Частина III. Нові незалежні держави

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНЕ ПРАВИЛО

Стаття 16. Положення щодо договорів держави-попередниці. Нова неза­лежна держава не зобов’язана зберігати чинність будь-якого договору або ставати його учасником внаслідок виключно того факту, що в момент правонаступництва держав цей договір мав чинність щодо території, яка є об’єктом правонаступни­цтва держав.

Розділ 2. Багатосторонні договори

Стаття 17. Участь у договорах, які мали чинність у момент правонаступ­ництва держав. 1. З винятками, передбаченими пунктами 2 і 3, нова незалежна держава може шляхом повідомлення про правонаступництво встановити свій статус як учасника будь-якого багатостороннього договору, який у момент право­наступництва держав мав чинність щодо території, що є об’єктом правонаступ­ництва держав.

2. Пункт 1 не застосовується, якщо з договору видно або іншим чином вста­новлено, що застосування цього договору стосовно нової незалежної держави було б несумісне з об’єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

3. Якщо з положень договору або з обмеженої кількості держав, які брали участь у переговорах, і з об’єкта і цілей договору випливає, що участь у цьому до­говорі будь-якої іншої держави вимагає згоди всіх його учасників, нова незалежна держава може встановити свій статус як учасника цього договору тільки за наявності такої згоди.

<...>

Стаття 20. Застереження. 1. Коли нова незалежна держава встановлює свій статус як договірної держави або учасника багатостороннього договору шляхом повідомлення про правонаступництво згідно зі Статтями 17 або 18, вона розгля­дається як така, що зберігає будь-яке застереження до цього договору, яке було чинне в момент правонаступництва держав щодо території, яка є об’єктом право­наступництва держав, за винятком тих випадків, коли, роблячи повідомлення про правонаступництво, вона висловлює протилежний намір або формулює застере­ження, яке стосується того ж питання, що і вищезазначене застереження.

2. Роблячи повідомлення про правонаступництво, що встановлює її статус як договірної держави або учасника багатостороннього договору згідно зі Статтями 17 або 18, нова незалежна держава може сформулювати будь-яке застереження, окрім такого, яке виключається положеннями підпунктів «a», «b» або «c» Статті 19 Віденської конвенції про право міжнародних договорів.

3. У випадку, коли нова незалежна держава формулює яке-небудь застере­ження згідно з пунктом 2, правила, викладені в Статтях 20-23 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, застосовуються щодо цього застереження.

Стаття 21. Згода на обов’язковість частини договору і вибір різних поло­жень. 1. Роблячи повідомлення про правонаступництво згідно зі Статтями 17 і 18, яке встановлює її статус як договірної держави або учасника багатостороннього договору, нова незалежна держава може – якщо це допускається договором – висловити свою згоду на обов’язковість для неї лише частини договору або зробити вибір між різними його положеннями згідно з викладеними в цьому договорі умовами висловлення такої згоди або проведення такого вибору.

2. Нова незалежна держава може також здійснювати на тих же умовах, що й інші учасники або договірні держави, будь-яке передбачене в договорі право ану­лювати або змінити будь-яку висловлену нею самою або державою-попередницею згоду щодо території, яка є об’єктом правонаступництва держав, або зроблений нею самою або державою-попередницею вибір щодо такої території.

<...>

Стаття 22. Повідомлення про правонаступництво. 1. Повідомлення про пра­вонаступництво щодо багатостороннього договору згідно зі Статтями 17 або 18 робиться в письмовій формі.

<...>

Стаття 23. Наслідки повідомлення про правонаступництво. 1. У випадках, коли договір не передбачає іншого або коли не встановлена інша домовленість, нова незалежна держава, яка зробила повідомлення про правонаступництво згідно зі Статтею 17 або пунктом 2 Статті 18, вважається учасником цього договору з моменту правонаступництва держав або з моменту набуття цим договором чин­ності, якщо останнє настає пізніше.

2. Однак чинність цього договору буде вважатися зупиненою між новою неза­лежною державою та іншими учасниками договору до моменту вироблення пові­домлення про правонаступництво, за винятком випадків, коли цей договір застосо­вується тимчасово згідно зі Статтею 27 або коли встановлена інша домовленість.

3. У випадку, коли договір не передбачає іншого або коли не встановлена інша домовленість, нова незалежна держава, що зробила повідомлення про право­наступництво згідно з пунктом 1 Статті 18, вважається договірною державою цього договору з моменту вироблення повідомлення про правонаступництво.

Розділ 3. Двосторонні договори

Стаття 24. Умови, згідно з якими договір вважається чинним у випадку правонаступництва держав. 1. Двосторонній договір, який у момент право­наступництва держав був чинним щодо території, яка є об’єктом правонаступ­ництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею, коли:

a) вони чітко про це домовилися; або

b) внаслідок своєї поведінки вони повинні вважатися такими, що висловили таку домовленість.

2. Договір, що вважається чинним згідно з пунктом 1, застосовується у взаємо­відносинах між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею з моменту правонаступництва держав, якщо інший намір не випливає з їхньої угоди або не встановлений іншим чином.

Стаття 25. Відносини між державою-попередницею і новою незалежною державою. Договір, який згідно зі Статтею 24 вважається чинним також між но­вою незалежною державою та іншою державою-учасницею, не повинен внаслідок виключно одного цього факту вважатися чинним у взаємовідносинах між держа­вою-попередницею і новою незалежною державою.

<...>

Розділ 5. Нові незалежні держави, що утворилися

з двох або декількох територій

Стаття 30. Нові незалежні держави, що утворилися з двох або декількох територій. 1. У випадку нової незалежної держави, що утворилася з двох або де­кількох територій, застосовуються Статті 16-29.

<...>

Дата добавления: 2015-07-14