Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 1 – Сутнісна характеристика господарськихрішень.

Читайте также:
  1. I. Общая характеристика
  2. III.3.5. ХАРАКТЕРИСТИКА ИММУНГЛОБУЛИНОВ - АНТИТЕЛ
  3. VI. Речь прокурора. Характеристика
  4. Агрегатные состояния вещества и их характеристика с точки зрения МКТ. Плазма. Вакуум.
  5. Активные операции коммерческих банков и их характеристика
  6. Аментивный синдром, его клиническая характеристика.
  7. Б. Морфологическая характеристика второй стадии дизентерийного колита

Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків

 

Лекции каждую неделю. Посещение. Модуль – вопросы и задача.

 

Пример:

У вас есть 1 млн. дол. 2 варианта вложения денег:

1 в бизнес: 2 в инвестиционную компанию:
90% - 2 млн. (+1 млн) 10% - 0 (-1млн) Х = 2*0,9 + -1*0,1 = 1,8 -0,1 = 1,7 50% - 1,5 млн (+0,5 млн) 50% - 1,1 млн (+0,1 млн) Х = 0,5*1,5+0,5*1,1=0,75+0,55=1,3

Рискофил и рискофоб

 

Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики», «Економіка підприємства», «Менеджмент», «Фінанси», «Інвестування», «Економічний аналіз», «Фінансовий аналіз», «Економіко-математичне моделювання».

 

2 блока:

1. Теоретичніосновиприйняттягосподарськихрішень в різних сферах підприємницькоїдіяльності.

2. Ризик і невизначеністьпід час обґрунтуваннягосподарськихрішень.

 

Привлечение к проведению лекций. Деловые игры. Самостоятельная подготовка.

 

Литература:

1. Клименко С.М. Обґрунтуваннягосподарськихрішень та оцінкаризиків: [навч. посіб.] / С.М. Клименко, О.С. Дуброва. – К.: КНЕУ, 2005. – 252 с.

2. Економічнийризик: ігровімоделі: Навч. посібник / В. В. Вітлінський, П. І. Верченко, А. В. Сігал, Я. С. Нако-нечний; За ред. д-ра екон. наук, проф. В. В. Вітлінського. — К.: КНЕУ, 2002. — 446 с.

3. Смирнов Э.А. Управленческие решения / Э.А. Смирнов. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 264 с.

4. Кулагин О.А. Принятие решений в организациях / О.А. Кулагин. — СПб.: Сентябрь, 2001. — 148 с.

5. Балдин К.В. Управленческие решения [учеб.] / К.В. Балдин, С.Н. Воробьев, В.Б. Уткин. – М.: Дашков и К., 2005. – 496 с.

 

Все книги по управленческим решениям и оценке рисков. (в интернете)


 

ЛЕКЦІЯ 1

Тема 1 – Сутнісна характеристика господарськихрішень.

1.1. Поняттягосподарськихрішень та їхознаки

1.2. Класифікаціягосподарськихрішень

1.3. Вимоги до господарськихрішень та умовиїхдосягнення

1.4. Суб’єктипідготовки й ухваленнягосподарськихрішень

1.5. Формипредставлення (подання) і реалізаціїгосподарськихрішень.

1.6. Визначенняоптимальних форм представлення (подання) та реалізаціїгосподарськихрішень.

 

1.1.Поняттягосподарськихрішень та їхознаки

 

В процесі свого функціонування кожне підприємство або підприємець стикається з випадками, коли необхідно прийняти рішення. Це обумовлене або виникненням деякої проблеми, що потребує вирішення, або прагненням отримати додатковий результат від своєї діяльності, або щоденною необхідністю здійснювати деякі дії та заходи (свою діяльність). Отже, кожний суб’єкт господарювання в процесі своєї діяльності має ухвалювати рішення, що пов’язані з його господарською діяльністю і мають призвести до отримання деякого результату.

? Что такое решение?

У самому загальному розумінні рішення представляє собою вибір однієї або декілька альтернатив з множини можливих [Лопатников]. Деякі дослідники є більш конкретними і під рішенням розуміють найкращий спосіб вирішення проблеми, що стоїть перед суб’єктом прийняття рішення, або найкращий спосіб досягнення мети суб’єкта прийняття рішення [Балдин, с. 45]. Всі дії господарських суб’єктів засновані на прийнятті рішень для досягнення цілей, які кожний суб’єкт прагне досягти. Какие цели у П? Це може бути отримання прибутку, забезпечення сталості функціонування і подальшого розвитку тощо. Проте суб’єкт господарювання при прийнятті рішень має враховувати наявні ресурси: матеріальні, трудові, фінансові, які є обмеженими, і свою здатність додержуватися заходів, які передбачаються рішенням, що ухвалюється. (Микро) Крім того на прийняття рішення суб’єктом впливає наявність інформації про альтернативи і фактори, що впливають на його діяльність. Виходячи з цього, можна представити загальне визначення для поняття рішення в економіці та плануванні:

Рішення – це спосіб економічних дій підприємства, який вибирається його керівництвом в результаті аналізу варіантів, виходячи із встановлених цілей і з урахуванням обмеженості наявних ресурсів [Райзберг, Смирнов].

Ухвалення рішення означає, що суб’єкт господарювання дійшов якогось висновку здійснити деяку дію або постійно здійснювати дії, розробивши його або самостійно, або шляхом вибору одного або декілька дій із альтернатів. При цьому ухвалення рішення не передбачає акту самого здійснення цих дій.

Переходячи до визначення поняття „господарське рішення” слід розглянути сутність поняття „господарський”. Господарський означає „пов'язаний з веденням господарства, економікою”, „беззбитковий, економічний, раціональний” [Oxford]. Economicdecision.

Отже, господарське рішення – це обраний спосіб дій суб’єкта господарювання (підприємства) стосовно економічної проблеми в умовах обмеженості ресурсів, невизначеності зовнішнього середовища та ризику з метою досягнення цілі, що ставить перед собою зазначений суб’єкт.

Процес прийняття господарського рішення укрупнено представляє собою аналіз і оцінку стану зовнішнього середовища, визначення мети, що прагне досягнути суб’єкт господарювання, окреслення альтернатив, які спрямовані на досягнення зазначеної мети, прогнозування можливих наслідків ухвалення різних альтернатив, вибір найбільш ефективного варіанту з множини альтернатив.

Виходячи з цього, можна визначити, що господарському рішенню притаманні такі ознаки:

- наявність мети, на досягнення якої спрямоване рішення;

- наявність альтернативних варіантів дій, з яких вибирається рішення;

- наявність суб’єкта, що буде здійснювати обрані дії;

- необхідність прояву волі суб’єкта, що проявляється в виборі саме обраних дій.

Під метою можна розуміти бажаний результат, який призведе до задоволення потреб підприємства, що планується досягти в результаті ухвалення господарського рішення. Альтернатива – це один із можливих варіантів досягнення поставленої мети. Суб’єктом прийняття господарських рішень є зацікавлена особа, яка має на меті досягнення деяких цілей, заходи по досягненню яких здійснюються після вибору альтернативи. Прояв волі суб’єкта реалізується шляхом вибору однієї з альтернатив і є фактом ухвалення рішення.

 

 

1.2. Класифікація господарських рішень

 

Для розробки процедури прийняття рішень, а також для визначення підходів щодо їх реалізації і оцінки ефективності необхідно здійснювати класифікацію господарських рішень. Існують багато класифікаційних ознак господарських рішень, головні з них такі [КНЕУ, Вирьянский, …]:

За ступенем раціональності (за характером поведінки, за доцільністю прийняття) рішення, які ухвалюються підприємством, можуть бути раціональними і нераціональними. Раціональне рішення – це продумане, зважене, вигідне, доцільне рішення на основі вибору, порівняння варіантів і з урахуванням багатьох факторів [Райзберг]. Нераціональне рішення – це непродумане рішення, здійснення заходів якого вимагає зайвого витрачання ресурсів і є недоцільним для підприємства. Примеры?

За характером цілей (або ієрархією управлінців, що ухвалюють рішення) можна виділити поточні (або оперативні), тактичні та стратегічні господарські рішення. Стратегічні господарські рішення визначають стратегію підприємства, мають вирішальне значення для його функціонування, є довгостроковими і пріоритетними та визначають цілі господарських рішень на тактичному і оперативному рівнях. Стратегічні рішення ухвалюються на вищому рівні управління (вищими управлінцями). Тактичні рішення спрямовані на досягнення тактичних цілей підприємства, які визначають головні напрямки реалізації його стратегії, і тому підпорядковані стратегічній цілі підприємства, і, отже, є вторинними по відношенню до стратегічних господарських рішень. Тактичні рішення, як правило, приймаються управлінцями середнього рівня. Поточні (оперативні) рішення приймаються частіше ніж тактичні рішення, є короткостроковими і визначають поточну діяльність підприємства. Вони уточнюють довгострокові рішення і охоплюють виробничі, збутові та інші процеси на підприємстві, тобто стосуються окремих конкретних об’єктів управління. Оперативні рішення приймаються на нижчому ієрархічному рівні управління. Як правило, результати оперативних господарських рішень є більш визначеними, оскільки такі рішення часто стосуються звичайної діяльності з усталеними відносинами на підприємстві. Результати стратегічних господарські рішення є більш невизначеними, оскільки передбачити вплив всіх факторів у довгостроковій перспективі є дещо важким.

За причинами виникнення господарські рішення можуть бути ситуаційними, виниклими за розпорядженням, плановими (програмними), ініціативними, епізодичними (періодичними). Ситуаційні рішення пов’язані з непередбаченістю діяльності підприємства і впливом зовнішнього оточення на нього, і тому ухвалюються при виникненні ситуації, що потребує вирішення для продовження сталого функціонування підприємства (наприклад, при поломці обладнання (ситуація 1) або страйку робітників (ситуація 2) управлінець повинен прийняти рішення для усунення поломки (вирішення ситуації 1) або рішення для задоволення вимог працівників (вирішення ситуації 2), що спричинить мінімальні шкоди для підприємства і сприятиме його подальшому сталому функціонуванню).

Господарські рішення за розпорядженнями виникають внаслідок вказівок (розпоряджень, наказу) вищих органів управління. Такі рішення приймаються управлінцями нижчих ієрархічних рівнів управління або безпосередньо працівниками підприємства і мають бути спрямовані на досягнення пріоритетної мети, а також можуть прийматися підприємством (його управлінцями) внаслідок прийняття нормативно-правових актів на державному або місцевому рівні, що визначають порядок діяльності підприємства.

Планові (програмні) господарські рішення пов’язані з включенням деякого об’єкту управління у визначену структуру програмно-цільових відносин або заходів. Ці рішення, як правило, стосуються звичайної діяльності підприємства і охоплюють заплановані напрями діяльності підприємства (постачання, виробництво, збут тощо).

Ініціативні господарські рішення пов’язані з проявом ініціативи окремого робітника або групи робітників у виробничому процесі або посередницької діяльності тощо.

За обов’язковістю виконання дій господарські рішення є нормативними або рекомендуючими. Нормативні рішення стосовно деякого процесу задають однозначний подальший шлях його реалізації і є обов’язковими для виконання. Рекомендуючі рішення визначають бажаний шлях або напрям реалізації деякого процесу на підприємстві, якого слід дотримуватися, але він не є обов’язковим. Пример на лекции – посещение и подготовка к след лекции.

За організацією розробки виділяють індивідуальні та колективні рішення. Індивідуальні – приймаються однією людиною, тоді як колективне рішення є результатом обговорення двох або більше осіб.

За частотою прийняття рішення можуть бути одиничними, епізодичними (періодичними), циклічними, частими. Одиничне рішення ухвалюється одноразово і стосується ситуації, яка не є поширеною або щоденною. Це може бути рішення щодо ліквідації підприємства або зміни його власників, або ліквідації наслідків непередбаченого стихійного лиха тощо. Епізодичні і періодичні господарські рішення ухвалюються в залежності від періодичності виникнення ситуації, що вимагає прийняття рішення. Це може бути перехід на використання нової технології або зміна постачальника продукції. Циклічні рішення є такими, що повторюються через деякий проміжок часу. Вони, як правило, стосуються здійснення операцій виробничого циклу, складання і подання бухгалтерської і статистичної звітності, сплати відсотків за кредит тощо. Часті рішення ухвалюються багатократно, наприклад, рішення щодо закупівлі матеріалів, здійснення ремонту обладнання, переміщення виробничих запасів тощо.

За результативністю рішення можуть бути ефективними та неефективними. Ефективні рішення – це такі рішення, заходи в результаті ухвалення яких призводять до бажаного стану деякого об’єкту чи процесу або до отримання деякого результату (наприклад, прибуток від реалізації нової продукції). Неефективні рішення – це такий обраний спосіб дій, коли мета, на досягнення якої спрямовані обрані дії, не досягнута (наприклад, нова продукція не отримала визнання у споживачів, тому ухвалення рішення щодо її виробництва виявилося неефективним).

Така ознака як характер врахування змін умов реалізації рішення схожа з обов’язковістю виконання дій за господарськими рішеннями. Жорсткі рішення мають бути виконані в любому випадку, незважаючи на зміни у зовнішньому та/або внутрішньому оточенні підприємства. Гнучкі рішення можуть змінюватися у відповідності з динамікою оточення підприємства.

За способом фіксації (формою представлення/подання) господарське рішення може бути усним або письмовим (документальним). Оскільки господарські рішення стосуються діяльності юридичної особи (підприємства) і його взаємодії з іншими юридичними особами, форма їх представлення найчастіше є письмовою (рішення оформлюється у вигляді документу – наказу, розпорядження, тощо). Усні рішення – це, як правило, або незначні оперативні рішення, або рішення, прийняті в надзвичайних умовах, для фіксації якого не було часу.

В момент ухвалення рішення суб’єкт володіє деякою інформацією, що допомагає йому вибрати одну з багатьох альтернатив. В залежності від наявності інформації, рішення може бути ухвалене в умовах визначеності, ризику або невизначеності. Господарське рішення ухвалюється в умовах визначеності, коли суб’єкт прийняття рішення має достатню і вірогідну інформацію та може визначити наслідки і результат кожної альтернативи, з яких він обирає. Господарські рішення, результати яких не є однозначно визначеними, але ймовірність настання кожного результату може бути визначена, ухвалюється в умовах ризику. Господарське рішення ухвалюється в умовах невизначеності, коли інформація стосовно прийняття рішення є неповною, неточною та/або невірогідною; ймовірність отримання результатів від ухвалення рішення не може бути визначена та/або неможливо угадати всі наслідки прийняття такого рішення.

 

 

1.3.Вимоги до господарськихрішень та умовиїхдосягнення

 

Для досягнення поставлених цілей і позитивних результатів від ухвалення господарських рішень, кожне рішення має відповідати деяким вимогам. Серед основних вимог, що ставляться до господарських рішень, можна назвати:

· цільова спрямованість;

· раціональність,

· ефективність,

· оптимальність,

· спроможність бути здійсненими,

· своєчасність і оперативність ухвалення,

· обґрунтованість,

· узгодженість із вже ухваленими рішеннями і метою підприємства.

Цільова спрямованість господарського рішення означає наявність чітко визначеної мети і засобів її досягнення. Всі цілі мають бути узгоджені з головною метою підприємства, що сприятиме отриманню позитивних результатів від виконання господарських рішень і забезпеченню сталості діяльності підприємства.

Господарське рішення повинно бути раціональним, тобто бути продуманим, зваженим, обраним з урахуванням можливостей підприємства здійснювати ті чи інші дії, орієнтованим на досягнення найбільш корисних результатів і цілей підприємства.

Ефективність означає, що ухвалення господарського рішення передбачає досягнення деяких результатів. Крім того, результати, які будуть отримані від здійснення заходів внаслідок ухвалення певного рішення, повинні виправдувати ті витрати, що були понесені для їх досягнення.

Така вимога як оптимальність означає, що ухвалене господарське рішення має бути найкращим варіантом із всіх альтернатив, які можуть сприяти досягненню поставленої мети.

Господарське рішення має також відповідати такій вимозі, як спроможність бути здійсненим (рішення має бути реальним). Тому господарське рішення має розроблятися з урахуванням потенціалу підприємства, його спроможностей здійснити обрані заходи власними силами за рахунок наявних ресурсів та/або за рахунок залучення додаткових ресурсів, наявного часу.

Досягнення поставлених цілей залежить від своєчасності і оперативності ухвалення господарського рішення. Раціональне рішення, що прийнято несвоєчасно, може не лише опинитися даремним, а й навіть завдати шкоди. В умовах постійної конкурентної боротьби між виробниками продукції кожне підприємство має швидко реагувати на дії своїх конкурентів, своєчасно ухвалювати ефективні господарські рішення з метою випередження конкурентів у розвитку. Чим оперативніше прийняте господарське рішення, тим більш цінним воно є для підприємства.

Обґрунтованість господарського рішення досягається за рахунок таких факторів [Злобин??, учитель …]:

наявність вірогідної, обробленої і систематизованої інформації про всі альтернативи і наслідки прийняття саме цього рішення;

врахування тенденцій розвитку суб’єкта господарювання в умовах існуючого зовнішнього середовища і динаміки самого зовнішнього середовища;

наявність спеціальних знань, освіти і кваліфікації у особи, що ухвалює рішення;

врахування дій економічних та інших законів.

Необґрунтоване господарське рішення спричиняє ймовірність виникнення помилки, що може поставити під загрозу функціонування підприємства взагалі.

Узгодженість із вже ухваленими рішеннями і метою підприємства означає те, що господарське рішення має не суперечити існуючому ладу на підприємстві і має бути спрямованим на досягнення цілей і загальної стратегії підприємства. Ухвалення нових господарських рішень не повинне заважати виконанню інших рішень на підприємстві. Крім того, рішення можуть доповнювати одне одного у отриманні деяких результатів.

Задоволення господарського рішення всім вимогам сприятиме досягненню підприємством запланованих цілей з мінімальними втратами ресурсів і часу.

1.4. Суб’єктипідготовки й ухваленнягосподарськихрішень

 

Господарське рішення передбачає, насамперед, наявність суб’єкта господарювання, який визначає наявність деякої проблеми, ставить перед собою альтернативи для її вирішення і обирає з них найкращу альтернативу, ухвалення якої сприяє досягненню певної мети. Існує проблема ідентифікації суб’єкта ухвалення рішення, оскільки ним можна вважати безпосередньо особу, яка уповноважена ухвалювати рішення, або особу, яка здійснює найбільший вплив на вибір саме цієї альтернативи [политолог??]. Крім того, як вже було зазначено можуть бути індивідуальні та колективні господарські рішення, які ухвалюються відповідно однією людиною або групою осіб.

Під суб’єктом ухвалення господарського рішення можна розуміти таку особу або групу осіб, які уповноважені впливати на вибір альтернатив і ухвалювати рішення на підставі власного волевиявлення або колективного обговорення проблеми та які несуть відповідальність за ухвалені рішення у межах своїх повноважень.

Ухвалення господарського рішення окремою особою (директором, менеджером, бухгалтером, бригадиром, майстром, окремим працівником тощо – в залежності від складності та значення рішення, що ухвалюється) та групою осіб (радою директорів, управлінців тощо) мають свої переваги і недоліки. Какие?

Так, рішення, ухвалені групою осіб, як правило, відрізняються більшою зваженістю, але одночасно і сповільненістю реакції на проблемну ситуацію, що особливо негативно позначається в кризисних ситуаціях. Для групового суб'єкта характерне також розосередження відповідальності, що, втім, з успіхом використовується при ухваленні непопулярних рішень або таких, що вимагають відповідальності. Спеціальні дослідження показують, що управлінська група повинна відповідати відповідним кількісним стандартам, порушення яких може спричинити виникнення внутрішніх конфліктів або змагань, що може призвести до стійкого неприйняття рішень [Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. 3-е изд., перераб. и доп – М.: АСПЕКТ ПРЕСС, 2000. – 477 с.].

Окремий суб’єкт ухвалення господарських рішень несе персональну відповідальність за кожне рішення, що ним ухвалюється, що сприяє зростанню цілеспрямованості в досягненні цілей. У той же час діяльність конкретної людини завжди відкриває більше можливостей для всіляких тіньових впливів на професійні рішення, що ним ухвалюються [Пугачев]. Проте в кризисних ситуаціях більш швидким і вчасним виявиться господарське рішення саме одиничного суб’єкта.

Зазначимо, що існує проблема ідентифікації суб’єкта ухвалення господарського рішення, оскільки ним можна вважати як особу, що безпосередньо видає документ, який підтверджує рішення, так і особу, яка примушує ухвалити саме це рішення.

О.І. Ларичев і Е.М. Мошкович виділяють п'ять основних функціональних ролей, необхідних для ухвалення рішення: власник проблеми; особа, що приймає рішення; активна група; експерт; аналітик (табл. 1.4.1) [Ларичев О.И., Мошкович Е.М. Качественныеметодыпринятиярешений. М., 1996. – 208 с.].

Таблиця 1.4.1


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 186 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Тема 2 – Технологія прийняття рішень господарської діяльності. | Характеристика моделей процесу прийняття рішень | Тема 3 – Методичні основи підготовки господарських рішень. | Характеристика аналітичних, статистичних й математичних методів | Характеристика експертних методів | Евристичні методи підготовки господарських рішень | КАК ОЦЕНИВАЕТСЯ ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ХР? | Обсуждение ситуации. | Основні методи аналізу господарських рішень | Попит на хліб на добу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Стереохимия отщепления| Альтернатив для ухвалення господарських рішень

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.015 сек.)