Особливості прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та її проходження.

1. Згідно зі статтею 38 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Незважаючи на те, що право на рівний доступ до публічних функцій і посад було сформульовано вже у межах буржуазного конституціоналізму XVIII ст., в Україні воно є конституційним нововведенням. Поява цього демократичного права в Конституції України обумовлена прагненням запобігти бюрократичним тенденціям у державному апараті[85].

Служба в органах місцевого самоврядування має багато спільного з державною службою. Вона, як і державна служба, за значенням і об'ємом являє собою важливу складову соціального управління. Обидві ці служби базуються на загальних принципах публічної служби в Україні: законності, пріоритеті прав і свобод людини, професіоналізмі і компетентності службовців, рівному доступі громадян до служби з урахуванням їх ділових якостей і професійної підготовки, підконтрольності і підзвітності службовців і їх персональної відповідальності за невиконання своїх службових обов'язків, правової і соціальної захищеності.

Враховуючи вищесказане, і беручи до уваги відсутність спеціального законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, ця служба, починаючи з січня 1994 року, регулювалася Законом України «Про державну службу». Спочатку постановою Верховної Ради України про набуття чинності цього Закону, а з 1997 року згідно з перехідними і заключними положеннями Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», дія Закону України «Про державну службу» була поширена на працівників органів місцевого самоврядування, – вони були прирівняні до відповідних категорій посад державних службовців. У зв'язку з цим проходження служби посадовими особами місцевого самоврядування здійснювалося згідно із законодавством про державну службу. Тобто прийняття на посади працівників апарату виконавчих органів, випробування, прийняття присяги, атестація, присвоєння рангів, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з посади здійснювалося за процедурами, передбаченими для державних службовців. Тільки відносно виборних посад, посад, які затверджуються радою, керівників структурних підрозділів застосовувалися норми, передбачені Законами «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів». Мова йдеться про обрання відповідною громадою на певний термін сільського, селищного, міського голови, обрання радою з числа депутатів голови районної, обласної, секретаря сільської, селищної, міської рад, призначення відповідним головою керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів. У ст. 23 Закону «Про державну службу» були внесені зміни: встановлено, що обмеження відносно граничного терміну перебування на службі не розповсюджується на осіб, обраних на посади згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».

Цим же законом визначені й інші особливості місцевого самоврядування, які пов’язані, головним чином, з правовою, організаційною і матеріально-фінансовою самостійністю – представництво місцевих інтересів, місцевий бюджет, власна компетенція і т.п. Звідси випливає, що службу в органах місцевого самоврядування не можна ототожнювати з державною службою. Ця служба повинна бути автономною формою публічної служби, об'єднувати професійну діяльність осіб, що займають посади саме в органах місцевого самоврядування, які б служили територіальній громаді, поєднуючи місцеві і державні інтереси. В основі цієї служби повинні бути специфічні принципи, властиві лише цій формі публічної служби: самостійність органів і посадових осіб місцевого самоврядування в рамках їх повноважень; відповідальність перед територіальною громадою; разом із загальними вимогами до служби, встановленими законодавством, повинні бути враховані також особливості, визначені статутами територіальних громад.

Ця служба, як і державна, має конституційну основу: ст. 38 Конституції України закріплене право рівного доступу громадян до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Таким чином, мова йдеться про функціонування самостійної служби в органах місцевого самоврядування, яка має певні особливості в порівнянні з державною службою [86].

Згідно з Концепцією адміністративної реформи і на виконання першочергових заходів щодо проведення адміністративної реформи був розроблений законопроект і в липні 2001 року Верховною Радою України ухвалений Закон «Про службу в органах місцевого самоврядування». Цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні і соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок і правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Серед основних принципів служби в органах місцевого самоврядування разом із загальними принципами публічної служби передбачені і інші, властиві лише цій службі принципи: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; захист інтересів відповідної територіальної громади; фінансове і матеріально-технічне забезпечення служби за рахунок місцевого бюджету; самостійність кадрової політики в територіальній громаді.

У законі більш чітко визначено право на службу в органах місцевого самоврядування. Статтею 5 встановлено, що таке право мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. Але на посаду можуть бути призначені особи, що мають не тільки відповідну освіту і професійну підготовку, а й ті, що володіють державною мовою в обсязі, достатньому для виконання службових обов'язків.

Служба в органах місцевого самоврядування визначена як професійна, на постійній основі діяльність громадян України, що займають посади в органах місцевого самоврядування, яка спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування і окремих повноважень органів виконавчої влади, передбачених законом.

На відміну від Закону України «Про державну службу», де особи, що здійснюють професійну діяльність відносно практичного виконання задач і функцій держави, об'єднані поняттям «державні службовці», в Законі «Про службу в органах місцевого самоврядування» використаний термін «посадова особа місцевого самоврядування». Вказаний термін запозичений із Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» і вживається в такому значенні: «особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження відносно здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну платню за рахунок місцевого бюджету». У Законі чітко закріплено, що його дія не розповсюджується на технічних працівників і обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Вказані посади на відміну від посад державних службовців поділяються на:

– виборні посади, на які громадяни обираються територіальною громадою;

– виборні посади, на які громадяни обираються або затверджуються відповідною радою;

– посади, призначення на які здійснюються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної в місті, обласної ради на конкурсній підставі або за іншими процедурами, передбаченими законодавством України.

Згідно ст. 42 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету, по структурі і штатам виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; призначає на посади і звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ, організацій, що відносяться до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Правовий статус сільського, селищного, міського голови (далі голова) має ряд особливостей, що відрізняють його від інших працівників органів місцевого самоврядування. Відповідно до законодавства (ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») він є вищою посадовою особою відповідної територіальної громади. Голова на відміну від інших службовців територіальної громади не призначається і не затверджується будь - яким органом або посадовою особою. Він безпосередньо обирається населенням села, селища, міста. При здійсненні повноважень голова відповідальний перед населенням, в зв'язку з чим його відповідальність реалізується особливим чином. Голова не має вищестоящого органу або посадової особи, які могли б його притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани або застосування інших заходів впливу, передбаченого законодавством. Він може лише бути звільнений з посади населенням відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином, саме сільський, селищний, міський голова організує і очолює службу в апараті органів місцевого самоврядування. Правові засади організації служби, крім закону, повинні бути визначені в статутах територіальних громад, положеннях про відділи, управління та інші виконавчі органи ради. Особливості організації такої служби визначаються органами місцевого самоврядування самостійно.

2. З урахуванням особливостей місцевого самоврядування передбачено, що прийняття на службу здійснюється:

– на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом «Про місцеве самоврядування в Україні»;

– на посади голови і заступників голови районної, районної в місті, обласної рад, заступника міського голови секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської і Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою;

– на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті ради шляхом затвердження відповідною радою;

– на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Голови районних, районних в містах, обласних і Севастопольської міської рад, Київський міський голова і міські голови (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) мають право самостійно (без конкурсу) приймати на службу своїх помічників, радників (патронатну службу).

На час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх функцій можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом).

На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи:

1) визнані судом недієздатними;

2) які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

3) які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого терміну;

4) які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками.

Інші обмеження, пов'язані із проходженням служби в органах місцевого самоврядування, встановлюються виключно законами України.

Проходження служби в органах місцевого самоврядування має ряд особливостей. Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу до органів місцевого самоврядування, приймають Присягу. У її тексті передбачена урочиста обіцянка вірно служити територіальній громаді і народу України, неухильно дотримуватися Конституції і законів України, сприяти реалізації їх в життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої обов'язки. Встановлено, що новообрані сільські, селищні, міські голови, голови рад не просто підписують текст Присяги, а приймають її на сесії відповідної ради. Відносно вказаних посадових осіб передбачений також особливий порядок присвоєння рангів - за рішенням відповідної ради. Особа, яка відмовилася від складення Присяги, вважається такою, що не вступила на посаду, а рішення про її призначення, обрання чи затвердження вважається таким, що втратило юридичну силу.

За рішенням органу місцевого самоврядування створюється кадровий резерв для заняття посад і просування по службі, який затверджується сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної в місті, обласної ради. У кадровий резерв зараховуються особи, що виявили бажання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування і мають відповідну кваліфікацію і освіту. Порядок формування і ведення кадрового резерву посадових осіб визначається відповідною радою.

Згідно ст. 17 Закону з метою оцінки ділових, професійних якостей, а також рівня кваліфікації, посадові особи місцевого самоврядування проходять атестацію. Атестації не підлягають сільські, селищні, міські голови, голови районних в містах, районних і обласних рад, секретарі сільських, селищних, міських рад, працівники патронатної служби, особи, що знаходяться на посаді менш як один рік, молоді спеціалісти, вагітні жінки або жінки, що працюють менше одного року після виходу на роботу з відпустки по вагітності та пологам або догляду за дитиною, особи, прийняті на посаду на визначений строк.

Атестаційна комісія створюється за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті, районної, обласної ради. Головою атестаційної комісії призначається секретар сільської, селищної, міської ради, заступник голови районної в місті, районної, обласної ради. У сільських і селищних радах з невеликим апаратом (до 5 чоловік) атестацію може провести сільський, селищний голова одноособово.

Питання атестації посадових осіб регулюються Положенням про проведення атестації, яке затверджується сільським, селищним, міським головою, головою районної в місті, районної, обласної ради. Типове положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ст. 18 Закону встановлений граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 65 років (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо граничного віку перебування на державній, дипломатичній службі та службі в органах місцевого самоврядування» від 9 грудня 2011 року.)

У разі необхідності термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на п'ять років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної в місті, обласної ради.

Відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» забороняється звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку. Що стосується посадової особи місцевого самоврядування, то вона відповідно до Закону підлягає звільненню з посади в зв'язку з досягненням граничного віку. Якщо ж відповідний голова в установленому порядку прийме рішення щодо продовження певній особі терміну перебування на службі, така посадова особа до кінця цього терміну не може бути звільнена за ініціативою керівника з мотивів досягнення граничного віку або виходу на пенсію.

Посадова особа, термін перебування якої продовжений на службі в органах місцевого самоврядування, не може бути переведена до іншого органу, оскільки такий перехід тягне за собою звільнення з попереднього місця роботи, а прийняття на службу в органи місцевого самоврядування після досягнення граничного віку не допускається.

Після закінчення п'ятирічного терміну продовження служби посадові особи місцевого самоврядування за рішенням відповідного голови можуть бути залишені лише на посадах радників чи консультантів (патронатна служба), якщо такі посади передбачені штатним розписом, на умовах строкового договору.

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій, посад. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет. Групи за оплатою праці працівників виконавчих апаратів обласних рад, виконавчих органів міських рад встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Як і державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що працівникам органів місцевого самоврядування в межах фонду заробітної плати можна надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань і допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Отже, передбачена Законом допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу є обов'язковою виплатою, а виплата в розмірі середньомісячного посадового окладу може здійснюватися за умови наявності коштів на оплату праці.

Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу, за рахунок внесків до Пенсійного фонду України, що сплачуються відповідно до закону.

Водночас, встановлені й особливості. Зокрема, посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, за винятком випадків дострокового припинення повноважень з причин, визначених ст. 78, п.п. 2, 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 1, 2, 6 ч. 1 і п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», за наявності страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається пенсія незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії. У цих випадках пенсія обчислюється у порядку, передбаченому для державних службовців, із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, за останньою займаною виборною посадою на день призначення пенсії.

Законом передбачено дещо інші, ніж державним службовцям умови виплати грошової допомоги, а саме в розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію. Така допомога виплачується особам, які відпрацювали на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до категорії державних службовців, не менше 10 років.

У Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в основному, збережені норми щодо відповідності категорій посад і рангів працівників місцевого самоврядування категоріям посад і рангів державних службовців, передбачено єдиний підхід до вирішення питань, пов'язаних з обмеженнями при прийнятті на посаду та проходженні служби. Положення цього Закону мають запобігати можливим колізіям у відносинах між працівниками органів місцевого самоврядування та державними службовцями, створювати рівні умови для безперешкодного переходу працівників місцевого самоврядування на державну службу і навпаки.

За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент обрання чинності цим законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг державного службовця, зберігається така сама категорія і присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування». З набиранням чинності цим законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоєні ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України «Про державну службу».

Законом також встановлено, що у разі переходу посадової особи органу місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до цього закону. Якщо перехід відбувається на вищу посаду, присвоюється ранг у встановленому порядку відповідно до категорії посади державного службовця, на яку призначено особу.

Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Особа, яке претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування третьої-сьомої категорій, надає за місцем майбутньої служби відомості про доходи, у тому числі за кордоном, стосовно себе та членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття посади в органах місцевого самоврядування першої-другої категорій, повинна надати також відомості про належне їй та її сім'ї нерухоме та цінне майно, вклади в банках і цінні папери.

Організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень і відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов'язаних зі службою в органах місцевого самоврядування, забезпечується в порядку, передбаченому законом.

Оскільки відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» на органи і посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про державну службу» в частині, що не суперечить Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування, зазначені вище питання мають регулюватися Законом «Про державну службу».

Враховуючи, що застосування Закону «Про державну службу» у вказаній частині до посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом, автономність самоврядування не порушується. У ФРН, наприклад, взагалі немає окремого закону про службу в органах місцевого самоврядування. Є федеральне та земельне законодавство, яке регулює статус і права чиновників. Вважають, що держава має певною мірою уніфікувати діяльність комун у сфері самоврядування, в тому числі й щодо статусу службовців. У сфері «власних повноважень» держава може тільки констатувати, діяли вони в межах законів чи ні, але не може втручатися в те, як вони діяли, тобто не може судити про доцільність їх дій. Громада, наприклад, сама добирає собі персонал, сама вирішує, виходячи з своїх, добре їй відомих умов, скільки осіб буде зайнято в тому або іншому підрозділі. Але при цьому громада має дотримуватись обов'язкових для всіх законів, що регламентують правовий статус і оплату праці службовців[87].

При цьому варто нагадати, що ст. 19 Конституції України передбачає: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією і законами України». Законом ця норма конкретизована: «Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ради Автономної

Відповідно до ст. 24 Закону, матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями, прийнятими в межах їхньої компетенції, сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних і обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом.

Сільські, селищні, міські, районні в місті, районні і обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної в місті, районної і обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, що заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 20 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:

− порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги;

− порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування;

− неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін;

− виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування;

− досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.

Контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах місцевого самоврядування здійснюється відповідними органами державної влади в порядку, встановленому законом. Статтею 6 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначені основні напрями здійснення державної політики відносно служби в органах місцевого самоврядування. Держава взяла на себе зобов'язання забезпечити:

– законодавче врегулювання служби в органах місцевого самоврядування та забезпечення її ефективності;

– захист прав місцевого самоврядування;

– організацію підготовки та перепідготовки кадрів для служби в органах місцевого самоврядування;

– правовий і соціальний захист посадових осіб місцевого самоврядування.

Участь у формуванні державної політики у сфері служби в органах місцевого самоврядування, організацію та координацію заходів щодо проведення наукових досліджень з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, організацію підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування здійснює центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом – Національне агентство України з питань державної служби. Положення про Національне агентство України з питань державної служби затверджено Указом Президента України від 18 липня 2011 року.

Питання для самоконтролю:

1. Сформулюйте поняття «служба в органах місцевого самоврядування».

2. Назвіть принципи служби в органах місцевого самоврядування, закріплені в Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Які принципи властиві лише цій формі публічної влади?

3. Дайте визначення поняття «посадова особа місцевого самоврядування». Приведіть класифікацію посад в органах місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Чим відрізняється статус посадових осіб органів місцевого самоврядування від статусу державних службовців? Чому до переходу до організації місцевої влади на засадах самоврядування поняття «служба в органах місцевого самоврядування» в законодавстві України не використовувалося?

4. Назвіть основні завдання та функції служби в органах місцевого самоврядування.

5. Розкрийте особливості організації та проходження служби в органах місцевого самоврядування.

6. Назвіть обмеження, пов'язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування і проходженням служби, передбачені законодавством?

7. З якою метою передбачається атестація посадових осіб місцевого самоврядування та яким є порядок її проведення?

8. Хто організовує і очолює службу в апараті органів місцевого самоврядування?

9. Охарактеризуйте підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування.

10. Хто здійснює контроль за дотриманням законодавства щодо служби в органах місцевого самоврядування?

Дата добавления: 2015-07-11