Тема 15 основи ризик-менеджменту

15.1 Сутність ризик-менеджменту, його мета, завдання. Підходи до ризик-менеджменту

Як відомо, сама природа господарської діяльності підприємств пов'язана з чинниками випадковості, розпливчастості, неповноти інформації (невизначеності), тобто з ризиком. Тому, щоб діяльність підприємств не була пов’язана з надмірно високим рівнем ризику, необхідне управління ризиком (ризик-менеджмент).

Ціль управління ризиком - забезпечити оптимальне для підприємства співвідношення сподіваного прибутку (доходу) та ризику, а також прийнятний рівень останнього.

Необхідною умовою розв’язання проблем, пов'язаних з управлінням ризиком, є чітке усвідомлення цілей діяльності підприємства. Виходячи з конкретних цілей, необхідно здійснювати збір, обробку й аналіз інформації про зовнішнє середовище, внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності підприємства в минулому та у поточних періодах, розробляти прогнози на майбутнє.

Оскільки інформація швидко старіє, суб'єкт ризику повинен оперативно, динамічно реагувати на її надходження, одночасно оцінюючи якість інформації та здійснюючи її моніторинг.

Управління економічним ризиком – діяльність, спрямована на усунення негативних наслідків рішень, що приймаються в умовах невизначеності функціонування економічної системи.

Під економічною системою розуміють як саме підприємство, так і суб'єктів і чинники зовнішнього середовища, тобто постійне джерело ризику – це чинники, що обумовлюють невизначеність результатів.

У якості чинників можуть виступати явища, предмети і процеси, що відбуваються за умов відсутності вичерпної інформації про об'єкт господарської діяльності.

Обираючи стратегію й тактику управління ризиком, необхідно дотримуватися наступних основних принципів:

- недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

- недоцільно ризикувати більше, ніж дозволяють власні кошти (капітал);

- необхідно заздалегідь прогнозувати можливі наслідки ризику.

Елементи й особливості управління ризиком залежать від сфери діяльності підприємства, властивих їй ризиків, наявних ресурсів, кваліфікації та професіоналізму персоналу, а також схильності до ризику особи, що приймає рішення. Управління ризиком повинно постійно здійснюватися в усіх сферах діяльності підприємства.

У рамках управління ризиком у діяльності підприємства повинна здійснюватися постійна взаємодія процесного, системного та ситуаційного підходів.

З погляду процесного підходу управління ризиком може бути охарактеризований як серія послідовних, безперервних, взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення цілей діяльності.

Системний підхід до управління ризиком припускає виділення двох основних підсистем: суб'єкта й об'єкт управління.

Суб'єктом ризику є спеціальна група людей, до складу якої входять лінійні й функціональні керівники, що здійснюють як загальне керівництво діяльністю підприємства (проектом), так і безпосереднє управління ризиком. Суб'єкт управління на основі отримуваної інформації за допомогою різних методів та інструментів розробляє й реалізує заходи щодо цілеспрямованого впливу на рівень ризику.

Об'єктом управління ризиком є рівень ризику, а також ресурси, необхідні для розробки й реалізації стратегії діяльності (проекту), інформаційні потоки й економічні відносини, які виникають всередині колективу, між підрозділами підприємства; між ними та іншими учасниками господарської діяльності.

У відповідності до ситуаційного підходу управління ризиком характеризується як система заходів для реагування й адаптації до різних ризикових ситуацій у процесі здійснення господарської діяльності.

Функції управління економічним ризиком у діяльності підприємств можуть бути умовно згруповані за двома основними напрямками: політика управління ризиком і керівництво діями.

Основна мета політики управління ризиком - попередити можливі втрати і, знижуючи вплив цих втрат, більш-менш успішно протистояти в тому випадку, якщо втрати матимуть місце. Політика управління ризиком включає аналіз, обробку, керівництво й контроль [5].

Керівництво діями передбачає реалізацію конкретних заходів, спрямованих на вибір варіанта рішення в ризиковій ситуації, способи фінансування відповідно до ціни ризику.

15.2 Змістова характеристика процесу ризик-менеджменту на підприємстві

Управління економічним ризиком здійснюється відповідно до розглянутих принципових підходів у певній послідовності.

Основними етапами процесу управління економічним ризиком є наступні:

- аналіз економічного ризику;

- вибір способу впливу на ризик;

- вибір методів зниження економічного ризику;

- реалізація заходів щодо управління економічним ризиком;

- контроль і коригування результатів процесу управління економічним ризиком;

- розробка пропозицій з удосконалювання системи управління економічним ризиком.

Початковим етапом безпосереднього управління ризиком є аналіз економічного ризику, що включає якісну й кількісну складові (див. розд. 14).

Результати аналізу економічного ризику мають бути певним чином оброблені.

Обробка результатів аналізу економічного ризику включає наступні складові:

- встановлення раціональності співвідношення між ступенем сприяння обраної стратегії (проекту) досягненню цілей підприємства та рівнем ризику;

- встановлення ступеня суперечливості між поточними та довгостроковими цілями діяльності підприємства внаслідок реалізації даної стратегії (проекту);

- оцінка готовності підприємства до здійснення управлінських впливів при встановленому рівні економічного ризику.

При цьому можуть бути виділені наступні напрямки оцінки готовності:

- адекватність стратегічних планів (їх правильність, відсутність прорахунків, раціональність розробки, орієнтована за своєю сутністю на мінімізацію ризику);

- адекватність результатів аналізу економічного ризику;

- організаційна здатність до швидкого реагування на виникнення можливих ризикових ситуацій;

- ступінь інформованості ризиків-менеджерів у ризиковій ситуації;

- забезпеченість керівництва ситуаційними планами, ресурсами й засобами;

- сприйнятливість до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі;

- наявність та ефективність функціонування системи раннього виявлення сигналів нестабільності;

- надійність зв'язків підприємства з громадськістю та суспільною думкою.

- оцінка ступеня прийнятності для підприємства встановленого рівня ризику й вибір оптимального варіанта проекту.

Наступним етапом є вибір одного зі способів впливу на ризик:

- уникнення ризику;

- попередження;

- прийняття (збереження або збільшення);

- зниження ступеня ризику.

Уникнення ризику означає відмову від здійснення певного заходу, пов’язаного з надмірним (катастрофічним) ризиком.

Попередження ризику передбачає розробку системи заходів, спрямованих на виключення можливості негативних проявів певних чинників ризику.

Прийняття (збереження або збільшення) ризику – це залишення ризику на існуючому рівні, або прийняття додаткової відповідальності в розрахунку на отримання додаткового прибутку. Збільшення ризику вимагає повторного аналізу його рівня та прийнятності для підприємства.

Зниження ризику не потребує відмови від ризикової діяльності, але вимагає проведення спеціальних робіт і заходів, спрямованих на зниження його небезпеки.

На наступному етапі якщо ризик не збережений, не збільшений і не скасований, необхідно розглянути можливості його зниження.

Вибір методів зниження економічного ризику в діяльності підприємств здійснюється поетапно:

- формування бази даних про існуючі методи й аналіз можливостей використання та доцільності конкретних методів зниження економічного ризику з урахуванням специфіки проекту, що розглядається;

- аналіз фізичної можливості застосування тих або інших методів зниження економічного ризику, а також аналіз їх ефективності на основі зіставлення явних і неявних додаткових вигід і витрат з урахуванням концепції вартості грошей у часі;

- формування комплексу методів і відповідних заходів щодо їх реалізації, визначення послідовності їх виконання, встановлення «контрольних точок», призначення відповідальних виконавців і визначення порядку фінансування.

На наступному етапі управління ризиком здійснюється безпосередня реалізація методів зниження економічного ризику та конкретних робіт відповідно до розробленого плану.

При цьому, якщо на попередніх етапах найбільш важливим було передбачення потенційних ризикових ситуацій і планування заходів щодо їх запобігання або локалізації наслідків, то на етапі реалізації необхідне чітке дотримання розробленого плану, організація спостереження за його дотриманням і проходженням встановлених «контрольних точок», швидке реагування на виникаючі відхилення й ризикові ситуації, а також їх локалізація й компенсація.

Зміни, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства (проекту), мають враховуватися й відображати в розробленому плані щодо зниження економічного ризику. Результати коригування початково розробленого плану повинні оперативно реалізовуватися на практиці.

Останнім етапом управління економічним ризиком є проведення заключної оцінки (контроль результатів управління ризиком). Реалізація даного етапу передбачає зіставлення фактичних параметрів рівня економічного ризику та робіт з його зниження з сподіваними, а також оцінку відхилень й виявлення причин їх виникнення.

За результатами проведення заключної оцінки здійснюється розробка пропозицій щодо вдосконалення системи управління економічним ризиком, які у майбутньому можуть використовуватися для поповнення сформованої бази даних про потенційні чинники ризику та ризикових ситуацій, а також для планування робіт з управління економічним ризиком.

Контрольні питання

1 Сформулюйте поняття, мету й завдання управління ризиком

2 Охарактеризуйте основні принципи управління ризиком.

3 Етапи процесу управління економічним ризиком та їх характеристика.

Дата добавления: 2015-07-08