Поняття та становлення трудового права

Болотіна, Прилипко

Трудове право як галузь права — це об’єктивно вiдокремлена система взаємопов’язаних правових норм, якi регулюють суспiльнi трудовi та пов’язанi з ними вiдносини суспiльної органiзацiї працi, з приводу реалiзацiї громадянами їх права на працю та застосування найманої працi на ПУО рiзних форм власностi з поєднанням суспiльних колективних та особистих iнтересiв їх суб’єктiв.

Трудове право України – це самостійна галузь права, яка регулює трудові й тісно пов’язані з ними суспільні відносини.

СТАНОВЛЕННЯ:

1. Шеван перший застосував термін «ТП». Першими, кого захищали ці закони – неповнол та жінки.

Виникнення трудового права пов’язано з розвитком капiталiстичного способу виробництва та активним застосуванням найманої працi. Французька революцiя 1848 р., яка проголосила свободу працi, загальноприйнято вважається родоначальницею трудового права. Iсторично трудове право виникло та розвивалось як право охорони працi. Якщо раніше принцип розподілу праці реалізовувався шляхом застосування насильства окремими особами, то поступово під впливом концепції природних прав людини одержував розвиток принцип свободи договору.

1917 р Декрет «Про восьмигодинний робочий день» - 48год в робочому тижнi, скорочуючи робочий час в особливо шкiдливих виробництвах, не менше однiєї години, обiдня перерва, заборонена робота в нiчний час жiнкам i пiдлiткам.

1918 р. Положеннi РНК УРСР «Про порядок затвердження колективних договорiв (тарифiв), що встановлюють ставки заробiтної плати i умови працi» регламентувався змiст колективного договору; порядок прийому i звiльнення робiтникiв; нормування робочого часу i оплати працi працiвникiв з обов’язковим урахуванням їх квалiфiкацiї.

Формально в Росiї був Кодекс законiв про працю 1918 року, але вiн не дiяв, мав бiльш декларативний характер, його застосування нiхто не вимагав i не контролював. Цей кодекс вирiшував завдання «воєнного комунiзму» - загальна трудова повинність.

1922 р Кодекс законiв про працю УСРР. Норми є обов’язковими для всiх пiдприємств, установ i господарств. Проголошувалися недiйсними договори i угоди про працю, якi погiршували умови працi в порiвняннi з нормами кодексу. За Кодексом колективний i трудовий договори були основними правовими формами залучення до працi. Розмiр винагороди за працю не мiг бути меншим обов’язкового мiнiмуму оплати, встановленого державою для даної категорiї працiвникiв.

Характерною рисою українського трудового законодавства в 30тi роки стає прiоритет загальносоюзного законодавства над республiканським. (статути про дисципліну на залізничному транспорті (1933 р.), в органах юстиції (1933 р.)

Конституції УРСР 1937. нові принципи організації праці. декларативний характер.

Загроза 2ої Світової війни змусила радянську владу вжити заходів ще жорсткішого характеру. Указу Президії Верховної Ради СРСР 1940 р. «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного звільнення робітників і службовців з підприємств і установ».

1971 був прийнятий Кодекс законів про працю УРСР. дещо розширювалися права трудящих і службовців. + нові положення про участь робітників і службовців в управлінні виробництвом, про матеріальне стимулювання, робочий час.

Перебудова, розпочата в 1985 р. Було встановлено новий порядок розробки й укладення колективних договорів, знято ряд законодавчих обмежень, тривалість випробування при при- йомі на роботу стала визначатися за згодою сторін трудового договору.

Дата добавления: 2015-07-14