Чудо Грушівської Божої Матері

Під час різних Відправ, а особливо Святої Літургії, парох все зауважував стареньку жінку, яка у своїх 85 років ніколи не сиділа, її струнка і висока постать кидалася в вічі всім, зате Святе Причастя кожної неділі і у свята вона приймала на колінах. Іноді у священика у душі мимоволі виникала образа на молодших мирян, які не вступили їй місце.

Якось по Молебні до Матері Божої, на які кожного дня регулярно приходила Олена Скрипух, донька Василя, жителька м. Болехова, священик підійшов до неї. Зі співчуття до її літ лагідно старався пояснити, що в її віці, а також для всіх недужих людей, не є жодним гріхом вислухати Святу Літургію і всі Богослуження сидячи.

- Отченьку! - весело усміхаючись, не лише устами, а й очима та серцем, промовила Олена - Я вже давно хотіла зайти до Вас, щоб поділитисі тов великов радістю і чудом, яке створила зі мною Матінка Божа Грушівська. І я дала їй обітницю, що як я виздоровію, то до смерти буду вислуховувати Святу Літургію лише стоячи, а, по можливости й усі Відправи. Дякуючи Богу і Пречистій Діві Марії, я без усякої змучености, стоячи вислуховую усі Богослуження.

- З радістю вислухаю Вас, пані-добродійко, - з цікавістю сказав священик.

- У мене на лици з'явилася бородавка, яка весь час збільшуваласі. Почалисі запальні процеси. Пухлина перекрила носову порожнину, перекривило уста, метастази дійшли до ока, все око залилосі кров'ю, повіка вивернуласі, в голові постійний шум і тупі болі. Коли я звернуласі до лікарі, то в той же день дали мені направлення в Івано-Франківський онкологічний диспансер. Я зрозуміла: "Кінець".

Того самого дня, коли я прийшла додому, почула радісну вістку, що в Грушеві з'явиласі Матір Божа, і люди день і ніч безперервною живою вервичкою йдуть і йдуть до Неї.

На другий день ми всьов сім'єв, і всі наші сусіди, вільні від роботи, рішили поїхати поїздом. У вагоні велисі всякі бесіди про чудо, а я цілу дорогу плакала і молиласі на вервичці з надієв на оздоровленні.

Лише я підійшла до Грушева, як уздріла Матінку Божу у цілій постати і сяйві 12-й зірок. З радости я впала на коліна і благала про поміч. Ні діти, ні сусіди в ту мить не увиділи її. Вони, залишивши мене з речами і харчами, побігли на протилежний бік храму, щоб подивитисі на об'явленні на куполі. Я стояла під деревом і молиласі з вірою і надією на оздоровленні.

-Люди, - почула я голос, -хто має які терпіння або слабість, підійдіть і помийтеся водою і цим рушником обітріться. Це рушник з Чудодійного образу першого об'явлення.

Забувши про всі клунки, я пропхаласі до рушника і обтерласі. Обтираючись, я відчула лагідний і теплий подих вітру. Поки я приїхала додому, з ока кров зникла, і повіка стала на своє місце. А ще через два дні пухлина з носа і перекіс лиця цілком щезли. І з того часу я дотримуюсі обітниці, яку я дала Грушівській Матері Божій. Я жива і здорова.

Слід зауважити, що ціла сім'я Скрипух Олени, зокрема, донька Марія, внучка Руслана і її чоловік, постійні відвідувачі святого храму та братства "Апостольство Молитви". Із вдячности за Божі ласки, Пречистій Діві Марії, перед всіма святами у Божому храмі вони проводять генеральний порядок і прибирання, є організаторами і учасниками вишивок обрусів, рушників. Постійним супутником пані Олени, яка народилася 24 червня 1916 р. в м Болехові по вулиці Стрийській, де і понині живе, є в руці вервичка, а на устах пісня:

Ще не чувано ніколи, Щоб Вона не помогла, Чи у горі, чи в недолі Цього земного життя.

Дата добавления: 2015-10-30