Судово-психологічна експертиза

Психічна діяльність людини являє собою відображення об'єктив­ної дійсності. Однак через різні причини суб'єктивного й об'єктив­ного характеру цей процес може відбуватись з певними відхилен­нями. Для здійснення правосуддя дуже важливо знати характер і ступінь таких відхилень у осіб, чиї показання використовуються як джерела доказів у кримінальному судочинстві і у зв'язку з цим по­требують критичної оцінки та визначення рівня їх достовірності.

Предметом судово-психологічної експертизи є питання про ді­яльність осіб, індивідуально-психологічні властивості яких не вихо­дять за межі норми (особливості сприйняття певних явищ за даних умов, здатність адекватно їх оцінювати, особливості реагування на екстремальні ситуації тощо).

У тих випадках, коли для вирішення якогось питання необхід­но торкатися суміжних між психологією і психіатрією проблем, наприклад, при вивченні аномальних дітей та підлітків, доціль­ним є проведення психолого-психіатричної експертизи.

Слід категорично відкинути пропозиції, що містяться в деяких літературних джерелах, про проведення судово-психологічної екс­пертизи для безпосереднього вирішення питань про мотив і мету злочину, можливості обмови і самообмови, оскільки ці та аналогіч­ні їм питання, будучи або питаннями права, або питаннями, які не потребують для їх вирішення спеціальних психологічних знань, повністю охоплюються сферою діяльності слідчого і суду.

Разом з тим висновки експертів-спеціалістів у галузі психоло­гії, психіатрії, медицини, криміналістики, надані ними у межах своєї компетенції, можуть і повинні широко використовуватись як непрямі доказі для обгрунтування висновків щодо суб'єктив­них моментів злочину в обвинувальному висновку, клопотанні адвоката та вироку суду.

Не можна віднести до компетенції судово-психологічної екс­пертизи вирішення питання про вірогідність показань допитува­них осіб, їх неправдивість або щирість. Явним виходом за межі компетенції названої експертизи є постановка питання про те, чи не вплинула тактика допиту, яку застосував слідчий, на досто­вірність показань.

Необхідно підкреслити, що до предметної сфери судово-психо­логічної експертизи належать не показання свідків, потерпілих, обвинувачених, а особливості перебігу психічних процесів у осіб, які дають показання, вплив цих особливостей на адекватне сприйняття того чи іншого факту.

Під час проведення судово-психологічної експертизи можуть бути використані як лабораторний, так і природний експеримен­ти, а також деякі спеціальні методи: спостереження, що полягає у вивченні актів поведінки особи, її станів і реакцій у певних ситу­аціях; інтерв'ю (бесіда), за допомогою якого виявляються демо­графічні та біографічні дані, рівень розвитку, коло інтересів, ха­рактер оцінки своїх і чужих вчинків, результатів спостережень індивіда за власними психічними процесами; вивчення матері­алів справи, яке полягає у встановленні характеру злочину, да­них про особу досліджуваного, його ролі у розслідуваній події та зайнятої ним позиції; тестування, що передбачає вирішення вер­бальних і невербальних завдань і виконання інших завдань, ре­зультати яких дозволяють визначити деякі психічні характе­ристики особи; вивчення продуктів діяльності, тобто отримання певної інформації про підекспертну особу на підставі різного ро­ду його творів (листи, щоденники, звіти, літературні та наукові твори тощо), виробів і т. ін.; ретроспективний аналіз зовнішніх ознак поведінки особи, за допомогою якого вивчають і оцінюють характер дій і мови суб'єкта, його фізичний стан і зовнішній ви­гляд до, під час і після скоєної ним дії.

Теорія і практика судової психології і судово-психологічної екс­пертизи у відповідності з їх предметом і колом вирішуваних зав­дань розробили комплекс основних питань, що підлягають вста­новленню при проведенні судово-психологічної експертизи. Така експертиза може бути призначена для вирішення питань, серед яких слід виділити три групи:

1. Питання, пов'язані з психічними властивостями і особливос­
тями особи.

2. Питання, що стосуються впливу на психіку різноманітних
умов і пов'язаних з ним станів людини в момент розслідуваної події.

3. Питання, пов'язані з особливостями протікання психічних
процесів у даної особи.

Питання, вирішення яких безпосередньо випливає з вивчення властивостей особи і дозволяє одержати про неї істотну інфор­мацію, можна сформулювати таким чином:

1) Якою є загальна психологічна характеристика підексперт-
ної особи (темперамент, характер, нахили, потребо-мотиваційна
сфера тощо)?

2) Які психічні властивості особи мають яскраво виражений
характер і можуть справляти істотний вплив на її поведінку (за­
пальність, замкненість, крайня обережність тощо)?

3) Якими є домінуючі мотиви поведінки даної особи?

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

4) Який вид пам'яті у неї є переважаючим?

5) Чи могла дана особа, виходячи з її індивідуально-психологіч­
них особливостей, сприйняти певний звук, запах, колір, швид­
кість руху об'єкта?

6) Чи є у конкретної особи вікові та індивідуальні особливості,
що можуть вплинути на об'єктивність її показань?

7) Як міг вплинути психічний стан суб'єкта в момент сприй­
няття події на правильність сприйняття, запам'ятовування, від­
творення фактів, що мають значення для справи?

8) Чи могла особа, перебуваючи у певному психічному стані,
передбачати наслідки своїх дій?

9} Чи є у даної особи ознаки не пов'язаного з душевним захво­рюванням розумового відставання, і у чому вони виявляються, якими є ступінь і форма відставання?

10) Чи здатний обвинувачений, враховуючи рівень і особливо­
сті його розумового розвитку, правильно розуміти значення своїх
конкретних дій та їх наслідків?

11) Чи міг обвинувачений, за станом його психіки, усвідомлю­
вати значення своїх дій або керувати ними?

12) Чи могла потерпіла в силу свого віку або рівня розвитку
правильно розуміти характер і значення вчинюваних з нею дій і
чинити опір під час посягання на її статеву недоторканність?

13) Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні
особливості батьків, мотиваційні чинники вплинули на емоцій­
ний стан і психічний розвиток дитини?

Особливої уваги і виявлення суб'єктивних факторів потребу­ють справи, у яких особи, втягнуті в їх сферу, пов'язані з управ­лінням технікою. Тут бажано проведення судово-психологічної експертизи для вирішення таких питань:

1) Якою є реакція даної особи на перешкоду, що раптово вини­
кає?

2) Як відбились ті чи інші об'єктивні умови на ступені уваги до­
сліджуваного, на швидкості і точності його реакції?

3) Який вплив могли справити індивідуально-психологічні особ­
ливості даної особи на її дії у незвичній обстановці, що склалася?

4) Як могла вплинути втома на поведінку особи в обстановці,
що склалася?

5) Яким є можливий вплив тих або інших негативних емоцій
(душевних переживань), що виникли у досліджуваної особи до
події, на характер її дій?

На досудовому слідстві і в суді нерідко виникає питання про встановлення стану фізіологічного афекту як підстави для визнан-

ня наявності сильного душевного хвилювання у особи, яка скоїла Злочин, що за певних умов може пом'якшити її відповідальність. Як відомо, для належного вирішення цього питання при здійсненні правосуддя необхідно встановити сукупність трьох фактів:

1. Наявність у особи в момент вчинення діяння фізіологічного
афекту.

2. Наявність причинного зв'язку між настанням афекту і діями
потерпілого.

3. Протизаконність насильства або особливо образлива пове­
дінка потерпілого щодо обвинуваченого або його близьких.

Якщо встановлення фактів, про які йдеться в останньому з на­ведених пунктів, належить до компетенції слідчого і суду, то віро­гідні висновки щодо першого та другого пунктів не можуть бути одержані без наукових психологічних досліджень, оскільки фізіо­логічний афект — категорія психологічна. Щоправда, у деяких випадках слідчий і суд можуть і повинні на підставі життєвого та професійного досвіду встановлювати деякі психологічні характе­ристики особи, що мають правове значення (жорстокість, боягуз­тво, ревнощі, корисливість тощо), однак визначення стану афек­ту і вирішення багатьох пов'язаних з ним важливих для пра­вильного розгляду справи питань потребує спеціальних знань у галузі психології.

На вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені такі питання:

1) Чи були викликані суспільне небезпечні дії обвинуваченого
станом сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту)?

2) Які психологічні причини обумовили настання цього стану?

3) У якій формі протікав афект?

4) Чи міг обвинувачений у такому стані передбачати наслідки
своїх дій?

5) Чи був афективний стан помітним для оточуючих?

6) Чи виник фізіологічний афект обвинуваченого в силу його
індивідуальних властивостей через деякий час після протизакон­
ного насильства щодо нього або його тяжкої образи з боку потер­
пілого?

7) Чи міг у обвинуваченого виникнути стан афекту за умови
насильства або тяжкої образи, які були заподіяні потерпілим тре­
тім особам?

8) Якою мірою встановлені дії потерпілого могли вплинути на
психічний стан обвинуваченого, і якою мірою вони стали причи­
ною його наступної поведінки?

9) Чи могла поведінка потерпілого, яка, хоча й не полягала у

15—4-2531

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

Розділ 2

протизаконному насильстві або тяжкій образі, викликати у обви­нуваченого стан фізіологічного афекту?

У кожному випадку вирішення питання про ступінь винувато­сті неповнолітнього і визначенні йому міри покарання потре­бується ретельне дослідження всіх обставин справи і особи.

Найбільш загальними питаннями, які можуть бути поставлені на вирішення судово-психологічної експертизи і вирішення яких уявляється досить істотним у справах неповнолітніх:, є такі:

1) Яким є рівень загального розвитку неповнолітнього у психо­
логічному аспекті?

2) Якими є його емоційна сфера, коло інтересів і схильностей?

3) Якими є його здібності логічно мислити, орієнтуватись у си­
туації?

4) Наскільки вплинули ті чи інші вікові особливості на діяль­
ність неповнолітнього, на перебіг його психічних процесів?

У деяких випадках перед експертом-психологом ставляться питання, відповіді на які допомагають правильно оцінити пока­зання неповнолітнього, наприклад:

1) Чи відповідають показання неповнолітнього його віку та ін­
телектуальному розвитку?

2) Яким є ступінь навіюваності допитуваного?

3) Чи є підстави вважати, що неповнолітній дає показання під
впливом дорослих?

4) Чи володіє дана неповнолітня особа суб'єктивною можли­
вістю правильно сприймати і оцінювати обставини, що мають
значення у справі?

5} Чи міг малолітній свідок (потерпілий) правильно сприймати і усвідомлювати дану конкретну подію?

Якщо психічне здоров'я неповнолітнього не викликає сумнівів або воно встановлене судово-психіатричною експертизою, але є підстави для висновку про його розумову відсталість, то на ви­рішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставле­ні такі питання:

1) Чи є у неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) відста­
вання у розумовому розвитку?

2) Чи міг неповнолітній зі встановленим відставанням у роз­
витку повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керува­
ти ними?

3) Чи існує відхилення у розвитку підлітка порівняно з нор­
мальним для даного віку?

4) Рівню розвитку якого віку відповідає розвиток непоноліт-
нього?

Наявність сенсорної недостатності (глухота, німота, сліпота, глухонімота, туговухість тощо) обумовлює особливості сприйнят­тя, запам'ятовування і відтворення сприйнятого, а в цілому — якісну своєрідність психічного розвитку й діяльності.

На вирішення судово-психологічної експертизи щодо такої ка­тегорії осіб ставляться питання:

1) Якими є особливості пізнавальної діяльності досліджуваної
особи (сприйняття, запам'ятовування, відтворення сприйнятого)?

2) Яким є стан органів чуттів, що компенсують фізичні недо­
ліки цих осіб, і особливості їх участі у пізнавальному процесі?

3) Якою мовою (дактильною, жесто-мімічною) найкраще воло­
діє глухонімий?

4) Де найдоцільніше, з психологічної точки зору, провести до-
пит^аної особи, якими можуть бути тривалість і темп допиту?

5) Чи не симулює дана особа перелічені сенсорні недоліки?
Висновки експерта-психолога про можливість настання якоїсь

події чи протікання певного процесу слід розглядати як ймовірні, оскільки, наприклад, твердження, що наявність афекту не ви­ключається, не означає, що він мав місце у дійсності, а стверджу­вальна відповідь про можливість адекватно відображати певний факт і давати про нього правильні показання зовсім не свідчить про те, що дана особа дійсно адекватно відобразила цей факт. Для категоричного ствердження наявності зазначених фактів необхідна система інших доказів.

У той же час висновки про неможливість настання такого роду явищ категорично виключають їх появу. Наприклад, висновок експерта про те, що в даному випадку конкретна особа не могла адекватно сприймати ті чи інші факти, означає, що її показання з цього питання не можна визнати правильними.

Настільки ж однозначно повинні розглядатися стверджувальні відповіді, проте на практиці вони зустрічаються рідше. Виснов­ки, наприклад, про те, що дана особа здійснювала певні дії у ста­ні фізіологічного афекту, або, що неповнолітній за своїм розумо­вим розвитком не може вважатися таким, що досяг 14-річного віку, безумовно, можуть стати підставою для суддівського пере­конання при постановленні вироку.

Дата добавления: 2015-07-15