Щорічні додаткові відпустки

Крім щорічної основної відпустки, трудове законодавство Ук­раїни передбачає також надання для певних категорій працівників додаткових щорічних відпусток. Такі відпустки, згідно з закону «Про відпустки», існують двох видів: за роботу в шкідливих та важ­ких умовах праці та за особливий характер праці.

Щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах праці передбачена для працівників, які залучені до робіт, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих вироб­ничих факторів. Список виробництв, цехів, професій і посад в шкідливих і важких умовах праці, зайнятість працівника на робо­тах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. у редакції постанови від 13 травня 2003 р.

Законом встановлена загальна тривалість цієї відпустки до 35 ка­лендарних днів. Конкретна тривалість відпустки визначається ко­лективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умови праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Тим не менше, цією ж постановою від 13 травня 2003 р. пе­редбачено максимальну тривалість такої відпустки для кожного ви­робництва, професії і посади, що очевидно суперечить п. 2 ст. 7 За­кону України «Про відпустки» і обмежує права роботодавця та тру­дового колективу на встановлення конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці.

Право на що щорічну додаткову відпустку мають лише ті пра­цівники, що виконують роботи, передбачені вже згадуваним Спис­ком виробництв, цехів, професій і посад в шкідливих і важких умо­вах праці, залучення працівників до робіт, за які надається право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабі­нету Міністрів України від 13 травня 2003 р.

Якщо працівник виконує роботу, яка міститься в Списку, то право на щорічну додаткову відпустку за шкідливі і важкі умови праці він матиме при умові, що підприємство чи виробництво, на якому він працює, належить до відповідної галузі економіки.

Якщо ж конкретна професія чи посада передбачена розділом "За­гальні професії за всіма галузями господарства", то додаткова від­пустка надається незалежно від того, в яких цехах чи виробницт­вах виконують роботи конкретні працівники.

У тому випадку, коли виробництво зазначене без переліку конк­ретних професій чи посад, то правом на вказану додаткову відпус­тку користуються всі працівники, які там працюють.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпу­стку за роботу в шкідливих умовах праці, зараховуються дні, коли він був фактично зайнятий на роботах в шкідливих і важких умо­вах праці не менше половини тривалості робочого дня.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах праці для працівників відповідного підприємства встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці.

Ще одним видом щорічних додаткових відпусток, як було зазна­чено, є відпустки за особливий характер праці. Згідно зі ст. 8 Зако­ну України «Про відпустки», існує два види таких відпусток:

-працівникам, робота яких пов'язана з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих при­родних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ри­зику для здоров'я;

-працівникам з ненормованим робочим днем.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці трива­лістю до 35 календарних днів надається працівникам, робота яких пе­редбачена Списком виробництв, робіт, професій і посад з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, який був затверджений поста­новою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. у редакції від 13 травня 2003 р. При визначенні конкретної тривалості таких відпу­сток у календарних днях, існує також законодавча недоречність, як і при визначенні тривалості відпусток за роботу в шкідливих і важких умовах праці. Тобто, як і у попередньому випадку, частина друга ст. 8 Закону України «Про відпустки» визначає, що конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встанов­люється колективним чи трудовим договором. Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. зроблено спробу нор­мативно встановити тривалість відпусток за роботу з особливими умо­вами праці для конкретних виробництв і робіт.

Тривалість цієї відпустки залежить від часу зайнятості працівника в умовах, що дають на неї право. Право на цю додаткову відпустку мають працівники за умови, що вони працюють на роботах з особли­вим характером праці не менше половини тривалості робочого дня.

І, нарешті, додаткова відпустка передбачена для працівників, які працюють на умовах ненормованого режиму робочого часу. Вони користуються правом на щорічну додаткову відпустку тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість цієї відпустки, а та­кож перелік категорій працівників, яким вона надається, встанов­люється колективним договором.

Така відпустка надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, а також необхідність періодичного виконання службових обов'язків в умо­вах понад норму робочого часу. Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно до часу, відпра­цьованого на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Дата добавления: 2015-07-15