Визначення по карті азимутів і дирекцийних

КУТІВ

1. Поняття про систему плоских полярних координат. Якщо замість двох взаємо-перпендикулярних осей X і Y, які застосовуються у системі прямокут-них координат, взяти одну вісь X і початкову точку О на ній, то отримаємо систе-му полярних координат, яка широко застосовується у військовій практиці при ці-левказівці і орієнтуванні на місцевості.

У цій системі вісь, яка відповідає осі X у прямокутних координатах, нази-вається полярною віссю, а вихідна точка О на ній - полюсом.

Відповідно до них поло-ження будь-якої точки М на місцевості або на карті ви-значається наступними двома координатами:

а) кутом NОМ = α, який називається кутом положення і виміряється від на-прямку полярної осі до напрямку на обумовлену точку М;

б) відстанню ОМ=Д від полюса О до визначаємої точки М.

Розрізняють наступні три основні види кутів положення: дирекционный кут а, дійсний азимут А и магнітний азимут Ам (мал. верхній правий).

Дирекційним кутом α називається кут, вимірюваний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360° між північним на-прямком вертикальної лінії координатної сітки і напрямком на обумовлену точку. Таким чином, у цьому випадку за полярну вісь ухвалюється вертикальна лінія коор-динатної сітки, тобто та ж вісь X, що в пря-мокутних координатах, або лінія, паралель-на їй.

На малюнкові праворуч показані дирекційні кути в даній точці О(полюс) на вітряний млин (α = 45°) і окреме дерево (α = 315°).

Дійсним азимутом А називається кут, вимірюваний по ходу годинникової стрілки від 0 до 360° між північним напрямком дійсного меридіана і напрямком на визначаєму точку. У цьому випадку полярною віссю є напрямок дійсного меридіа-на.

При орієнтуванні по сторонах горизонту за напрямок меридіана звичайно ухвалюють напрямок магнітної стрілки компаса. Воно не збігається з напрямком дійсного меридіана і лише приблизно вказує напрямок північ - південь. Напрямок магнітної стрілки називається на відміну від дійсного (географічного) меридіана магнітним меридіаном.

2. Зближення меридіанів, магнітне схилення і поправка напрямку. Вер-тикальні лінії координатної сітки не збігаються з напрямками дійсних меридіанів, а утворюють із ними деякий кут. Відбувається це тому, що меридіани сходяться в полюса в одній точці, у той час як вертикальні лінії координатної сітки в межах кожної зони залишаються паралельними між собою.

Кут між північним напрямком дійсного меридіана даної точки і вертикаль-ної лінії координатної сітки називається зближенням меридіанів і позначається грецькою буквою γ (гама). У всіх точках осьового меридіана зближення дорівнює нулю. Чим далі вертикальні лінії відстоять від осьового меридіана зони, тем цей кут стає більшим; на краях зони він досягає 3°.

Якщо вертикальна лінія сітки відхиляється північним кінцем до сходу від дійсного меридіана, то зближення меридіанів вважається східним (зі знаком +), при відхиленні ж у протилежну сторону - західним (зі знаком -).

Дійсний меридіан у свою чергу не збігається з магнітним меридіаном. Кут між однойменними напрямками дійсного і магнітного меридіанів називається маг-нітним схиленням і позначається грецькою буквою δ (дельта). Схилення вважаєть-ся східним (зі знаком +), якщо північний кінець стрілки схиляється до сходу від дійсного мери-діана, і західним (зі знаком -) при відхиленні до за-ходу.

У силу маг-нітних власти-востей Землі маг-нітне схиленням в різних пунктах земної поверхні неоднаково. На тому самому міс-ці воно також не залишається по-стійним, а рік у рік змінюється.

Таким чином, зі сказаного видно, що вертикальні лінії координатної сітки і магнітні меридіани утворюють між собою кут. Цей кут називається відхиленням магнітної стрілки або поправкою напрямку (П). Він відлічується від північного напрямку вертикальної лінії координатної сітки і вважається позитивним (зі зна-ком +), якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється до сходу від цієї лі-нії, і негативним (зі знаком -) - при західному відхиленні магнітної стрілки.

Дані про величину поправки напрямку і величинах, що її складають, збли-ження меридіанів і магнітного відхилення розміщається у вигляді схеми на полях карти, під нижньою стороною її рамки (див. мал. вище).

Ці дані про поправку напрямку необхідні для того, щоб можна було швид-ко переходити від дирекційних кутів, вимірюваних по карті, до відповідних їм магнітним азимутам і назад.

3. Визначення по карті азимутів і дирекциійних кутів. У військовій практиці при використанні компаса (бусолі) звичайно доводиться мати справа з магнітними азимутами і дирекційними кутами і переходити від вимірюваних по карті дирекційних кутів до магнітних азимутів на місцевості або, навпаки, від магнітних азимутів, вимірюваних на місцевості, до дирекційних кутів на карті.

Вимір і побудова дирекційних кутів на карті проводиться за допомогою транспортира або артилерійського круга. Останній являє собою целулоїдну плас-тинку, по зовнішньому зрізу якої нанесена кутомірна шкала в поділках кутоміра. Ціна поділки 0-10. Більші поділки, що відповідають 1-00, позначені від 0 до 60, при цьому ряд червоних цифр нанесений у зростаючому порядку по ходу годинної стрілки, а ряд чорних цифр - у зворотньому порядку.

Щоб виміряти на карті дирекційний кут якого-небудь напрямку, треба наклас-ти на неї транспортир так, щоб середина його лінійки, відзначена штрихом, збігла-ся з точкою перетину обумовленого на-прямку з вертикальною кілометровою лі-нією сітки, а край лінійки (тобто поділки 0 і 180° на транспортирі) сполучився із цією лінією. Потім відрахувати по шкалі транспортира кут по ходу годинної стріл-ки від північного напрямку кілометрової лінії до обумовленого напрямку (див. мал.).

Дата добавления: 2015-07-11