Тема 6. Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання

Збалансування бюджетів, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів і видатків, досягається за допо­могою бюджетного регулювання, тобто перерозподільчих процесів у ме­жах бюджетної системи, шляхом надання коштів фінансово "бідним" територіям або вилучення коштів у відносно "багатих" територій.

Бюджетне регулювання — діяльність щодо збалансування державного та місцевих бюджетів.

У процесі бюджетного регулювання вирішується багато завдань, ос­новними серед яких є:

досягнення відповідності між видатками та доходами місцевих бюджетів різних видів, тобто їх збалансування;

забезпечення рівномірності в надходженні доходів для запобіган­ня затримок у фінансуванні видатків;

створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у пов­ній мобілізації доходів на своїй території;

забезпечення самостійності використання додатково одержаних коштів у процесі виконання місцевих бюджетів;

перерозподіл бюджетних ресурсів між фінансово "багатими" та "бідними" територіями;

зв'язок обсягів одержаної фінансової допомоги з конкретними зу­силлями щодо мобілізації податків і зборів, залучення додаткових дохід­них джерел;

здійснення фінансового вирівнювання.

У складних процесах бюджетного регулювання необхідно відокрем­лювати вертикальне і горизонтальне бюджетне регулювання.Вертикальне бюджетне регулювання має на меті забезпечення не­обхідними дохідними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до діючого порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Вирішення цього завдання досяга­ється шляхом розмежування видатків між бюджетами і надання їм до­ходів, достатніх для фінансування визначених видатків. Горизонтальне бюджетне регулювання покликане усунути роз­біжності в рівнях бюджетної забезпеченості з огляду на бюджети місце­вого самоврядування (міські, селищні та сільські). Іншими словами, ос­новний зміст горизонтального бюджетного регулювання полягає у фі­нансовому вирівнюванні бюджетів за територіальним критерієм. При­чому горизонтальне вирівнювання здійснюється лише в межах бюдже­тів територіальних громад, окремо серед міських, селищних і сільських бюджетів.

Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджет­ної забезпеченості територій проводиться за допомогою особливих ме­тодів. Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між рівнями бюджетної системи згідно із розподілом повноважень між державною виконавчою владою і місце­вим самоврядуванням.

Традиційно у вітчизняній бюджетній практиці використовуються на­ступні два методи бюджетного регулювання: 1) метод відсот­кових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів, які над­ходять до місцевих бюджетів (такі доходи одержали назву регулю­ючих); 2) надання фінансової допомоги бюджетам в обсязі певної визна­ченої суми (у вигляді бюджетних трансфертів).

У межах кожної, навіть незначної за розмірами, країни завжди спо­стерігаються об'єктивні розбіжності у фінансовому потенціалі окремих територій, особливості складу та обсягів дохідної бази бюджетів, а отже, й можливостей задоволення різноманітних місцевих потреб. Головними загальноекономічними причинами, які зумовлюють регіональні відмін­ності у формуванні доходів і фінансуванні видатків місцевих бюджетів України, є:

нестабільність і неузгодженість законодавства з питань фінансів, бюджету, податків;

щорічні зміни складу доходів і видатків бюджетів;

невизначеність цілей та пріоритетів фінансового вирівнювання;

відсутність протягом тривалого часу (до 2001 р.) стабільного, нау­ково обґрунтованого і прозорого механізму бюджетного регулювання;

нераціональне розташування мережі бюджетних установ;

непослідовна політика щодо передачі соціально-культурних об'єк­тів з державної у комунальну власність;

відсутність зацікавленості органів місцевого самоврядування в до­датковій мобілізації надходження доходів до місцевих бюджетів, спо­живчі тенденції у витрачанні бюджетних коштів.

За результатами досліджень, регіональна диференціація доходів і видатків з місцевих бюджетів України насамперед зумовлена відмін­ностями у рівнях соціально-економічного розвитку територій, що пов­ністю відображається на обсягах валової доданої вартості, створеної в регіоні.

Фінансове вирівнювання — приведення у відповідність ви­трат місцевих бюджетів (за економічною та функціональною кла­сифікаціями) до гарантованого державою мінімального рівня со­ціальних послуг на одного мешканця, ліквідація значних диспро­порцій у здійсненні бюджетних видатків за окремими територіями.

З'ясування сутності й механізму здійснення фінансового вирівнюван­ня як у нашій, так і в зарубіжних країнах свідчить, що його слід роз­глядати не лише як діяльність у межах бюджетної системи, пов'язану з перерозподілом бюджетних ресурсів. У широкому розумінні фінансове вирівнювання відображає процеси політичного, економічного і соціаль­ного значення, за допомогою яких вирішуються загальнодержавні за­вдання щодо забезпечення динамічного зростання економіки, розвитку продуктивних сил, поліпшення добробуту населення, усунення розбіж­ностей у рівнях розвитку окремих територій, фінансового забезпечення місцевого самоврядування, вирішення національних проблем тощо. Усе це надає фінансовому вирівнюванню виняткового значення і зумовлює його особливе місце у фінансовій системі, і в тому числі у міжбюджетних відносинах.

Депресивна територія — це регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного зна­чення), рівень розвитку яких за показниками, визначеними в за­конодавстві, є найнижчим серед територій відповідного типу.

Депресивні території поділяють на такі групи:

1) регіони;

2) промислові райони — райони, в яких частка зайнятих у промисло­вості перевищує частку зайнятих у сільському господарстві;

3) сільські райони — райони, в яких частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості;

4) міста обласного значення.

Статус депресивної надається території з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вживання органами держав­ної влади та органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій.

Процес удосконалення міжбюджетних відносин триває і зараз. Щороку вносяться коригування до Постанови КМУ № 1195. Згідно з Постановою КМУ від 1 березня 2007 р. № 316 [28] схвалено Декларацію цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетну декларацію), яка закріплює основні завдання бюджетної політики та напрями їх реалізації:

забезпечення позитивної динаміки економічного зростання та розбудова потужної конкурентоспроможної економіки;

забезпечення енергетичної безпеки держави;

забезпечення макроекономічної стабільності, збалансованості та стійкості бюджетної системи;

перехід від фіскальної до стимулюючої функції податкової системи;

підвищення результативності бюджетних видатків та відповідальності розпорядників бюджетних коштів за досягнення встановлених цілей;

забезпечення комплексного розвитку регіонів на основі поєднання державних і регіональних соціально-економічних програм.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення та розкрийте сутність міжбюджетних трансфертів

2. Охарактеризуйте форми взаємовідносин між ланками бюджетної системи

Питання для самостійного вивчення

1. Розкрийте напрями реформування системи міжбюджетних відносин в Україні

2. Охарактеризуйте підстави здійснення політики вирівнювання

Дата добавления: 2015-07-11