Я ЖИТИ БУДУ, МАМО!!!

Вже тиждень день і ніч не відходили від лікарняного ліжка Параскевії мама, чоловік і рідні.

Усі дожидали смерті, або Божого чуда. Консиліум лікарів разом з професором вирішили - операційне втручання неможливе, дуже ослаблений організм, гемоглобін на критичній позначці. Шлунок крім води нічого не приймає і то не більше пів скляночки. Постійні рвоти до того виснажили організм, що Параскевія не тільки не могла піднятися з ліжка, а й не мала сили перехреститись, але вервечку з рук не випускала. Молилась день і ніч.

Молилась коли не могла спати, молилась і у сні, благаючи Господа Бога, Пречисту Діву Марію і всіх святих за їхнє милосердя над нею і трьома діточками. Адже найменшому Ромчикові ще нема двох рочків. А будинок тільки наполовину збудований. Що буде з діточками?

Більш всього серце стискалось від жалю, коли чоловік приходив з найменшеньким, а він не пізнавав її і просив тата, щоб ішли до мами.

- Ромчику, то я твоя мама - ледь чутким ослабленим голосом промовляла вона, але сили не мала, щоб підняти руку і витерти очі, з яких котилися сльози жалю і розпуки. Кволим голосом, зупиняючись після кожного слова просила чоловіка, щоб завтра узяв усіх дітей і приїхав до неї. Хотіла ще сказати, щоб після її смерті беріг дітей, та пожаліла чоловіка, бо хоч він не схлипував, а сльози безперестанку котилися з його запалених, утомлених очей.

- Ромчику, ходи до мами. Я твоя мама - вдруге, щоб зняти душевну напругу і біль в грудях промовила вона.

- Не, не, не - заплакала дитинка - я хочу до мами.

Не менше ніж дітей жаліла Параскевія і чоловіка, який цілими днями працював на закінченню будинку і по господарстві, і через день приїжджав до неї. Вперше пожаліла, що її Петро ніколи грубо і зневажливо не віднісся до неї. Не те, що вдарити фізично, а й словом не вдарив.

Втомлена цілоденною працею, а потім чергуванням біля ліжка дочки її мама сидячи на кріслі задрімала. Відмовила всі молитви і власні благання до Пречистої Діви Марії, Параскевія знову відмовляла вервечку і на мить уснула. Щира молитва і надія на Бога спасли маму, жінку і дочку.

У сні три Ангели зайшли у палату. Два хлопчики стали по обидві сторони ліжка, а третій на крилах піднявся на ліжко. Правою ногою став на область живота і спитав: "Тут тебе болить?"

- Ні - відповіла хвора.

- А тут? - став лівою ногою під грудьми. -Ні.

- А ту-у-ут?-став двома ногами на область печінки і шлунка, переставляючи ноги на різні місця.

-І тут не болить.

- То вставай, їж все ї йди додому, до Петра і дітей. Твоя молитва вислухана, а віра спасла тебе.

І Ангели, які стояли біля ліжка своїми рученятами підняли її з ліжка. Невідома сила і енергія припливли до Параскевії. Перед сном вона не мала сили, щоб перехреститися, а тепер опустила ноги з ліжка, піднялась на повний ріст, вдихнула на повні груди повітря і крикнула на цілу палату, та так голосно, що мама, яка задрімала від перевтоми упала з крісла.

-Я жити буду, мамо!!!

І Параскевія через кожну годину просила їсти. І знову консиліум разом з професором, але уже на те, щоб послухати розповідь пацієнтки.

- А я думав, що у вас найстрашніша недуга, адже постійні рвоти. І дякувати Богу, що ми помилилися.

Тепер у свої 76 років Параскевія згадує про ті тяжкі роки, як виганяли з рідної хати, грабували не тільки майно, а й вузлики та кошики з харчами, обзиваючи бидлом. Не набагато краща доля ждала і на Львівщині. Голод 47-го панував по всій Україні. Врятувало молоко, яке співчутливі люди приносили для дітей. А самі існували на лободі, листі буряків, пташиних яйцях та грибах, які так щедро росли у лісі.

Щаслива Параскевія часто розповідає, скільки разів Господь Бог у найтяжчих хвилинах вислуховував її. З гордістю і радістю розповідає про своїх трьох синів - бізнесменів і підприємців, які чарки у рот не беруть, а стараються допомогти потребуючим а також помагають у будівництві церков. У дійсності, хто у Городоцькому районі Львівщини не знає тих добрих, побожних людей.

Дата добавления: 2015-10-30