні і тимчасові працівники не користувалися правом на відпустку, то, відповідно до Закону Ук­раїни «Про відпустки», тепер їм таке право надане.

Не мають права на відпустку особи, які працюють на умовах ци­вільно-правового договору, а також особи, засуджені до позбав­лення волі або до виправних робіт без позбавлення волі.

Вітчизняне законодавство вперше сформулювало правила надан­ня відпустки працівнику у випадку його звільнення. Ст. З Закону України «Про відпустки» передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпу­стку з наступним звільненням. При цьому датою звільнення вва­жається останній день відпустки. Щоправда, вказане право не по­ширюється на випадки звільнення працівника за порушення трудової дисципліни (п. п. З, 4, 7, 8 ст. 40 та п. 1 ст. 41 КЗпП України).

Якщо закінчився строк трудового договору, працівник також може отримати невикористану відпустку. Трудовий договір при цьому про­довжується до закінчення відпустки і до нього не застосовується прави­ло про переростання строкового трудового договору у безстроковий.

Право громадян України на відпустки забезпечується:

я гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збе­реженням при цьому місця роботи, заробітної плати у випадках, пе­редбачених Законом України «Про відпустки»;

н забороною замінювати відпустку грошовою компенсацією, крім випадків виплати такої компенсації за всі невикористані дні відпуст­ки при звільненні, а також: у випадках виплати грошової компенсації за бажанням працівника.

На відміну від раніше чинного законодавства, яке передбачало обчислення тривалості відпустки у робочих днях, Закон України «Про відпустки» встановив, що тепер відпустки обчислюються у календарних днях, як це прийнято у більшості зарубіжних країн.

Святкові та неробочі дня, які передбачені ст. 73 КЗпП України, при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпу­стки працівникам, які мають дітей, не враховуються.

Дата добавления: 2015-07-15