Тема 2 фінансова політика місцевих органів влади

Головною ознакою фінансової незалежності є володіння та самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, обсяг яких є достатнім для забезпечення завдань і функцій місцевого самоврядування.

Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування – їх незалежність від загальнодержавних органів влади у прийняті щодо вирішення місцевих проблем та забезпечення виконання цих рішень відповідними коштами.

Законом України «Про місцеве самоврядування України» закріплені норми місцевого самоврядування фінансової незалежності:

- самостійність розробки, розгляду, затвердженяя і виконання змін до місцевих бюджетів;

- становлення місцевих податків і зборів та величини їх ставок у межах визначення законом;

- надання пільг за місцевими податками і зборами;

- випуск місцевих позик, лотерей та інших ценних паперів;

- отримання позик від інших місцевих бюджетів та фінансово-кредитних установ;

- передача коштів з одного місцевого бюджету до інших місцевих бюджетів (міжбюджетні трансферти);

- розміщення незалежних органів місцевого самоврядування коштів у банках, отримання відсотків та зарахування їх до доходів місцевих бюджетів;

- утворення позабюджетних цільових фондів (у тому числі валютних);

- всиановлення в порядку в межах визначених законом тарифів на послуги, які надають підприємства та організації комунальної власноті;

- право на створення комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.

Бюджетна самостійність є одним з основних принципів побудови бюджетної системи. Згідно з бюджетним кодексом України:

1.Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетними забов язаннями органів влади АРК та органів місцевого самоврядування і навпаки;

2. За місцевими бюджетами закріпляється відповідальні джерела доходів;

3. Органи влади АРК та місцевого самоврядування мають право визначати напрями використання коштів бюджетів відповідно до законодавства України;

4. Органи місцевого самоврядування мають право самостійно та незалежно один від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Заходи з фінансової політики здійснюються місцевим самоврядуванням в межах регулюючих повноважень за принципом невтручання у справи суб єктів господарювання:

- податкове регулювання передбачає встановлення і зміну податкових ставок і пільг щодо власних бюджетних доходів;

- трансфертне регулювання надання безоплатної безповерненої фінансової допомоги.

Засоби стимулюючого та регулюючого характеру призводять до розбалансування бюджету тому потрібні паралельні дії щодо збалансування місцевих бюджетів.

Визначення методології збалансування дохідної та видаткової части місцевих бюджетів є необхідним для формування пріоритетів регіональної та територіальної бюджетної політики.

Грошовий (інфляційний, монетарний) метод збалансування бюджету може застосовуватися лише на рівні держави і теоретично полягає у використанні додатково емітованих центральним банком коштів на покриття бюджетного дефіциту, що в Україні прямо заборонено положеннями Бюджетного Кодексу.

Застосування доходного та видаткового методів збалансування місцевих бюджетів здійснюється в процесі управління доходами та видатками на всіх стадіях бюджетного процесу. Удосконалення структури доходів місцевих бюджетів повинно здійснюватися у напрямі зростання суми та частки власних податкових надходжень. Видатки місцевих бюджетів мають бути обґрунтованими з точки зору цілей та ефективності їх здійснення.

Боргові методи збалансування місцевих бюджетів передбачають застосування механізмів муніципального кредитування та залучення місцевих позик з метою фінансування капітальних затрат.

Економічне зростання країни та окремих адміністративно-територіальних одиниць пов’язане з розширенням господарської діяльності економічних суб’єктів та покращенням добробуту населення. Зацікавленість органів місцевого самоврядування у збільшенні обсягу валового внутрішнього продукту, який виробляється в межах підпорядкованого їм територіального утворення, передбачає надання всебічної фінансової та організаційної допомоги, що стимулює ділову активність підприємців. Однією з форм фінансової підтримки підприємницьких структур з боку органів місцевої влади є бюджетне кредитування, яким відповідно до ст.2 Бюджетного Кодексу України є операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачена можливість участі органів місцевого самоврядування у фінансово-кредитних відносинах шляхом створення комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ, виступу гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміщення належних їм коштів в банках інших суб'єктів права власності, отримування відсотків від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету (ст. 70 ч.2 Закону). Нажаль, через недостатність власних фінансових ресурсів місцевих органів влади, яка спричиняє відсутність вільних бюджетних коштів, створення муніципальних банків поки що є недоступним, що, в свою чергу, обмежує здійснення повноцінної регіональної фінансово-кредитної політики. Тому на сьогодні можна говорити про реальні можливості кредитування органами місцевої влади суб’єктів господарювання лише в податковій сфері через надання їм пільг у вигляді податкового кредиту.

Емісія боргових фінансових інструментів місцевого самоврядування забезпечує функціонування механізму муніципальних запозичень. Місцеві запозичення є важливим інструментом фінансування місцевого та регіонального розвитку. За умов належного управління вони гарантують прийняття децентралізованих рішень у сфері фінансування місцевих інвестицій, мобілізацію додаткових ресурсів для задоволення потреб у капітальних видатках місцевих органів та проведення виваженої ринково-орієнтованої політики по відношенню до підприємств у галузі інфраструктури – головних реципієнтів позикових коштів.

Трансфертний метод збалансування місцевих бюджетів ґрунтується на наданні дотацій з державного бюджету місцевим бюджетам з метою горизонтального вирівнювання. Державний бюджет залишається інструментом перерозподілу створеного ВВП не лише між галузями економіки і соціальної сфери, але й між ланками бюджетної системи, що не сприяє повному забезпеченню принципів її побудови, визначених ст. 7 Бюджетного Кодексу України. Поряд із цим, держава змушена поступово трансформувати своє відношення до міжбюджетного перерозподілу централізованих коштів і призначати міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам не лише у вигляді дотацій вирівнювання. а і субвенцій на реалізацію інвестиційних проектів, на реалізацію заходів з енергозбереження, для забезпечення державної підтримки депресивних територій тощо.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть сутність принципів фінансової незалежності та бюджетної самостійності місцевого самоврядування

2. Які методи застосовує місцева влада в процесі реалізації фінансової політики?

Питання для самостійного вивчення

1. В чому сутність бюджетної політики місцевих органів влади?

2. Назвіть та розкрийте напрями реформування фінансової політики місцевого самоврядування.

Дата добавления: 2015-07-11