Основні методи аналізу господарських рішень

Метод	Характеристика
Метод порівняння	Порівняння — розгляд одного явища в зв’язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними. Метод дає можливість оцінити роботу фірми, визначити відхилення від показників, з якими здійснюється порівняння, встановити причини та виявити резерви. Основні види порівнянь: порівняння звітних і планових показників; планових показників і показників попереднього періоду; щоденних показників роботи підприємства; порівняння з даними провідних підприємств, середньогалузевими даними тощо
Індексний метод	Метод заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулому чи до рівня аналогічного явища, взятого за базовий. Індекси — це відносні показники, завдяки яким відносні й абсолютні відхилення узагальнювального показника можна розкласти за факторами, виявити вплив на досліджуваний показник різних факторів, виразити послідовність зміни певного економічного явища. В аналітичній роботі викорис­товуються кілька форм індексів (агрегатна, арифметична тощо). Застосовується для аналізу складних явищ, певні елементи яких не можна виміряти кількісно (для оцінки виконання планових завдань, визначення динаміки явищ і процесів). Метод не дає розрахувати абсолютні відхилення узагальнювального показника за наявності більш ніж двох факторів
Балансовий метод	Зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності, що має на меті оцінку їх взаємного впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва. У разі застосування балансового методу зв’язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих у процесі різних зіставлень. Метод широко використовується в бухгалтерському обліку, статистиці, плануванні, для аналізу економічної діяльності
Метод ланцюгових підстановок	Метод використовується для розрахунку впливу окремих факторів на відповідний загальний показник чи функцію. Завдяки цьому методу можна одержати ряд проміжних значень узагальнювального показника послідовною заміною базисних значень факторів на фактичні. Різниця двох проміжних значень узагальнювального показника в ланцюзі підстановок дорівнює зміні узагальнювального показника, зумовленій зміною відповідного фактора.
	У разі використання методу варто забезпечувати строгу послідовність підстановки, оскільки довільна зміна кількісних та якісних показників призводить до хибних результатів. Чим істотніше відхилення фактичних показників від планових, тим більше розходжень в оцінці факторів, розрахованих з різною послідовністю підстановки
Графічний метод	Графік — геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв’язки й відносини. На графіках зручно знаходити значення функцій за відповідним значенням аргументу. Графічний метод виступає засобом ілюстрації господар- ських процесів, розрахунку сукупності показників, оформлення результатів аналізу. Широко застосовуються сіткові графіки, «дерева рішень», що належать до графоматематичних методів
Факторний аналіз	Передбачає встановлення сили впливу факторів на функцію чи результативну ознаку (корисний ефект машини, елементи сукупних витрат), що має на меті ранжування фак­торів для розробки плану організаційно-технічних заходів щодо поліпшення функції
Функціонально-вартісний аналіз (ФВА)	Спрямований на підвищення корисного ефекту на одиницю сукупних витрат. Завдання ФВА: досягнення найкращого співвідношення між ефективністю роботи апарата управління та витратами на його утримання; зниження собівартості вироблюваної продукції та підвищення її якості; підвищення продуктивності праці управлінських працівників і робітників виробничих підрозділів; оптимізація використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; зменшення чи усунення браку. Фахівець абстрагується від реальної конструкції та зосеред­жує увагу на функціях, що мають виконувати вироби, технологічний процес та інші об’єкти аналізу. Стосовно ФВА, функція — призначення чи здатність до визначеної дії (впливу), задоволення потреби. До функцій об’єкта, що характеризують різні його властивості (споживчо-експлуа­таційні, естетичні, ергономічні, екологічні, конструктивно-технологічні): головні (основні) і другорядні (допоміжні); корисні, нейтральні та шкідливі; необхід- ні (відсутні), дійсні та потенційні. На основі моделі виділяються зайві та дублюючі функції; паралельно ви­значається обсяг витрат на функції. Виключення з функ­ціональної сфери об’єкта аналізу зайвих та дублю- ючих функцій сприяє зменшенню витрат на його утри- мання.
	Етапи проведення ФВА: — підготовчий (популяризація методу, навчання фахівців основ ФВА, вибір об’єкта дослідження та визначення цілей аналізу, формування робочої групи, складання плану проведення аналізу конкретного об’єкта); — інформаційний (збір і систематизація документації за об’єктом, виявлення та формування функцій: побудова схеми взаємозв’язку складових, визначення витрат на створення та функціонування об’єкта, його складових, виявлення зон найбільшого зосередження витрат); — аналітичний (аналіз і уточнення функцій; визначення основних, допоміжних, виявлення непотрібних функцій в об’єкті та його складових, розмежування й аналіз витрат, пов’язаних зі здійсненням функцій об’єкта, витрат на їх здійснення з аналогами; формулювання задач для пошуку нових ідей і варіантів оптимальних рішень); — творчий (уточнення напряму задач пошуку нових техно­логічних рішень і вибір методів пошуку; організація та проведення нарад стосовно висування ідей; обробка і систематизація результатів творчих нарад для оцінювання запропонованих ідей); — дослідницький (виключення явно нездійсненних пропозицій та експертиза вибраних пропозицій; дослідження й експериментальна перевірка різних можливостей виконання функцій у запропонованих варіантах, оцінка можливості реалізації вибраних пропозицій визначення витрат та економічності виконання функцій для різних варіантів рішень, ранжування варіантів і вибір оптималь­ного); — рекомендаційний (оформлення й узгодження із зацікавленими службами рекомендацій з реалізації пропозицій остаточно обраних варіантів рішень уточненням розрахунків ефективності, обговорення поданих рекомендацій комітетом ФВА та прийняття рішень, складання проекту і затверд­ження плану-графіка впровадження рекомендацій, їх передача відповідним службам); — етап упровадження (узгодження плану-графіка впровад­ження рекомендацій ФВА з іншими розділами плану підвищення ефективності виробництва, організація та кон- троль роботи з реалізації рекомендацій, заохочення дільниць розробки та впровадження рекомендацій, оформлення звіту про виконану роботу). Під час проведення ФВА часто вдаються до побудови функціональних моделей об’єкта, що зображуються у вигляді схем, графіків, таблиць (матриць) або в іншому вигляді
Матричні методи	Матричний метод належить до об’єктивних методів розроб­ки рішень. Метод реалізує вибір кращого рішення з набору альтернатив на основі компромісу ознак (критеріїв), досягнутих зацікавленими сторонами. Компроміс може бути досягнуто між двома, трьома чи більше зацікавленими сторонами, тому матриця ознак може бути двомірна, тривимірна і т. д. Найпростішою матрицею є двомірна матриця типу «ціль—засіб», «проблема—забезпечення». У базі даних має бути низка альтернативних рішень і різних критеріїв. Завдання керівника полягає в узгодженні значень критеріїв та встановленні їх пріоритетів. Матриця дає безліч варіантів рішення, комбінації розв’язання проблеми, але сама по собі не дає способу оцінки цих варіантів. Застосовується у разі виникнення повторюваних чи подібних ситуацій та може бути використаний для прийняття будь-яких рішень у будь-якій галузі. Прикладом використання двомірних матриць може служити метод морфологічного аналізу

Таблиця 3.5

Математичні методи

Метод	Характеристика
Методи елементарної математики	Використовуються в традиційних економічних розрахун­ках для обґрунтування потреб у ресурсах, розробки плану, проектів тощо
Класичні методи математичного аналізу	Використовуються самостійно (диференціювання й інтегрування) та в рамках інших методів (математичної статистики, математичного програмування)
Статистичні методи	Основний засіб дослідження масових повторюваних явищ. Для вивчення одномірних статистичних сукупностей слу­жать закон розподілу, варіаційний ряд, вибірковий метод. Для багатомірних статистичних сукупностей застосовуються кореляційно-регресійний, дисперсійний, коваріаційний, спектральний, компонентний, факторний види аналізу
Економічні методи	Базуються на синтезі трьох галузей знань — економіки, математики й статистики. Основа — економічна модель — схематичне зображення економічного явища (процесів), їх характерних рис за допомогою наукової абстракції. Найпоширеніший метод аналізу економіки «витрати — випуск». Основа методу — матричні (балансові) моделі, побудовані за шаховою схемою, які наочно ілюструють взаємо­зв’язок витрат і результатів виробництва
Методи математичного програмування	Основний засіб розв’язання задач оптимізації виробничо-господарської діяльності. Завдяки цим методам оцінюють напруженість планових завдань, дефіцитність ресурсів, визначають види сировини, групи лімітованого устаткування
Методи дослідження операцій	Дослідження операцій — розробка методів цілеспрямованих дій (операцій), кількісна оцінка рішень і вибір найкращого з них. Мета дослідження операцій — сполучення структурних взаємозалежних елементів системи, що найбільшою мірою забезпечує найкращий економічний показник. Методи: методи рішення лінійних програм; управління запасами; теорія ігор, теорія розкладу, теорія масового обслуговування; методи сітьового планування
Методи економічної кібернетики	Економічна кібернетика аналізує економічні явища та процеси як складні системи з погляду законів управління й руху інформації в них. Методи: системний аналіз; методи імітації; методи моделювання; методи навчання, ділові ігри; методи розпіз­навання образів

Математичні методи прискорюють проведення аналізу, сприяють більш повному обліку впливу факторів на результати діяльності, підвищенню точності обчислення. Застосування математич­них методів вимагає: системного підходу до дослідження об’єкта, облік взаємозв’язків і відносин з іншими об’єктами (підприєм-
ствами, фірмами); розробки математичних моделей, що відбивають кількісні показники системної діяльності працівників організації, процесів, які відбуваються в складних системах; удосконалення системи інформаційного забезпечення управління підпри­ємством з використанням ЕОТ.

Усі економіко-математичні методи (задачі) поділяються на дві групи: оптимизаційні (рішення за заданим критерієм) та неоптимізаційні (рішення без критерію оптимальності) [24]. За ознакою отримання точного рішення всі математичні методи поділяються на точні (за критерієм чи без нього одержують єдине рішення) та наближені (на основі стохастичної інформації). До оптимально точних можна віднести методи теорії оптимізаційних процесів, деякі методи математичного програмування та методи дослідження операцій; до оптимізаційних наближених — частину методів математичного програмування, дослідження операцій, економічної кібернетики, евристичні; до неоптимизаційних точних — методи елементарної математики та класичні методи математичного аналізу, економічні методи; до неоптимізаційних наближених — метод статистичних іспитів та інші методи математичної статистики.

Інструментарій методів аналізу:

· зведення (синтезування результату впливу різних факторів на узагальнювальний показник виробничо-господарської діяльності підприємства) та групування (виділення, за певними ознаками, характерних груп серед явищ, які вивчаються; розрізняють: структурні (за продуктивністю, рівнем механізації, структурою продукції) та аналітичні (з двох взаємопов’язаних показників один розглядається як фактор впливу, а інший — як наслідок цього впливу); прості (за однією ознакою) та комбінаційні (за декількома ознаками);

· абсолютні (характеризують розміри економічних явищ показників; використовуються як база для розрахунку середніх та відносних величин) та відносні величини (використовуються для аналізу динаміки явищ, зміни показника, явища у часі; відображають рівень виконання планових завдань, дотримання норм, тер­міни зростання, структуру, питому вагу);

· середні величини (використовуються для узагальненої характеристики масових, якісно однорiдних економічних явищ, показників, процесів; види: середні арифметичні, середні геометричні, середньозважені, мода);

· динамічні ряди (відображають зміну значень показників у часі);

· суцільні (вивчають усю сукупність явищ, що характеризує конкретний напрям виробничо-господарської діяльності підприємства)та вибіркові (передбачають вивчення господарської діяль­ності підприємства на основі типових представників сукупності явищ, процесів, наприклад, на основі методів теорії ймовірності) дослідження;

· деталізація (розкладання узагальнювального (кінцевого) показника на окремі частини для визначення впливу кожної з них) та узагальнення (визначення зв’язку між частинами цілого та їх впливу на загальні результати).

Залежно від напряму аналізу доцільно використовувати певні методи та інструменти прийняття рішень (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

СФЕРИ застосування методів та інструментів
прийняття господарських рішень*

Методи/інструменти аналізу рішень	Напрями аналізу
Виконання плану виробництва й реалізації	Рівень якості товару	Забезпеченість ресурсами	Використання ресурсів	Організаційно-технічний рівень	Рівень соціального розвитку колективу	Охорона навколишнього середовища	Рівень нормативно-методичного забезпечення
Метод порівняння	о	о	о	о	о	о	о	о
Індексний метод	о	д	—	д	д	д	—	—
Балансовий метод	д	д	о	о	—	—	—	—
Ланцюговий метод	д	—	д	—	—	—	—	—
Графічний метод	д	д	д	д	д	д	д	д
Функціонально-вартісний аналіз	—	о	—	о	д	—	—	—
Економіко-матема­тичні методи	о	д	д	о	д	д	д	д
Зведення та групування	д	д	д	д	д	д	д	д
Абсолютні та відносні величини	д	д	д	д	д	д	д	д
Середні величини	д	д	д	д	д	д	д	д
Динамічні ряди	д	д	д	д	д	д	д	д
Суцільні та вибіркові дослідження	—	д	д	д	д	д	д	—
Деталізація та узагальнення	д	д	д	д	д	д	д	д

ТЕМА 6 – НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ ЯК ПЕРШОПРИЧИНА РИЗИКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

6.1 Сутність невизначеності, її зв᾽язок з ризиком. Підходи до визначення поняття «невизначеність». Необхідність врахування невизначеності в сучасних умовах господарювання.

6.2 Причини невизначеності при прийнятті господарських рішень.

6.3 Види невизначеності.

6.1 Сутність невизначеності

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні істотно зростає вплив невизначеності та ризику на результати діяльності всіх суб᾽єктів підприємництва, які мають можливість отримати прибуток, але можуть зазнати збитків, втрат. Наявність невизначеності ускладнює процес прийняття господарських рішень та є стримуючим чинником щодо реалізації підприємствами свого економічного потенціалу. Повністю усунути невизначеність та ризик неможливо. Тому при розробці та реалізації господарських рішень необхідно враховувати ці чинники.

Сутність невизначеності, її причини, види, способи врахування та зниження вивчалися багатьма дослідниками.

Так, у 1928-1931 рр. Дж. Р. Хікс розглядав невизначеність, пов᾽язану з операціями підприємця, та зумовлений нею ризик як джерело існування капіталістичного прибутку [Витл-серая].

Ф. Найт розрізняв ризик, величину якого можна обчислити методами теорії ймовірностей і математичної статистики, та невизначеність, величина якої в принципі не піддається обчисленню. Відповідно до концепції Ф. Найта невизначеність розглядалася як джерело виникнення прибутку або збитків [57].

Вітлінський В. В. тлумачить невизначеність як фундаментальну характеристику недостатньої забезпеченості процесу прийняття економічних рішень знаннями стосовно певної проблемної ситуації [сер, красн].

В роботах Л. Н. Тепмана, І. Ю. Івченко, В. М. Гранатурова невизначеність розглядається як властивість ризику, а ризик – як один зі способів зняття невизначеності. Невизначеність представляє собою незнання вірогідного, відсутність однозначності [тепман, ивч, гранат].

С. М. Ілляшенко визначає невизначеність як неможливість оцінки майбутнього розвитку подій, як з погляду ймовірності їх реалізації, так і з погляду виду їх прояву [илляшенко – ек.ризик].

В економічному словнику [азриилян] невизначеність формулюється як недостатність відомостей про умови, в яких здійснюватиметься економічна діяльність, низький ступінь передбачуваності цих умов.

З погляду економічної теорії невизначеність – це об᾽єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об᾽єктивні та суб᾽єктивні чинники функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність під час прийняття господарського рішення, тим вище ризик [клименко, ястремский]. Це визначення є найуживанішим в сучасній економічній літературі.

У деяких наукових працях відзначається можливість розгляду понять невизначеності та ризику як тотожних або синонімічних [машина, сорока, витл, ивченко]. Але більш розповсюдженим є підхід, відповідно до якого ці поняття розмежовуються, що обумовлює виокремлення особливостей прийняття рішень за умов ризику та невизначеності [гран, ивч, сороки, клименко, витл].

В теорії економічного ризику невизначеність розглядається в різних аспектах: як основа ризику та його першопричина, основна риса (властивість) ризику та визначальна умова його існування, одна з характеристик ситуації ризику тощо [витл, ивч, гранат, сорока, ястр, устенко].

Отже, невизначеність є складною та багатоаспектною економічною категорією, тісно пов᾽язаною з категорією економічного ризику. Щоб успішно протидіяти чинникам невизначеності у підприємницькій діяльності, необхідно вивчити її причини та види.

6.2 Причини невизначеності

Наявність невизначеності при розробці та реалізації господарських рішень обумовлена численними причинами, які можна умовно об᾽єднати у певні групи.

1 група. Причини, пов᾽язані з сутністю підприємництва та розвитком ринкових відносин:

- самостійність суб᾽єктів підприємництва при плануванні господарської діяльності та виборі напряму економічного розвитку та, водночас, відповідальність за результати господарювання перед власниками, (акціонерами), працівниками, суспільством; обмежені гарантії з боку держави;

- наявність множинних цілей суб᾽єкта господарювання, можливість протиріч між цілями, змінюваність цілей в процесі господарювання;

- обмеженість ресурсів окремих суб᾽єктів господарювання та суспільства в цілому, необхідність використання цих ресурсів найефективнішим способом, отже, необхідність аналізу альтернатив використання ресурсів та обгрунтування оптимальної з них;

- конкуренція, наявність протилежних інтересів суб᾽єктів господарювання, необхідність вдосконалення всіх аспектів діяльності підприємств, прийняття нетрадиційних рішень, пов᾽язаних з невизначеністю;

- індивідуалізація споживчого попиту, його ймовірнісний характер, швидка змінюваність та важкопрогнозованість;

- необхідність налагодження та координації взаємодії багатьох суб᾽єктів господарювання, що знаходяться у зовнішньому середовищі та мікрооточенні підприємства, складність партнерських стосунків та можливість їх порушення;

- швидка змінюваність умов економічної кон᾽юнктури та необхідність адаптації до неї;

- ускладнення рішень, що приймаються, збільшення кількості їх параметрів і відповідне зростання необхідного обсягу та якості інформації, потреба у застосуванні більш складних методів аналізу інформації [бузько, лапуста, смольков, витл*3, третьяк].

2 група. Причини, пов᾽язані з інформацією при прийнятті рішень:

- обмеженість знань про об᾽єкт дослідження; недостатність або відсутність інформації щодо об᾽єкта дослідження;

- недостатня вірогідність інформації, її асиметричність;

- відсутність однозначності щодо основних параметрів об᾽єкта дослідження;

- альтернативність та випадковість варіантів розвитку подій в процесі реалізації господарського рішення;

- швидка змінюваність («старіння») інформації;

- неможливість отримання точного прогнозу параметрів економічної системи, щодо якої приймаються рішення;

- обмеженість можливостей та часу для збирання й аналізу необхідної інформації;

- суб᾽єктивність при проведенні аналізу інформації;

- викривлення інформації при її збиранні та аналізі, похибки, втрати інформації [смольков, витл*3, илляшенко, устенко, гранат].

3 група. Причини, пов᾽язані з сучасними тенденціями розвитку світової економіки та суспільства:

- глобалізація світової економіки, взаємозв᾽язок між економічними показниками багатьох країн (виникнення ефекту «доміно»); ускладнення взаємодії між ними; посилення міжнародної співпраці та конкуренції;

- розмиття меж між окремими видами людської діяльності, галузями знань, різними типами організацій, держав і культур, переплетіння етичних і моральних норм;

- визначальна роль інноваційного типу розвитку в досягненні лідируючих позицій на світовій арені;

- науково-технічний прогрес, що формує нову систему орієнтації людини, змінює середовище її мешкання; зростання необхідності застосування творчих підходів у веденні господарської діяльності, а, отже, і необхідності ризикувати;

- швидке зростання обсягів знань та їх розповсюдження технічними засобами, що постійно вдосконалюються;

- недетермінованість процесів у суспільстві та у економічному житті;

- спонтанність природних процесів та явищ, стихійні лиха;

- зростання глобального ризику людської цивілізації (аварії на АЕС, природні катаклізми, глобальне потепління та ін., що є плодами діяльності людини) [смольков, витл*3, илляшенко].

4 група. Причини психологічного характеру:

- суб᾽єктивне сприйняття конкретних господарських ситуацій особами, що приймають рішення (різне ставлення до ризику);

- можливість припущення помилок, викривлення, втрати інформації при обгрунтуванні та реалізації господарських рішень («людський чинник»);

- відмінності у соціально-психологічних настановах, ідеалах, намірах, оцінках, стереотипах поведінки [устенко, витл*2, гранат].

5 група. Причини стратегічного характеру:

- невизначеність щодо встановлення періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства;

- невизначеність щодо формування цілей підприємства у виборі пріоритетів у поставлених цілях через велику кількість цілей;

- похибки при оцінці поточного стану внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;

- можливі збої підчас розробки стратегії розвитку підприємства та її реалізації;

- невизначеність підчас контролю та оцінки результатів діяльності підприємства [витл, серая с.33, устенко,с.29].

Причини невизначеності можуть бути розподілені також на об᾽єктивні та суб᾽єктивні; зовнішні та внутрішні щодо суб᾽єкта господарювання; первинні та другорядні, за іншими ознаками тощо [витл*2, устенко, гранат, сороки]. Джерелами невизначеності, що приводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу – від купівлі й доставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів до продажу продукції [бузько, третьяк]. Таким чином, невизначеність залежить від безлічі взаємопов᾽язаних та мінливих чинників, які можуть взаємно підсилювати або послаблювати дію один одного.

6.3 Види невизначеності

Оскільки невизначеність породжується численними причинами, вона може мати різноманітні види та форми прояву, які можуть бути класифіковані за певними ознаками (таблиця 6.1).

Таблиця 6.1 – Види невизначеності

Ознака	Види	Характеристика
1 Залежно від засобів визначення ймовірності настання певних подій [клим, витл, гран]	Статистична (об᾽єктивна)	Невизначені параметри господарського рішення можуть спостерігатися досить часто, що дозволяє сформувати репрезентативну вибірку; або існує можливість штучно сформувати вибірку шляхом комп᾽ютерної імітації. На основі сформованої вибірки ймовірності подій визначаються як їх відносні частоти.
Нестатистична (суб᾽єктивна)	Відсутність повторюваності подій та аналогів для порівняння, можливість реалізації певних подій тільки в майбутньому, отже, неможливість отримання репрезентативної вибірки. Для оцінки ймовірності подій використовуються суб᾽єктивні оцінки, надані експертами на основі їх знань, досвіду, інтуїції та ін.
2 За ступенем ймовірності настання події [клим, витл, устенко, гран]	Повна невизначеність	Прогнозованість ймовірності настання події близька до нуля; повна неможливість прогнозування перспектив розвитку підприємства та ринку в цілому.
Повна визначеність	Прогнозованість ймовірності настання події близька до одиниці, що дозволяє майже зі 100%-ною вірогідністю прогнозувати стратегію розвитку підприємства та тенденції на ринку.
Часткова невизначеність	Ймовірність настання подій знаходится у межах від нуля до одиниці. Чим більш наближеним до одиниці є значення ймовірності події, тим менша невизначеність щодо її настання, тим більша вірогідність при прогнозуванні стратегії розвитку підприємства на ринку. Цей вид невизначеності є найбільш розповсюдженим у практичній діяльності підприємств.
3 За об᾽єктом невизначеності [клименко]	Людська невизначеність	Пов᾽язана з індивідуальними особливостями людини (відмінності у рівні освіти, емоційно-психологічному настрої, світогляді) та неможливістю точного передбачення їх впливу на результати роботи.
Технічна невизначеність	Зумовлена надійністю технічних засобів праці, можливістю відхилень у виробничому процесі, складністю технології, рівнем автоматизації, темпами оновлення, обсягами виробництва.
Соціальна невизначеність	Пов᾽язана з прагненням людей утворювати соціальні зв᾽язки та поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, традицій, прийнятих зобов᾽язань.
4 За рівнем інформаційної насиченості ситуації [сороки]	Невизначеність першого порядку	Відомі всі можливі результати рішення, що приймається, та ймовірності цих результатів, які визначаються статистичним способом
Невизначеність, при якій відомі всі можливі результати та суб᾽єктивні ймовірності	Відомі всі можливі результати рішення, що приймається, та ймовірності цих результатів, які визначаються суб᾽єктивним способом
Невизначеність другого порядку	Відомі всі можливі результати рішення, що приймається, але неможливо оцінити їх ймовірності
Невизначеність третього порядку	Неможливо оцінити ні результати рішення, що приймається, ні їх ймовірності
5 З точки зору екзо- або ендогенності щодо об᾽єкта дослідження	Зовнішня невизначеність	Пов᾽язана зі змінами у зовнішньому середовищі підприємства (дії конкурентів, зміни у законодавчій базі господарювання, мінливість попиту на продукцію та ін.)
Внутрішня невизначеність	Зумовлена змінами у внутрішньому середовищі підприємства (некомпетентність керівництва, помилки при розробці стратегії підприємства, недбалість працівників, витік комерційно важливої інформації та ін.)
6 За можливими наслідками [kлим 82, гран16]	Чиста (статична) невизначеність	Може призвести тільки до несприятливих наслідків в результаті прийняття рішення (втрати через крадіжки, пожежі та ін.)
Спекулятивна (динамічна) невизначеність	Може призвести як до несприятливих, так і до сприятливих наслідків (можливість отримання прибутку або збитку при впровадженні нової продукції на підприємстві).

Також види невизначеності класифікують за наступними ознаками:

- за сферами діяльності підприємства (персонал, маркетинг, менеджмент, виробництво, фінанси) [третьяк];

- за етапами розвитку підприємства (продукту, проекту) [Витл, с.32];

- за етапами прийняття господарського рішення та його реалізації [уст, 29];

- за джерелами виникнення (невизначеність зовнішнього середовища, невизначеність економічної кон᾽юнктури, невизначеність умов підприємництва та ін.) [гранат, с.12];

Отже, існує множина видів невизначеності, вплив яких на результати підприємницької діяльності досить складно прогнозувати, але необхідно враховувати при розробці та прийнятті господарських рішень.

ТЕМА 7 – КРИТЕРІЇ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ.

7.1 Основні поняття теорії ігор, що застосовуються при обґрунтуванні рішень в умовах невизначеності. Матриця виграшів та матриця ризиків: сутність та порядок побудови.

7.2 Характеристика критеріїв прийняття рішень в умовах невизначеності.

7.2.1 Максимінний критерій Вальда.

7.2.2 Критерій максимакс.

7.2.3 Мінімаксний критерій Севіджа.

7.2.4 Критерій узагальненого оптимізму-песимізму Гурвіца.

7.1 Основні поняття теорії ігор, що застосовуються при обгрунтуванні рішень в умовах невизначеності

Невизначеність супроводжує процес прийняття та реалізації всіх господарських рішень. Дуже часто невизначеність обумовлена відсутністю достатньої інформації щодо умов прийняття рішень, які залежать від об᾽єктивної дійсності (природи). Тому виникає потреба у використанні спеціальних критеріїв, які дозволяють суб᾽єкту управління обрати оптимальне рішення з урахуванням невизначеності. Для цього можна скористатися основними положеннями теорії статистичних ігор.

Теорія ігор - теорія математичних моделей і методів, пов'язаних із прийняттям раціональних рішень в умовах конфлікту й невизначеності. Завданням теорії ігор є виявлення оптимальної стратегії (рішення) [сорока,132]. Якщо вивчаються ситуації протидії свідомого суб᾽єкта управління та економічного середовища (природи), яке не є свідомим, такі ситуації називаються іграми з природою (статистичними іграми), а розділ теорії ігор, який вивчає ігри з природою, називається теорією статистичних рішень [].

Відповідно до концепції теорії ігор суб᾽єкт управління зацікавлений у виборі оптимального варіанту рішення (стратегії), що забезпечує йому максимальний виграш або мінімальний програш.

В теории игр и теории решений применяются Матрицы игр. Это таблица, в которую заносятся возможные результаты принимаемых решений (например, исходы игры в случае выбора игроками той или иной стратегии).

Классический пример теории игр, называемый дилем­мой заключенных, иллюстрирует проблему, с которой сталкиваются олигопольные фирмы. Он заключается в сле­дующем: двух заключенных обвинили в совместном совер­шении преступления. Они находятся в отдельных тюрем­ных камерах и не могут поддерживать связь друг с другом. Каждого просили признаться в совершении прес­тупления. Если оба заключенных сознаются, каждый по­лучит срок заключения в 5 лет. Если никто не признается, судебное преследование будет трудно довести до конца, и поэтому заключенные могут получить двухгодичный срок наказания. С другой стороны, если один заключенный сознается, а другой нет, тот, кто признается, получит один год заключения, а другой сядет в тюрьму на де­сять лет. Если бы вы были одним из заключенных, сознались бы вы или нет?

	Заключенный В Признался	Заключенный В Не признался
Заключенный А Признался	__ 5 __ 5	— 1, — 10
Заключенный А Не признался	— 10, — 1	-2, -2

В дилемме заключённого предательство строго доминирует над сотрудничеством, поэтому единственное возможное равновесие — предательство обоих участников. Проще говоря, неважно, что сделает другой игрок, каждый выиграет больше, если предаст. Поскольку в любой ситуации предать выгоднее, чем сотрудничать, все рациональные игроки выберут предательство.

Ведя себя по отдельности рационально, вместе участники приходят к нерациональному решению: если оба предадут, они получат в сумме меньший выигрыш, чем если бы сотрудничали. В этом и заключается дилемма.

Олигополисты! Конкуренты при установлении цены!

Економічне середовище – сукупність невизначених чинників, у т.ч. й економічних, які впливають на ефективність рішення, що приймається. Наприклад, як складові економічного середовища можуть розглядатися попит на продукцію підприємства, рівень інфляції та ін. Отже, результати рішень, що приймаються, залежать від невідомої заздалегідь об᾽єктивної реальності.

У дискретному випадку економічне середовище являє собою повну групу взаємовиключних та взаємодоповнюючих подій. Тому сума ймовірностей станів економічного середовища дорівнює одиниці.

Ситуація прийняття рішень в умовах невизначеності характеризується множиною рішень (стратегій) суб'єкта управління (), множиною станів (стратегій) економічного середовища () та функціоналом оцінювання ( Ѳ ), визначеним на множині * , а також функцією - функцією виграшу суб'єкта управління [витл,184].

Якщо дискретною є множина стратегій (варіантів рішення) суб'єкта управління і множина станів економічного середовища Ѳ₁, Ѳ₂, …. Ѳ_{n ,} функціонал оцінювання задається матрицею:

	…....	Ѳ1 Ѳj Ѳn

елементи f_kj якої – це кількісна оцінка рішення за умови, що середовище знаходиться в стані Ѳ .

Рішенню відповідає вектор оцінювання , де k=1,……m.

Функціонал оцінювання може мати форму матриці виграшів (матриці ефективності рішень, що приймаються) або матриці ризиків (матриці втрат).

Матриця придатна для ситуації, коли:

· існує кінцева кількість розглянутих альтернатив дій і станів навколишнього середовища;

· має місце функція результатів, яка зараховує кожній альтернативі однозначний ефект у формі, наприклад, вартості капіталу, доходів, прибутків тощо;

· вартість капіталу чи отриманий прибуток (зазнаний збиток) буде єдино важливою цільовою величиною.

Матриця виграшів відображає можливі значення прибутку (доходу) або збитків як виграшів зі знаком «мінус» при різних сполученнях варіантів прийняття рішень та економічного середовища.

Для прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику за допомогою статичної ігрової моделі вхідна інформація подається у вигляді матриці, рядки якої — це можливі альтернативні рішення, а стовпчики — стани системи (середовища).

У загальному вигляді матриця виграшів може бути представлена наступним чином (таблиця 7.1).

Таблиця 7.1 – Матриця виграшів

Варіанти рішення	Умови економічного середовища
Ѳ 1	Ѳ 2	…....	Ѳ n
х1	а11	а12	……	а1n
х2	а21	а22	……	а2n
….	……	……	……	……
xm	аm1	аm2	……	аmn

де х_m – варіанти рішення, що приймається;

Ѳ _n – варіанти економічного середовища;

а_mn – значення виграшів при різних варіантах рішення та станах економічного середовища.

Матриця ризику відображає суми прямих збитків або недоотриманого прибутку при різних варіантах прийняття рішень. Значення елементів матриці ризику визначаються як різниця між максимальним виграшем та виграшем по конкретному варіанту рішення при даному варіанті економічного середовища.

Матриця виграшів і матриця ризику містять вихідні дані, на основі яких за допомогою низки спеціальних критеріїв можливо розробити рекомендації щодо вибору та реалізації конкретних варіантів рішень. Завдання полягає в тому, що необхідно знайти такий варіант рішення, який в порівнянні з іншими є найбільш вигідним (доцільним).

Пример:

Дата добавления: 2015-07-08