Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Органи, які здійснюють працевлаштування

Читайте также:
  1. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу бюджетних трансфертів.
  2. Відповідальність за невиконання законодавства про працевлаштування
  3. Внут­рішній та зовнішній фінансовий контроль на місцевому рівні. Органи, які здійснюють фінансовий контроль.
  4. Місцеві фінансові органи, їх завдання, повноваження, функції
  5. Працевлаштування інвалідів
  6. Стаття 5. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Для реалізації державної політики зайнятості населення, профе­сійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян створено державну службу зайнятості, діяльність якої здійснюють під керівни­цтвом Міністерства соціальної політики України відповідні структур­ні підрозділи місцевих державних адміністрацій та центри зайнятості на місцях.

Державну службу зайнятості було створено на підставі постанови Ради Міністрів Української PCP від 21 грудня 1990 р. № 381.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України, центру зайня­тості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севасто­польського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчан­ня незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Правове становище державних службовців, які працюють у зазна­чених підрозділах державної служби зайнятості, регулюється відпо­відно до Закону України «Про державну службу».

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятос­ті, центри реабілітації населення, підприємства, установи і організації, підпорядковані службі зайнятості.

Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, нада­ються державною службою безплатно.

Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страху­вання України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.

У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, яка здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм влас­ності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Діяльність, пов’язана з посередництвом у працевлаштуванні на роботу за кордоном, провадиться лише на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. У разі провадження зазначеної діяльності без ліцензії до суб’єктів господарювання засто­совуються санкції у вигляді штрафів у розмірах, установлених законом. 1а значені кошти спрямовуються до Державного бюджету України.

Державна служба зайнятості:

· аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інфор­мує населення та державні органи управління про стан ринку праці;

· консультує громадян, власників підприємств, установ і організа­цій або уповноважені ним органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою си­лою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, що і корисними для сприяння зайнятості населення;

· веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються і питань працевлаштування;

· здійснює у порядку, встановленому законодавством, збирання та опрацювання адміністративних даних, які відображають стан ринку праці та становище у сфері зайнятості населення;

· надає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і влас­никам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ним органам у підборі необхідних працівників;

· організує в разі потреби професійну підготовку і перепідготовку і громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, і сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання і перенавчання;

· надає послуги з працевлаштування та професійної орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв’язку і пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;

· реєструє безробітних і надає їм у межах своєї компетенції допо­могу, в тому числі й грошову;

· бере участь у підготуванні перспективних і поточних державних і територіальних програм зайнятості та здійсненні заходів щодо соці­альної захищеності різних груп населення від безробіття.

Державна служба зайнятості має право:

· одержувати від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, ха­рактер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звіль­нених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організа­ції виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивіль­нення працівників;

· розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністра­цій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направля­ти таких громадян для їх працевлаштування;

· направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації усіх форм власності за наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайня­тості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалі­дів, крім того — відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань;

· направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;

· укладати за дорученням підприємств, установ і організацій усіх форм власності договори з громадянами при їх працевлаштуванні з по­переднім (у разі потреби) професійним навчанням, оплатою вартості проїзду, добових, а також надавати допомогу при переїзді на нове міс­це проживання та праці за рахунок коштів підприємств, установ і ор­ганізацій;

· розпоряджатися в установленому законодавством порядку кошта­ми Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

· оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлашту­вання яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання матеріальну допомогу в розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;

· в установленому законодавством порядку надавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати;

· вносити пропозиції до місцевих державних адміністрацій, ви­конавчих органів відповідних рад про зупинення на строк до шести місяців рішення підприємств про вивільнення працівників у разі утруд­нення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або мовною компенсацією витрат підприємств, викликаних цим відстро­ченням, у порядку, визначеному законодавством України;

· стягувати з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності суми прихованих або занижених обов’язкових зборів і а недоїмок до Фонду загальнообов’язкового державного соціального і і рахування України на випадок безробіття;

· компенсувати до 50 процентів витрат підприємствам, установам і організаціям на перепідготування працівників, які підлягають скоро­ченню у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування.

Розміри витрат та джерела їх фінансування визначаються відповід­но до законодавства України рішеннями місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування за поданням координа­ційних комітетів сприяння зайнятості.

 

 


Дата добавления: 2015-07-14; просмотров: 101 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Підзаконні акти — джерела трудового права | Значення рішень Конституційного Суду України та постанов Верховного Суду України для регулювання соціально-трудових відносин | Джерела трудового права на соціально-партнерському рівні та локальні нормативно-правові акти | Єдність і диференціація правового регулювання праці | Поняття та види суб’єктів трудового права | Працівники — суб’єкти трудового права | Роботодавець — суб’єкт трудового права | Трудові колективи | Професійні спілки | Державні органи — суб’єкти трудового права |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Поняття зайнятості населення і напрями державної політики у цій сфері| Правовий статус громадян, які шукають роботу, і безробітних

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)