Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ВИВЧЕННЯ ПО КАРТІ ЕЛЕМЕНТІВ РОСЛИННОГО

Читайте также:
  1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.
  2. Базові знання,вміння,навички,необхідні для вивчення теми.
  3. Вибір по карті траси трубопроводу та шляхів підвозу труб.
  4. Вивчення малих фольклорних жанрів
  5. Вивчення міміки обличчя.
  6. Вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час професійного навчання працівників на підприємстві
  7. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

І ҐРУНТОВОГО ПОКРОВА

Для вивчення елементів рослинного й ґрунтового покриву найбільш придатні карти масштабів 1:25 000 і 1 : 100 000. По них можна встановити наступні основні дані про рослинність і ґрунт, необхідні для оцінки прохідності, захисних і маскувальних властивостей місцевості, а також для виявлення місцевих ресурсів будівельних матеріалів:

- розміщення різних типів рослинності й ґрунту, розміри й обладнання займаних ними територій;

- досить докладну кількісну і якісну характеристику рослинності, особливо деревної, і загальну характеристику ґрунтових умов;

- докладний обрис контурів рослинного покриву, наявність і точна положення дрібних об'єктів рослинності й ґрунту, що мають значення орієнтирів.

На топографічних картах різняться наступні типи рослинності: деревна (лісу, гаю й окремий дерева) і чагарникова; трав'яниста, півчагарникова, мохова й лишайникова; штучні насадження деревних, чагарникових і трав'янистих культур (сади, парки, захисні лісосмуги, різного роду плантації).

З різновидів ґрунтового покриву на картах показуються головним чином ті, які відрізняються характером своєї поверхні.

При цьому різняться: тверді ґрунти - скельні й напівскельні (кам'янисті поверхні), а з пухких ґрунтів — піски, кам'янисті розсипи, галечники, глинисті й щебеневі поверхні, а також поверхні з мікрорельєфом *, обумовленим особливостями рослинності й ґрунту (купинясті, горбисті, полігональні поверхні).

Різні типи рослинного покриву й ґрунту зображуються на картах установленими для них умовними знаками, фоновим фарбуванням їх площ або ж комбінацією того й іншого. Дрібні об'єкти (окремі дерева й кущі, невеликі гаї, мочажин-ки, такыры карти, що не виражаються в масштабі) показуються внемасштабными умовними знаками. Якщо в межах контуру сполучаються умовні знаки декількох типів рослинності й ґрунту, то це вказує на наявність такого ж різноманітності й на місцевості.

1. Деревна й чагарникова рослинність (мал. 87 і 88). Із цих типів рослинності найбільш важливе значення для дій військ мають лісу.

Умовним знаком лісу на картах позначається деревна рослинність висотою більш 4 м и с зімкнутістю крон понад 0,2 (площа проекції крон стосовно всієї площі лісу).

Лісу на картах виділяються зеленим фоновим фарбуванням, яке покриває всю площу лісу, за винятком галявин, просік, вирубок, а також ділянок рідколісся, горілого й сухостійного лісу.

Ліси зображуються з підрозділом на хвойні, листяні й змішані. Породу лісу показує пояснювальний умовний знак (фігурка хвойного або листяного дерева — мал.87),

1 Мікрорельєф — незначні нерівності земної поверхні (купини, бугри, дрібні тріщини, ями, западинки, блюдця в степу й т.п.) з коливаннями висот у межах декількох метрів. /"

який коштує усередині контуру разом з пояснювальним підписом, що уточнює переважну породу дерев (береза, бук, сосна й т.п.). Змішаний ліс позначається двома знаками (хвойне й листяне дерева), з яких лівий указує переважну породу; якщо вона становить більш 80% усіх дерев, то ліс уважається однорідним і позначається одним знаком переважної породи. Праворуч від пояснювального знака породи підписуються в метрах у вигляді дроби: у чисельнику — середня висота дерев, у знаменнику — середня товщина стовбурів на висоті грудей людину; праворуч від дробу — середовищ її відстань між деревами.

Характерні риси лісових масивів (наявність бурелому, заболоченности, вибіркових порубок) показуються комбінацією відповідних, що заповнюють умовних знаків (мал. 87). У лісах показуються також просіки, що і йдуть по них лінії зв'язку й електропередачі, а також галявини, що мають значення орієнтирів. Цифри означають: на просіках — їх ширину в метрах, а усередині лісових кварталів — номера кварталів. Нумерація кварталів полегшує орієнтування в лісі, тому що на місцевості вона буває зазначена на квартальних стовпах, поставлених у місцях перетинання просік.

Особливими умовними знаками зображуються на картах наступні різновиди лісової деревної рослинності (мал. 87).

Рідкі ліси (рідколісся) -лісу із зімкнутістю крон менш 0,2. Виділяються своїм умовним знаком, що заповнює, і показуються на картах звичайно в комбінації з іншими видами рослинності (чагарник, луг і т.п.). Якщо площа рідколісся не оконтурена, то це означає, що вона зайнята більшою кількістю окремо вартих дерев. Знаком же окремо вартого дерева (мал. 86) позначаються лише ті дерева, які коштують изолированно й можуть служити орієнтирами.

Низькорослі (карликові) лісу — пригноблена деревна рослинність у тундрах, по болотах і в горах. Відрізняється на картах від звичайних лісів зеленим фарбуванням більш світлого тону ( частим штрихуванням).

Поросль лісу — деревна рослинність висотою до 4 м. Зображується, так само як низькорослий ліс, зеленим штрихуванням, але з додаванням умовного знака, що заповнює, — дрібних чорних кружків. Незначні ділянки поростили на відкритій місцевості мають значення орієнтирів.

Особливими умовними знаками показуються: бурелом (ділянка лісу, де не менш 50% дерев повалені вітром), вирубані ділянки лісу ( при наявності пнів), горілі й сухостійні ділянки.

Чагарником (мал. 87) на картах показують низькорослу багаторічну деревну рослинність, що відрізняється від де ревьев розгалуженням у самої поверхні землі. Як і лісу, чагарники підрозділяють по породах (ставиться пояснювальний знак)

Цифра поруч із пояснювальним знаком означає висоту чагарнику в метрах.

Якщо площа, зайнята чагарниковою рослинністю, покрита на карті поряд з умовними знаками чагарнику також зеленим фоновим фарбуванням, то це означає суцільні заріс-л і; окремі ж групи кущів і рідкий чагарник позначають тільки умовними знаками. Окремі кущі, що мають значення орієнтирів, показуються своїм знаком, у якого центр кружка відповідає положенню куща на місцевості.

Особливими умовними знаками показуються зарості колючих чагарників і стланик. Стланик, що має широке поширення в північних районах і в гірській місцевості, являє собою сланкий по землі сильно гіллястий чагарник висотою 1—4 м. Його заросли сильно утрудняють рух пішоходів.

Штучні насадження деревних і інших культур зображуються на картах відповідними умовними знаками й зеленим фоновим фарбуванням (мал. 88). Плантації деревних, чагарникових і трав'янистих культур, для яких не встановлене спеціальних умовних знаків, показуються загальним знаком плантації з підписом назви культури (наприклад, троянда, тунг, джут і т.п.).

Ріллі, а на картах останніх років видання й городи не показуються, за винятком невеликих ділянок у районах, бідних орієнтирами. Такі ділянки виділяються контуром з буквою П усередині.

2. Трав'яниста, півчагарникова, мохова й лишайникова рослинність (мал. 89 і 90). Трав'яниста рослинність зображується з підрозділом на лугову й степову.

Умовним знаком лугової рослинності (мал. 90) показуються суходільні (сухі) легкопроходимые лугу, покриті суцільним трав'яним покривом. Таким же знаком лугу, але в комбінації зі знаком прохідного болота позначаються мокрі (заливні) лугу, що розташовуються найчастіше в заплавах рік. У дощову погоду вони стають труднопрохідними, а місцями й не прохідними для транспорту й бойових машин.

Спеціальними умовними знаками виділяються очеретяні й очеретяні зарості, а також высокотравная (вище 1 м) рослинність. Остання часто зустрічається на Далекому Сході й у деяких високогірних районах. Досягаючи іноді росту людини, вона сильно обмежує кругозір і створює сприятливі умови для маскування й вибору схованих підступів.

Умовні знаки степової трав'янистої й півчагарникової рослинності застосовуються для її позначення на картах степових і напівпустельних районів. До півчагарникової рослинності ставляться полинь, солянки й дру гие напівчагарники. Вони не утворюють суцільного покриву й типові для напівпустель із сухим континентальним кліматом.

Мохова й лишайникова рослинність на картах зображується загальним умовним знаком (мал. 89).

3. Болота йґрунти. Болота (мал. 89) при зображенні на картах підрозділяють: а) по ступеню прохідності — на прохідні, труднопрохідні й непрохідні !; б) по характеру рослинного покриву — на трав'янисті, мохові й очеретяні (очеретяні).

Прохідними зображуються на картах болота, по яких улітку в будь-якому напрямку можливо піший рух. Прохідними, за винятком періодів осіннього й весняного бездоріжжя, звичайно є:

а) болота із щільним торфом на поверхні або під невеликим (0,3—0,4 м) шаром води, покриті в більшості випадків трав'янистою рослинністю;

б) болота із суцільним моховим покривом і достатком чагарничків (вересу, багна, подбела, лохини й ін.).

Труднопрохідними вважаються болота, по яких навіть окремі пішоходи можуть пересуватися лише на превелику силу. У них глибоко грузнуть ноги й слід швидко заповнюється водою. Іноді рух можливий лише по виступаючих з води купинах або грядах. До труднопрохідних ставляться:

а) болота з більшою кількістю мочажин (більш 20% усієї площі болота) і з «окнищами» відкритої води;

б) болота з незв'язним моховим покривом при достатку осоки й пухівки й при глибині дуже пухкого торфу, мулу або шару води від 0,5 до 0,8 ж;

в) плавні, що заросли очеретом і очеретом, при тій же глибині води;

г) трав'янисто-осокові купинясті болота з березою або вільхою, що не мають суцільного трав'яного покриву.

Непрохідними вважаються глибокі топкі болота, рух по яких неможливо навіть для одиночного пішохода. До них ставляться:

а) сплавинные болота й зыбуны (див. § 4, п. 3);

б) трав'янисто-мохові драговини із грузлим дном, покритим протягом літа значним шаром води.

Глибина прохідних і труднопрохідних боліт підписується (у метрах) поруч із вертикальною стрілкою, що вказує місце проміру.

Різновиди рослинного покриву й характер поверхні боліт показуються комбінацією знака болота з відповідними знаками лісу, чагарнику, очерету, купин і т.п.

При вивченні боліт по карті необхідно завжди враховувати,


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 428 | Нарушение авторских прав


 

 

Читайте в этой же книге: ОРІЄНТИРИ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА ПОЛІ БОЮ. | ПО КОМПАСУ, НЕБЕСНИМ СВІТИЛАМ І РІЗНИМ ОЗНАКАМ | ПОНЯТТЯ ПРО ПРОЕКЦІЮ ТОПОГРАФІЧНИХ | Топографічних карт | РОБОТИ З НИМИ | ВИЗНАЧЕННЯ ПО КАРТІ КООРДИНАТ ТОЧОК МІСЦЕВОСТІ | Наближена вказівка об'єктів і орієнтування на карті. | ВИЗНАЧЕННЯ ПО КАРТІ АЗИМУТІВ І ДИРЕКЦИЙНИХ | СУТНІСТЬ ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ ГОРИЗОНТАЛЯМИ | ЧИТАННЯ РЕЛЬЄФУ ПО ГОРИЗОНТАЛЯХ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ТОПОГРАФІЧНІ УМОВНІ ЗНАКИ Й ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ НА КАРТАХ| На картах видання з 1963 р. непрохідні й труднопрохідні болота показуються одним загальним для них знаком.

mybiblioteka.su - 2015-2022 год. (0.042 сек.)