Експертиза матеріалів та засобів відеозвукозапису

Предметом криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відеозвукозапису є фактичні дані, що відображаються у відеофо-нограмі — речовому доказі і мають відношення до справи. Во­ни пов'язані з технікою виконання відеофонограми та диктора­ми, мова яких зафіксована на ній; встановлюються за допомо­гою спеціальних знань у галузях криміналістичної ідентифікації, акустики, лінгвістики та інших наукових дисциплін. Цей вид екс­пертного дослідження почав свій розвиток у 60-х роках XX сто­ліття з публікацій статей Керста про отримання відбитків голосу у вигляді розгорнутої в часі його амплітудно-частотної характе­ристики (сонограми) і сьогодні продовжує інтенсивно розвива­тись, збагачуючи теоретичний та методичний аспекти. Одним з основних елементів предмета експертного дослідження є інди­відуальність мови диктора, обумовлена як анатомо-фізіологічною будовою мовоутворюючих органів, так і свідомою та підсвідомою діяльністю вищої нервової системи, що відображає інтелектуаль­ний та навичковий рівень мовного розвитку диктора. Сукупність дії усіх факторів при мовотворенні створює індивідуальний ди­намічний мовний стереотип диктора, що і дозволяє розпізнавати диктора за голосом та мовою. При фіксації звуку, в тому числі і мови, сигнали піддаються трансформації і залежно від пристрою фіксації можуть спотворюватись. Мова диктора може бути ском­пільована з інших фонограм, з викривленням змісту висловів, які мали місце в оригіналі. Встановлення цих та інших даних, що від­носяться до техніки виконання відеофонограми і складають предмет даної експертизи, базується на фізичних та технічних закономірностях відображення слідової інформації у відеофоно-грамах.

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

Таким чином, предмет даної експертизи є багатокомпонент­ним і потребує комплексного підходу при його експертному до­слідженні: відповідної фазової підготовки експерта чи експерт­ної комісії та підбору різноманітних методів дослідження. На сучасному етапі криміналістична експертиза матеріалів і засобів відеозвукозапису має чотири самостійні спеціальності, а саме:

1) технічне дослідження матеріалів та засобів відеозвукозапису;

2) дослідження акустичним сигналів та середовищ; 3) досліджен­
ня усної мови людини за ft фізичними ознаками; 4) мовознавче
дослідження усної мови людини. Сукупність цих спеціальностей
в основному охоплює предмет даної експертизи і дозволяє компе­
тентно вирішувати її задачі, які за методологічним принципом
поділяються на три основн,_их блоки: ідентифікаційні, класифіка­
ційні та діагностичні.

Ідентифікаційні — визначення диктора за голосом та мовою, що зафіксовані на відеоф^нограмі; встановлення апаратури за­пису, за допомогою якої виготовлені відеофонограми; встанов­лення окремих елементів Звукового середовища.

Для цього блоку задач т^_ПОвими є такі питання:

1) Чи брав участь гр. Н. у розмові, зафіксованій у часовому ін­
тервалі 01—25 хв. сторону а компакт-касети МК-60 № 1? Якщо
так, то які слова та фрази належать саме йому?

2) Однією чи різними особами вимовлено фрази, які зафіксо­
вані у фонограмах розмов. № 1 та № 2 і відповідно позначені в
протоколі прослуховуванн^ фонограм знаками МІ та М2?

3) Чи виготовлена фонограма розмови за допомогою наданого
на дослідження диктофону «Sony» № АР 23456?

4) Чи з одного джерела Доходять звукові сигнали автомобільної
сирени, які зафіксовані у «фонограмах № 1 та № 2?

5) На одному чи на різних магнітофонах виконані конкретні
фрагменти відео- чи фонограми?

Діагностичні — визна\[_ЄННЯ оригінальності, неперервності, змін первинного змісту ч*ї наявності монтажу відеофонограми; встановлення змісту розма_{в та} придатності мови дикторів для їх ідентифікації; встановлену параметрів носія та засобів запису за відеофонограмою; визн%_чення джерел звуку та звукового сере­довища; встановлення організаційних схем, технічних засобів та каналів відеозвукозапису; визначення емоційного стану диктора, комунікативного статуса Співбесідників у розмові, їх соціально-психологічного портрета, Діалектних та інших лінгвістичних особ­ливостей мови дикторів

Типовими питаннями даного блоку задач є такі:

1) Представлена на експертизу фонограма є оригіналом чи ко­
пією?

2) Чи зафіксована фонограма неперервно? Чи не піддавалась
вона монтажу або яким-небудь іншим змінам?

3) Який зміст розмов, зафіксованих на представленій фоногра­
мі?

4) Чи придатні фонограми розмов для ідентифікації особи дик­
тора?

5) Скільки осіб брали участь у розмові?

6) У якому звуковому середовищі (в приміщенні, на подвір'ї то­
що) точилася зафіксована у фонограмі розмова?

7) Які з розмов на представлених фонограмах є телефонними?

8) Чи одночасно зафіксовані звук та відеозображення у відео-
фонограмі?

9) Чи передавалась радіозв'язком зафіксована на відеофоно-
грамі інформація?

10) Чоловіку чи жінці належить зафіксована у фонограмі мова?

11) Яким був емоційний стан диктора?

12) Записане джерело звуку перебувало в нерухомому стані чи
в русі?

13) Як були розташовані відносно мікрофона співбесідники?

14) Чи є мова, записана на фонограмі, завченою, прочитаною
або вільною?

15) Яким є технічний рівень навичок виготівника фонограми?

16) Якими є соціальні, психічні особливості та діалект особи,
телефонна розмова з якою зафіксована у фонограмі № 1?

Класифікаційні — визначення виду та класу засобів і носіїв запи­су; визначення виду та класу звукових джерел. Типові питання:

1) Який тип носія використовувався для запису фонограми?

2) Який вид та клас засобів запису застосовувався для фіксації
фонограми?

3) У якому форматі зафіксована відеофонограма?

4) До якого класу звукових джерел належить пристрій, звуко­
вий ряд якого зафіксовано у фонограмі?

Об'єктами експертного дослідження є звукова і мовна інфор­мація, зафіксована на відеофонограмі, носії та технічні засоби знімання та фіксації інформації, які є речовими доказами по конкретній справі. В основному на експертизу надходять відео­фонограми, отримані в результаті оперативно-розшукової діяль­ності правоохоронних органів та документування розмови одним

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

155

із її ушсників. Відеофонограми можуть бути зафіксовані на різних носіях: магнітосприймаючих стрічках, дроті, дисках тощо. За формою вони являють собою бобіни, компакт-касети, мікро-касети, відеокасети різних стандартів, компакт-диски, мінідис­ки, флеш-карти тощо. Для запису та відтворення інформації за­стосовуються різні пристрої відеозвукозапису: аналогові та циф­рові диктофони, відеокамери, спеціальні пристрої знімання, пе­редачі та фіксації інформації, які також направляються на до­слідження. Крім об'єктів дослідження, експерту також надаються порівняльні фонограми зразків мови громадян, які, ймовірно, брали участь у досліджуваних розмовах. Фонограми із зразками мови можуть бути як експериментальними, отриманими в ре­зультаті проведення спеціальних слідчих дій по відбору зразків мови, так і вільними або умовно вільними — у випадках коли за­пис проводився без попередження диктора про відбір зразків мо­ви, наприклад, при використанні звукозапису при проведенні допиту тощо.

Методологія криміналістичної експертизи матеріалів І засобів відеозвукозапису базується на загально прийнятих у криміналіс­тиці принципах та методах з урахуванням специфіки предмета та об'єктів експертного дослідження. Основними методами дослі­дження є: органолептичний, мікроскопічний, магнітооптичний, спектроскопічний (акустичний) та мовознавчий (лінгвістичний).

Органолептичний метод дозволяє сприйняти візуально чи ауди-тивно зафіксовану на досліджуваних відеофонограмах інформацію при її відтворенні за допомогою технічних засобів. Цим методом встановлюються зміст розмов та відеозображень, ознаки монтажу та інші характеристики об'єктів дослідження. Звичайно, не кожна людина, яка слухає, — чує, і не кожна яка дивиться, — бачить. Ефективність використання цього методу експертом залежить як від фізіологічного стану його органів зору та слуху в момент прове­дення дослідження, так і від кваліфікації експерта, його практич­ного досвіду та навичок, а також технічних можливостей аудіо-відеовідтворюючої апаратури.

Мікроскопічний метод застосовується для дослідження носія запису при встановленні його типу, трас, які утворюються при запису інформації в результаті механічного контакту з окремими частинами фіксуючої апаратури, при ідентифікації записуючих пристроїв тощо.

Магнітооптичний метод грунтується на візуалізації зафіксова­них на носії магнітних полів і дослідженні їх топографічних ха-

рактеристик. Він використовується для визначення, оригіналом чи копією є відеофонограма, ідентифікації апаратури запису, встановлення неперервності запису, наявності змін чи монтажу первинної інформації. Метод ефективний для дослідження як стрічкових, так і дискових носіїв.

Спектроскопічний метод дозволяє встановити спектральну структуру сигналу, тобто його амплітудно-частотні параметри в конкретний момент часу, енергетичні ознаки мовного сигналу, часові та ритмічні ознаки мови тощо. За комплексом цих ознак і результатів їх статистичної обробки та співставлення з аналогіч­ними ознаками зразків мови формується висновок про належ­ність мови конкретній особі. Застосування методу потребує спе­ціального апаратно-програмного забезпечення.

Рис. 42. Порівняння фонограм різних осіб.

Мовознавчий (лінгвістичний) метод дослідження грунтується на визначенні в мові диктора комплексу лінгвістичних особли­востей (фонетичних, просодичних, синтаксичних, стилістичних, діалектних тощо) та ознак, вивчення яких є предметом суміжних з лінгвістикою наукових дисциплін, таких як психолінгвістика, соціолінгвістика, етнолінгвістика тощо. Це дозволяє виявляти не тільки мовленеві навички, а й соціально-психологічні власти­вості диктора. Незважаючи на елементи суб'єктивності методу його застосування є досить ефективним, а результати достовір­ними.

Перед призначенням експертизи слідчий чи суддя повинні про­вести відтворення відеофонограм і визначити конкретно об'єкт

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

формулювань «навмисне стирання первинної фонограми», «фо­нограма є підробленою або справжньою» тощо.

Якщо експерт зробив висновок, що фонограма є копією (ори­гіналом), а за матеріалами справи вона є оригіналом (копією), то необхідно оцінити встановлені експертом ознаки копії або ори­гіналу. Як правило, для встановлення оригінальності фонограми експерту необхідно дослідити пристрій для запису та організа­ційну схему її отримання. За відсутності цих досліджень висно­вок експерта може бути необгрунтованим. Висновок про те, що фонограма є копією, може бути зроблений без дослідження при­строїв для запису. Необхідно знати, що в копіях ознаки можливих змін чи монтажу первинного змісту фонограми маскуються або повністю знищуються і експертним шляхом можуть залишитися невстановленими.

Висновок експерта про наявність у фонограмі монтажу чи ін­ших змін її первинного змісту також має бути вивчений і оціне­ний. Термін «монтаж відеофонограми» означає процес об'єднан­ня за допомогою технічних засобів окремих частин відеофоно­грами в одне ціле з порушенням неперервності та послідовності відображення навколишнього середовища в часі та просторі. Це поняття не включає визначення навмисності чи ненавмисності вказаного процесу. Наприклад, при фіксації фонограми розмови за допомогою диктофону з активізованим VAS (VOR) режимом (голосовим управлінням запису) вона буде складатись з окремих ділянок, на яких рівень звукового сигналу перевищує встановле­ний поріг. Де-факто — це монтаж, але де-юре — це часткове від­ображення інформації, яке, залежно від змісту та конкретних об­ставин, може бути використано для об'єктивного розслідування справи.

З технічного боку монтаж аналогового запису поділяється на два основних види: механічний та електронний. Механічний мон­таж — об'єднання фонограми в одне ціле з окремих ділянок фо­нограми шляхом механічного з'єднання частин її носія (склею­вання частин магнітної плівки). Електронний монтаж — об'єд­нання фонограми в одне ціле з порушенням неперервності та по­слідовності форми магнітних полів або відтвореного електрично­го сигналу на одному і тому ж носії.

Фонограми можуть піддаватись й іншим змінам, таким як фільтрація, стирання окремих фрагментів, переведення в цифро­ву форму тощо. Експертні висновки щодо них також мають бути

проаналізовані на предмет досто­вірності зафіксованої у фоногра­мі інформації.

При встановленні особи за мо­вою експерти дають висновки у таких формах:

Рис. 44. Запис фонограми В поверх первинної фонограми А.

Категоричні — коли встанов­лена сукупність ознак мови є ін­дивідуальною для конкретного диктора. Достовірність даного висновку оцінюється суддею чи слідчим на основі аналізу наведе­них експертом ознак за їх зна­чимістю у встановленій сукупності та достатністю.

Ймовірні — коли встановлені ознаки є лише частиною інди­відуальної сукупності і недостатні для категоричного висновку. В більшості випадків це обумовлено недостатньою якістю дослі­джуваних і порівняльних мовних матеріалів. Оцінка і викорис­тання цього висновку мають бути взаємопов'язані з іншими ма­теріалами справи. Необхідно зауважити, що при використанні спеціальних програмних засобів експертного дослідження мови може зазначатися конкретний ступінь ймовірності належності мови певній особі. Але, здебільшого, це є критерієм лише для екс­перта при прийнятті конкретного рішення і формулюванні ви­сновку.

Твердження про неможливість експертного встановлення осо­би — це третя форма експертного висновку. Така неможливість обумовлена, як правило, низькою якістю досліджуваного та по­рівняльного мовного матеріалу. При цьому спостерігається як збіг частини ознак, так і їх розбіжності. Також може бути виявле­на співпадаюча сукупність загальних ознак мови, яка не є інди­відуалізуючою і достатньою для висновку про її належність кон­кретній особі.

Висновок про непридатність фонограми для ідентифікації осо­би формулюється експертом у випадках низької технічної якості фонограм та обмеженої кількості мовного матеріалу, що не дозво­ляє достовірно встановити ознаки мови. Наприклад, при обме­женості спектрального інтервалу фонограми, спотворенні амплі­тудно-спектральних значень мовного сигналу лінійними та нелі­нійними процесами (фільтрацією, адитивними акустичними за­вадами тощо).

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

Дата добавления: 2015-07-15