Щорічна основна відпустка

З - поміж усіх видів відпусток чи не найважливішу роль у сфері часу відпочинку відіграють щорічні основні відпустки. Саме зав­дяки цим відпусткам забезпечуються гарантії реалізації конститу­ційного права працівників на відпочинок.

Щорічна основна відпустка залежно від її тривалості поділяється на мінімальну і подовжену.

Ст. 6 Закону України «Про відпустки» встановила щорічну ос­новну відпустку мінімальною тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований повний робочий рік. При умові відпрацювання пра­цівником повного робочого року, його відпустка не може бути мен­шою за встановлену законом мінімальну відпустку. Щодо відпуст­ки сезонним і тимчасовим працівникам, то вона надається їм три­валістю, що пропорційна відпрацьованому часу, тобто така відпу­стка може бути меншою, ніж 24 календарні дні.

Для деяких категорій працівників законом встановлені щорічні ос­новні відпустки подовженої тривалості. Зокрема, для неповнолітніх передбачено надання відпустки тривалістю 31 календарний день, інва­лідам І і II груп незалежно від причин інвалідності-30 календарних днів, інвалідам III групи-28 календарних днів. Працівникам вугіль­ної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також особам, залученим до роботи на відкритих гірничих об'єктах, до робіт на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, до будівельно-монтажних робіт у шахтному будівництві, до транспортування та зба­гачення корисних копалин, надається щорічна основна відпустка три­валістю 24 календарні дні, але при цьому за кожних два відпрацьова­них роки на зазначених роботах відпустка їм збільшується на 2 кален­дарні дні. Максимальна тривалість відпустки для цих працівників не може перевищувати 28 календарних днів. Закон передбачає також надання відпустки більшої тривалості працівникам, що залучені до роботи на підземних гірничих об'єктах та в розрізах, кар'єрах і рудни­ках глибиною 150 м і нижче, тривалістю не менше 28 календарних днів незалежно від стажу роботи. Для працівників, залучених до робіт в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 м, відпустка надається тривалістю 24 календарних дні. При наявності стажу на цих роботах 2 і більше років, відпустка збільшується на 4 календарних дні.

Відпустки більшої тривалості надаються також воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин. Передбачається, що їх щорічна основна відпустка не може бути меншою 30 календар­них днів. Невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин відпустка надається тривалістю 24 календарні дні, але за кожних два роки стажу на зазначених роботах відпустка збільшується на 2 календарні дні. Максимальна тривалість відпустки цих категорій працівників не може перевищувати 28 календарних днів.

Існують подовжені відпустки також для працівників лісозаготі­вельних, лісогосподарських, лісозахисних, підприємств лісовпоряд­кування і виробничих об'єднань, що займаються заготівлею воску і видобутком живиці, а також для працівників підприємств агролісо­меліорації, міжгосподарських лісгоспів, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, лісопунктів, лісництв і лісозаготівельних дільниць, а також лісництв, які входять до складу підприємств інших галузей народного господарства, дер­жавних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, для яких щорічна основна відпустка надається тривалістю 28 календарних днів, за умови, що вони зай­няті на роботах, посадах і професіях, зазначених у списку, який зат­верджений постановою Кабінету Міністрів від 9 червня 1997 р.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам щорічна основна відпустка надається трива­лістю до 56 календарних днів. Порядок надання відпустки працівни­кам зазначених категорій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. Тривалість такої відпустки диференціюється залежно від посади, яку обіймає працівник, від 28 до 56 календарних днів. Право на відпустку мають працівники дошкільних закладів осві­ти, позашкільних закладів освіти, середніх закладів освіти, закладів ос­віти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти, навчально-ме­тодичних центрів і кабінетів, науково-дослідних та інших наукових ус­танов і організацій, науково-дослідних та наукових підрозділів уста­нов, організацій, підприємств, якщо їхня посада передбачена у названій постанові Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р.

Недоліком Закону України «Про відпустки» можна вважати те, що у ньому тривалість щорічної відпустки не встановлюється в залежність від тривалості стажу роботи працівника, за винятком окремих кате­горій працівників, що передбачено ст. 6 цього закону. Законодавством багатьох європейських держав встановлено, що тривалість основної щорічної відпустки залежить від тривалості трудових відносин кож­ного працівника. їм гарантується відпустка мінімальної тривалості, незалежно від трудового стажу, але у подальшому, чим довше пра­цює особа на підприємстві, тим більшої тривалості надається їй щор­ічна відпустка. При цьому відпустка виконує також своєрідну функ­цію стимулювання тривалої роботи у одного роботодавця.

Вітчизняне законодавство, не враховуючи пропозицій вчених-юристів, все ж залишило поза увагою залежність тривалості відпу­стки від стажу роботи, а тому складається ситуація, коли і молоді, щойно прийняті на роботу працівники, і особи, що мають стаж 10-15 років роботи на підприємстві, отримують за загальним прави­лом щорічну відпустку однакової тривалості.

Дата добавления: 2015-07-15