Поняття зайнятості населення і напрями державної політики у цій сфері

В умовах ринкової економіки відбувається поглиблення незбалансованості між попитом і пропонуванням робочої сили. Частина населення відстороняється від трудової діяльності і не має можливості знайти собі роботу. Безробіття призводить до соціальної напруги у сус­пільстві, а тому в правовій, соціальній державі питанням зайнятості приділяється велика увага. Державне регулювання забезпечення за­йнятості і працевлаштування є не тільки захистом для безробітних, а й одним із засобів регулювання ринку праці. Громадяни мають право на безоплатне сприяння державної служби зайнятості у працевлаштуван­ні. Функціонування ринку праці вимагає здійснення заходів, спрямо­ваних на створення умов для мінімізації негативного впливу кризових явищ на стан економічної активності населення, підтримання зайня­тості населення та запобігання масовому вивільненню працівників і зростанню рівня безробіття.

Відносини зайнятості в Україні регулюються Законом від 1 берез­ня 1991р. «Про зайнятість населення» та іншими законодавчими ак­тами України, прийнятими відповідно до цього Закону. В умовах рин­кової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади зайнятості насе­лення України і його захист від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Громадяни України вільно обирають види діяльності, не забороне­ні законодавством, у тому числі не пов’язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібнос­тей.

Примушування до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміні­стративної чи кримінальної відповідальності.

Закон «Про зайнятість населення» визначає зайнятість як діяльність громадян, пов’язану із задоволенням особистих та суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Законом передбачено перелік категорій громадян, які віднесені до зайнятого населення. До них належать:

а) працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно під форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Укра­їні за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включа­ючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону Укра­їни «Про особисте селянське господарство»;

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі без­пеки України, Державній прикордонній службі України, військах вну­трішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу;

ґ) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підви­щення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються у денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

д) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Зайнятість населення, що проживає на території України, забез­печується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добро­вільному обранні виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Державна політика зайнятості пов’язана з формуванням цивілізо­ваного ринку праці, який передбачає збалансування попиту на робочу силу шляхом створення робочих місць необхідної кількості та пропо­нування робочої силишляхомстворення умов дляїї Професійної підготовки і забезпечення гідних умов праці. Основні напрямки реалізації державної політики зайнятості на 2010-2011 роки визначають шляхи та способи розв’язання проблем зайнятості і передбачають консоліда­цію зусиль усіх сторін соціального діалогу, спрямованих на регулю­вання процесів, які відбуватимуться на національному ринку праці.

Державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах: забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлен­ня до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням осо­бистих інтересів і суспільних потреб; сприяння забезпеченню ефек­тивної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва; координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямками економічної і соціальної по­літики на основі державної та регіональних програм зайнятості; спів­робітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, влас­ників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробленні, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення за­йнятості населення; міжнародного співробітництва у розв’язанні проб­лем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Поряд з певним поліпшенням ситуації у сфері зайнятості існують деякі проблеми, які потребують розв’язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактив­ного населення працездатного віку становить понад 8 млн. осіб), кількісно-якісний дисбаланс між попитом та пропонуванням робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Серед основних причин недостатньої економічної активності на­селення найвагомішими є: значне відставання ціни робочої сили від її вартості, незадовільні умови праці, недосконалість механізмів держав­ної підтримки підприємницької ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища.

Основними напрямками реалізації державної політики зайнятості у 2010-2011 роках є: мінімізація впливу фінансової кризи на стан на­ціонального ринку праці; розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць з належними умовами праці; забез­печення національної економіки кваліфікованими кадрами; підвищен­им якості та конкурентоспроможності робочої сили; зміцнення позиції молоді на ринку праці; посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація відносин на ринку праці; повернення безробіт­них до трудової діяльності, забезпечення їх соціального захисту; розв’язання проблем зайнятості осіб з обмеженими можливостями; регулювання трудової міграції населення.

Посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація відносин на ринку праці здійснюватимуться шляхом: забезпе­чення захисту прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати в повному обсязі; посилення державного нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю з метою забезпечення реаліза­ції прав і гарантій працівників.

Повернення безробітних до трудової діяльності, забезпечення їх соціального захисту здійснюватимуться шляхом: посилення ролі дер­жавної служби зайнятості в регулюванні процесів на ринку праці (співпраця з роботодавцями у формуванні банку вакансій, працевла­штуванні безробітних громадян і молоді на перше робоче місце з на­данням дотації роботодавцю, професійному навчанні безробітних на замовлення роботодавців та з органами управління освітою у забез­печенні функціонування державної системи професійної орієнтації населення); активізації участі безробітних громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості, в оплачуваних громадських роботах; надання населенню, в першу чергу молоді, державною службою за­йнятості профорієнтаційних та навчальних послуг; налагодження співпраці державної служби зайнятості з роботодавцями у працевла­штуванні осіб з обмеженими можливостями, які шукають роботу, у межах нормативу робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях.

У процесі реалізації державної політики зайнятості особливу увагу необхідно приділити вирішенню таких питань: посилення мотивації по продуктивної праці, забезпечення ефективного використання робо­чої сили; забезпечення дотримання прав і гарантій працівників, недо­пущення випадків неналежного оформлення трудових відносин з роботодавцями; сприяння зайнятості громадян, які потребують соціаль­ного захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці; забезпечення соціального захисту населення від безробіття.

Дата добавления: 2015-07-14