Мати Божа і віра врятували мене

Був серпень 1944 року. Війна вже відступала з Галичини, але вночі ще з острахом і тривогою люди прислухалися до гуркоту гармат, дивлячись на заграви, які краяли небо. Німецькі війська під натиском радянських військ поспіхом вдосвіта покидали Долину, залишаючи по собі страшну руїну. У вересні 1941 року спалили всі будинки на вулиці Бабійова гора, розстрілявши чоловіків за те, що тут переховувалось кілька єврейських сімей.

На якусь мить припинився артобстріл, і жителі Бабійової гори поспіхом покидали свої землянки й обгорілі будинки, щоб врятуватися від смерті, перебігаючи неподалік у смерековий ліс. Ще не встигли люди (переважно жінки й діти) заховатися як слід на дні великого яру під смерековими колодами-землянками, в яких у 1941 р. переховувалися від німців єврейські сім'ї, як над їхніми головами засвистіли кулі. Почулася команда російською мовою: "Гранати в рукі! Рукі вверх!.." Піднявся крик дітей і лемент жінок. Можливо, це і врятувало всіх від найстрашнішого.

-Не стріляйте! Тут лиш жінки і діти! Не стріляйте...

Переконавшись, що у сховищі дійсно лише жінки й діти, у яр спустився молоденький лейтенант з групою бійців.

- Ех, люди, які ви нерозумні, - промовив з болем у голосі лейтенант.-Та достатньо лише одного снаряда чи міни, і вас нікого в живих не лишиться. Розбивайтеся ліпше на групи і не збирайтеся разом.

-Дитино, - втрутилася в розмову старша жіночка на прізвище Перекицей. - Молися до Бога, і ніяка куля тебе не візьме. Вір у Бога, і Бог тебе спасе.

Молоденький лейтенант на ті слова опустив очі, - чи то з жалю, чи зі встиду - і розчаровано промовив українською мовою:

-Я, мамо, не вмію молитися, не було кому навчити. Тата забрали, а мама з голоду померла. Я в дитячому будинку виховувався.

- Сідай, дитино, і скоренько пиши "Отче наш" і "Богородице Діво", а як успіємо, то й "Вірую" напишемо.

Лише лейтенант витягнув блокнот, як почулася команда: "Встати, вперед!"

-Дякую, мамо, - сумно промовив хлопчина-офіцер. - Молися за мене. Треба йти. Поблагослови мене, мамо.

На очах у юнака заблищали сльози. Заплакали жінки-вдовиці, чоловіків яких розстріляли німці, а за ними - й діти.

- Зачекай, дитино, - промовила Перекицей, засовуючи руку за пазуху. Звідти вийняла молитвенник та образок.

- На, синочку, тут на останній картці - моя адреса. Ніби для впевненості прочитала: місто Долина, вулиця Бабійова гора, Перекицей.

-Дай, Боже, дитино, щоб ти по війні здоровий був і приніс мені цей молитвенник. Молися, дитино, я його купила в Гошівськім монастирі. Вір, і Матінка Божа охоронить тебе. Благослови тебе, Боже.

Закінчилася війна. Влітку 1946 року у Долинський військкомат у супроводі вояків приїхав молодий, але вже змужнілий полковник. Він просив, щоб його провели на Бабійову вулицю. Свою спасительку він здибав на подвір'ї. Пані Перекицей відразу не впізнала колишнього молодого лейтенанта.

- Мамо моя, мамо! Матір Божа і віра спасли мене, - цілуючи жінці руки, обличчя, очі, промовляв до неї полковник. - Я виконав твій наказ. Я привіз твій молитвенник. Візьміть, матусю, я знаю його напам'ять. З ним я дійшов до Берліна і до Праги, але, як видиш, живий-здоровий і ні однієї подряпини на тілі.

Коротка півгодинна розмова промайнула, ніби мить. На знак вдячности молодий полковник подарував своїй покровительці скромні, але такі пам'ятні подарунки. Прізвища його, на жаль, не запам'ятав Євстахій Перекицей, син матері-спасительки, котрий оповів цю історію.

{1-1.jpg}

2002 р.Б. 1-ий собор Отців і мирян Івано-Франківської Духовної Академії

{1-2.jpg}

с.Конюхів, Стрийський р-н. Перезахоронення полковника УПА Юрія Гасина

{2-1}

Хутір "Береги", Стрийський р-н. На місці геройської смерті 33-х поовстанців 1993 р.Б.

{2-2.jpg}

Крехів. 9 травня 1999 р.Б

{3-1.jpg}

Перезахоронення Владики Миколи Чернецького. 2002 р.Б.

{3-2.jpg}

Ветерани УПА Долинської станиці. Біля с.Лужки на місці колишного шпиталю. 2001 р.

{4-1.jpg}

21 листопада 2001 р. Під м.Базар

{4-2.jpg}

На могилі о. Ярослава Лесіва

{5-1.jpg}

Освячення каплички в урочищі "Бучники"

{5-2.jpg}

Панахида на могилі полеглих у Другій Світовій війні

{6-1.jpg}

Гора Маківка. Карпати. 2002 р.

{6-2.jpg}

Перше Святе Причастя.

{7-1.jpg}

2002 р. Капличка у лісі "Народження Матері Божої"

{7-2.jpg}

Новозбудована Чудодійна капличка в урочищі "Бучники"

{8-1.jpg}

2002 р.Б. Біля пам'ятника Наталії Кобринській

{8-2.jpg}

г. Маківка. 2002 р.

Дата добавления: 2015-10-30