Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень

Читайте также:
  1. IV встановлення тимчасового зв 'язку між вогнищами збудження в корі і утворення умовного рефлексу (виділення слини при дії світла).
  2. Атрибуція художніх творів та встановлення їх історико-культурної цінності
  3. Встановлення джерела виготовлення підроблених документів
  4. Встановлення друкуючих засобів, за допомогою яких виготовлені відбитки
  5. Встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, розслідування причин та облік випадків хронічних професійних захворювань
  6. Встановлення норм обслуговування.
  7. Встановлення норм часу

Найчастішим приводом для проведення судово-медичної екс­пертизи живих осіб є необхідність встановлення ступеня тяжко­сті тілесних ушкоджень.

Основним документом, який регламентує порядок проведен­ня експертиз з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, є Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом МОЗ Украї­ни від 17 січня 1995 р. № 6.

З медичної точки зору тілесні ушкодження — це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникають як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх травмуючих чинни­ків — фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

У разі неналежного надання медичної допомоги, що дістало вияв у порушенні анатомічної цілості тканин і органів та їх функ­цій, експертна комісія вправі розглядати це порушення як тілес­не ушкодження і визначити ступінь його тяжкості згідно з чин­ними Правилами.

Відповідно до чинного Кримінального кодексу розрізняють тілес­ні ушкодження трьох ступенів: тяжкі, середньої тяжкості та легкі.

Ознаками тяжкого тілесного ушкодження є: небезпека для жит­тя; втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій; душевна хвороба; розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на третину; переривання вагітності; непоправне знівечення обличчя.

Ознаками ушкодження середньої тяжкості є: відсутність небез­пеки для життя та інших ознак тяжкого тілесного ушкодження; тривалий розлад здоров'я; стійка втрата працездатності менш як на третину.

Ознаками легкого тілесного ушкодження є: короткочасний розлад здоров'я; незначна стійка втрата працездатності. Легке тілесне ушкодження може бути таким, що спричинило коротко-


часний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатно­сті або не спричинило таких наслідків.

Загальна методика судово-медичної оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень полягає у такому:

— виявлення ушкодження та визначення його суті;

— співставлення ушкодження з переліком небезпечних для жит­
тя тілесних ушкоджень (викладені у вищевказаних Правилах);

— якщо ушкодження не входить до цього переліку, то виявля­
ють, залежно від реального наслідку, чи мало це ушкодження ін­
ші ознаки тяжкого тілесного ушкодження; якщо такі ознаки є, то
ушкодження визначають як тяжке тілесне; якщо — ні, то перехо­
дять до наступного етапу оцінки ступеня тяжкості;

— залежно від реального наслідку ушкодження виявляють озна­
ки тілесного ушкодження середньої тяжкості; якщо такі ознаки є,
то ушкодження визначають як тілесне ушкодження середньої тяж­
кості; якщо таких ознак немає, то переходять до наступного етапу;

— залежно від реального наслідку ушкодження виявляють озна­
ки легкого тілесного ушкодження.

Судово-медичному експерту належить утримуватись від вста­новлення ступеня тяжкості тілесний ушкоджень у випадках:

— невизначеності клінічної картини чи недостатнього клініч­
ного та лабораторного обстеження потерпілого;

— невизначеності глибини ушкодження, яка обумовлює визна­
чення небезпечності для життя;

— відмови обстежуваного від додаткового огляду чи від явки
його на повторне обстеження, якщо це позбавляє експерта мож­
ливості правильно оцінити характер ушкодження, його клініч­
ний перебіг і результат;

— відсутності медичних документів, у тому числі результатів
додаткових досліджень, без яких не можна визначити характер і
ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

При проведенні судово-медичної експертизи з метою визна­чення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як правило, вирі­шуються такі питання:

1) Які характер та локалізація ушкоджень, заподіяних потер­
пілому?

2) У результаті якого виду травматичної дії (предмета) могли
бути спричинені виявлені ушкодження?

3) Які характеристики мав травмуючий чинник (предмет)?

4) Який безпосередній механізм (механізми) заподіяння ушко­
джень?

5) Яка давність заподіяння ушкоджень?


ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ
 

Розділ 2

6) Який ступінь тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушко­
джень?

7) Чи могли заподіяні ушкодження утворитись за обставин, ви­
кладених у постанові про призначення експертизи?


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 150 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Судово-балістична експертиза | Експертиза холодної зброї | Ототожнення особи за ознаками зовнішності | Фототехнічна експертиза | Експертиза матеріалів та засобів відеозвукозапису | Експертиза комп'ютерів, носіїв і технологій | Експертиза голограм | Візуальний контроль голографічних захисних елементів | Дослідження оптичних параметрів голограм | Позаииіяхоеі транспортні засоби |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Судово-медична експертиза трупа| Судово-медична експертиза у відділеннях судово-медичної криміналістики

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)