Най тобі станеться по твоїй вірі

- Вибачаюсь, пане-добродію, - після привітання почав розмову інтелігентно одягнений чоловік 45-50 р., - скажіть мені де тут живе ворожка.

- Ворожка? - не відкриваючи дверей, через опущене вікно легкового авто перепитав водій. - А котра?... Бо їх тепер розвелось..., майже на кожній вулиці є. Вам тої, що роздає шнурки з повішеників, а потому ті ж самі відвідувачі кінчають життя самогубством, чи тої, що з допомогою диявола насилає всякі прикрощі з одного клієнта на другого, чи тої, що просто обдурює легковажних людей?

- Простіть мені, коли в людини горе, то вона на все здатна, неначе той потопаючий хапається за соломину.

-І ви вірите в те, що з допомогою диявола якась ворожка може вам зарадити у вашім горі?... - єхидно всміхаючись перепитав водій.

- Чоловіче любий... Я вже за десять років цього терпіння не знаю кому, в що і в кого я маю вірити.

І тільки тепер водій звернув увагу на молоду вродливу дівчину, років двадцяти, яка міцно трималась руки батька, увесь час ховаючись за його спину, ні разу не піднявши голови і не промовивши ні слова.

- То яке ваше терпіння і горе? - співчутливо, а навіть і застидавшись перепитав водій.

-Дочка моя вже десятий рік хворіє.

- Зверніться до лікарів.

- Вибачте, я сам лікар, і дружина теж лікар. Ми вже об'їхали всі світила науки, науково-дослідні інститути, екстрасенси, а результатів - нуль. Навпаки ще гірше.

- Так що у тебе, донечко, - спитав водій.

Замість відповіді вона ще більше притиснулась до батька, ховаючись за його спину.

- Вже десятий рік вона спить не більше години на добу, а за останні два роки особливо. І сама мучиться, і нас мучить. У ванні купається - мама за руку держить, йде у місце загального користування - з нею треба йти, як з малою дитинкою.

-А до священиків ви звертались, щоб помолились над нею, Службу Божу відправили за її здоров'я?

Тепер голову опустив батько і видавив з грудей:

- Ні... Не подумав я про Божу Силу, стидно признатись, але не подумав.

Водій вийшов з машини, відкрив дверцята, вказуючи жестом на сидіння.

- Сідайте, я вас відвезу до духовного лікаря, а ви вірте і Бог допоможе.

-Невже?

-Тільки не сумнівайтесь. Допоможе.

На здивування батька священик не питав ні його, ні дочку звідки вони, якого віровизнання, а лагідно, немов з маленькою дитиною розмовляв, благаючи, щоб дивилася у чашу і приклякнула. Не відпускаючи батьківської руки Таня покорилась просьбі священика.

Другого дня Тетяна клячала уже без батьківської руки, а батько під час молитви навколішки молився і плакав.

Прощаючись, крізь сльози радості сказав, що дочка спала більше чотирьох годин.

Дев'ятого дня батько і мама відкрили свою душу перед священиком. "Тепер ми мусимо будити Таню, бо не може виспатись, сама себе обслуговує у всіх потребах, спить теж сама, йде між люди, життєрадісна і весела, неначе вдруге на світ народилась."

В тата і мами котились сльози радості, плакала і Таня. Батько кинувся до ніг священика, щоб їх цілувати, але священик вчасно зупинив і не дозволив і руки поцілувати, і тільки всім клянучим на колінах дав поцілувати Хрест, благословляючи кожного зокрема.

- Отче, дякуємо за молитву.

- Не мені дякуйте - Богу. Це не моя молитва вам помогла, а ваша віра. Наш Спаситель сказав: Нехай станеться тобі по твоїй вірі".

- Всечесний Отче, це Вам за молитву - промовив тато.

- Пане-добродію і брате у Христі, за молитву я не брав і не беру. "Туніясте, тунідасте". Даром отримав, даром віддаю.

НЕ МОЖНА СЛУЖИТИ ДВОМ ПАНАМ (З ПОКЛОНОМ ДО ДИЯВОЛА, А В БІДІ ДО БОГА)

Так в житті було, є і буде - вік міняє погляди на життя. Обставини життя - спогади про минуле, та надія на майбуття. Квіти, зелені луги, пташиний спів, купання у теплій річці, бігання за метеликами, збирання кольорових листочків, ковзання на санчатах чи ковзанах, солодка втома - щасливе дитинство, яке так швидко минає.

Навчання, перші шкільні друзі, злети і невдачі, перше кохання, перші поцілунки, даровані квіти, слухання солов'я, зустріч світанків, холодні, колючі роси, мрія про щасливе одруження і сімейне життя. Гоніння за модою та гіркі докори батькам. Душевний біль, зневіра, а іноді і плач від зрадливого кохання, картання за легковажні і необдумані вчинки, які часто печуть серце і розривають душу через все життя; щасливе перше кохання і єдина вірна любов до смерті - ніколи незабутня юність.

Побрались молодята, закінчилось безтурботне життя. Щасливі ті, що слухали поради батьків і добрих людей, та ще й не лінувались до праці. Тепер самостійно піклуються про ложку, миску, ще й колиску. І вони щасливі, і батьки раді. Найбільше щастя, що батьки навчили жити по-божому. Встають з молитвою, до роботи приступають з молитвою, лягають чи їдять - все з Богом, і Бог їм допомагає. Прожили десять років у злагоді і взаєморозумінні. Збудували власний дім, правда з допомогою батьків, купили машину. У святкові дні з двома синочками і донечкою відвідують батьків. Немає у них "тещі", "свекрухи", а є татко і мамця, які зустрічають і проводжають дітей з поцілунками і сльозами радості. Кожного свята і неділі всією сім'єю спішать до Святого Храму. Щасливі, котрі вірять і бояться Бога. Такі не змарнують великий і дорогоцінний скарб, який ніколи не повертається. Ім'я йому - Час. Вони не зруйнують своєї і чужої сім'ї. Не пустять рідних дітей блудом, не виженуть на старість батьків із рідної хати, не вкоротять їм передчасно віку.

Думав про щастя і багатство Денис. Та на про таке щастя, як думають чесні і побожні люди. Красти і не думав. Займатись рекетом боявся Людей і Бога, а робити чесно не хотів. Робив так, щоб не спотіти і не замерзнути. А завидки брали, коли дивився на чужі машини і будинки. За порадою "добрих" друзів вирішив Денис розбагатіти через ворожбитів з допомогою чорта.

Хоч декому ця історія буде здаватися байкою, але це факт дійсний.

Вислухавши Дениса ворожка дала йому кусок шнурка з повішеника, запевняючи його, що всі засоби збагачення будуть плисти до нього рікою. Повіривши запевненням ворожки Денис зичить три тисячі доларів, щоб поїхати у Португалію на заробітки. Його радості не було меж, коли друзі без вагання позичили запропоновану суму. Та радість повернулась у горе, коли німецька поліція після трьохдобового спостереження на вокзалі за ним і його друзями відіслали додому, а їхній "бос" пропав безвісти, забравши долари. Та на цьому "допомога" диявола не закінчилась. Тільки повернувся додому, як зразу звалились сім бід на один обід.

Захворіла теща, жінка і дитина. Доброчинці, які зичили гроші, вимагали негайного повернення, та ще й з процентами. Ліки, які рекомендували лікарі, не давали хворим жодного полегшення. Кожен лікар встановлював інший діагноз, а покращень жодних. Та шнурок не навчив Дениса. За порадою і рекламою телебачення і радіо, він їде аж у Рівненську область до цілителя і екстрасенса, бо лікарі не можуть встановити діагноз.

Кожний сеанс екстрасенса-цілителя обходився Денисові десять доларів і оплата за легкову машину в обидві сторони. Після десятих відвідин, які замість покращень хворих, виснажили їх повністю, Денис зрозумів, що це все обман і в розпачі заявив "цілителю":

- Простіть мені. У ваших здібностях я розчарувався. Ви не тільки не допомогли хворим, а і я зовсім втратив сон і якийсь важкий тягар стоїть в моїх грудях, якого я не можу ні відкашляти, ні зрушити з місця. Я готовий все покинути і йти в світ, щоб мене ніхто не бачив.

"Лікар-екстрасенс", посміхаючись, з-під лоба глянув на Дениса і спокійно промовив:

-Я тому не винен, що у ваших кімнатах протилежно розміщені поля. Ось і вся біда.

-Але ви говорили, що все можете і все зробите.

- Будь-ласка, зробіть все, що я вам скажу і буде все гаразд, і самі все побачите.

-Так що ж мені ще зробити, бо я вже у відчаї - розвів руки перед собою і пильно дивився в спокійне обличчя екстрасенса.

- Що зробити?... Зніміть отой хрест, що над вхідними дверима, отих два образи, що в кімнатах, вони і так старі, аж почорніли і винесіть з хати.

- Так простіть мені. При чому тут розп'яття і образи - уже нервово запитав Денис. - Ви ж обіцяли вилікувати дружину, тещу і дитину.

-А при тому-таким же різким голосом відповів екстрасенс, - що саме у цих місцях є негативні поля і я не можу зробити того, що хочу.

Довго Денис переконував тещу, щоб дозволила зняти хрест з розп'яттям і образи, які подарувала її бабуся, коли вона виходила заміж, а бабусі подарувала її мама. Ці образи освячували в Почаєві і Золочеві, в Гошеві і Ченстохові, і де тільки відбувались відпусти.

Після зняття, за порадою екстрасенса почалась перестановка ліжок і меблів, шукаючи "сприятливого" поля.

Обдурений Денис думав, що "горе-лікар" допоможе у біді, а він особливо тепер зробив те, що до цього часу не дозволяли розп'яття і образи.

Скріплений надією, з піднесеним настроєм, але з каменем в душі повертався Денис додому. Ще на подвір'ї він почув не плач, а лемент у хаті. Напевно сам Господь Бог дав йому те видіння, щоб спасти його душу. Щоб він переконався, що є Бог і диявол. Відкривши двері, відчув страшний сморід. На місці розп'яття над дверима і на тих місцях, де були образи, на ліжку і біля ліжка дружини і тещі і по всіх кімнатах на меблях, вікнах і всіх закутках у найстрашніших зображеннях людей і звірів реготали і бешкетували чорти - нечисті духи. Тільки дитина у сні спокійно посміхалась в оточенні Ангелів.

На перших порах Денис подумав, що він збожеволів. Але лемент і плач тещі і жінки привели його до тями. Тільки тепер він зрозумів, що знявши образи і хрест він відкрив вільний вхід нечистим духам через "цілителя-екстрасенса". Не знайшовши ні хреста з розп'яттям, ні образів, він вибіг на вулицю. Зупинив таксі, кинувся навздогін за "спасителем".

- Що ти зробив з мого дому і з моєю сім'єю? - забувши про обережність, уже в домі екстрасенса кричав Денис.

- Абсолютно нічого, - спокійно посміхаючись відповів той -я тільки показав тобі, що є у твоїм домі і чому тобі так не везе. А хочеш щоб тобі було добре, заплати мені 300 доларів і я їх всіх вижену.

Таки ж того вечора позичив 300 доларів і віддав тому, хто їх запровадив. Другого дня запросив священика, посвятив всі кімнати, аж у коморі віднайшов хрест з розп'яттям і образи, і повісив все на свої місця.

Без ліків і курортів видужала вся сім'я. Живуть всі щасливо, тільки одне тривожить Дениса: не може знайти шнурок з повішеника і не знає де і як заробити долари, щоб розрахуватись з боргами. Хату висвятив, у сім'ї мир і спокій. Кожної неділі вся сім'я відвідує святий храм, кожного місяця усі сповідаються і приймають Найсвятіші Тайни. Про своє видіння не сказав Денис ні жінці, ні тещі щоб не навіяти на них страху. Тільки поділився з своєю мамою, яка кожного дня відвідує Святий Храм і згромадження братства Апостольської молитви.

Дата добавления: 2015-10-30