Відповідальність за порушення валютного законодавства

Дотримання вимог законодавства суб'єктами валютних відносин забезпечується заходами юридичної відповідальності, підставою для настання якої є правопорушення. Очевидно, що ефективність валютного регулювання і контролю значною мірою залежить від адекватності заходів відповідальності, що застосовуються державою за виявлені правопорушення норм валютного законодавства, тим суспільно небезпечним наслідкам, які може заподіяти вчинене правопорушення.

Необхідною умовою запобігання та припинення правопорушень є наявність інституту юридичної відповідальності. Порушення норм валютного законодавства тягне кілька видів юридичної відповідальності — залежно від суспільної небезпечності порушення до винного застосовують заходи адміністративної та кримінальної відповідальності, а також фінансові санкції. Зокрема, чинне законодавство України до фінансових санкцій, що накладаються за вчинені правопорушення в сфері валютного законодавства, відносить штраф, пеню, позбавлення ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій та виключення банку з Республіканської книги реєстрації банків, хоча, на наш погляд, саме дві останні санкції мають адміністративно-правову природу і є не чим іншим, як заходами адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність за порушення валютного законо­давства встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення та ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Так, ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Тому саме незаконне здійснення цих операцій містить склад адміністративного правопорушення.

Відповідно під незаконними слід розуміти такі операції з валютними цінностями, що здійснюються без відповідної ліцензії Національного банку України. Стаття 162 Кодексу також передбачає певні санкції — попередження або накладення штрафу в розмірі від 30 до 44 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, пов'язані з обов'язком кожної особи здійснювати купівлю, продаж, обмін та використання валютних цінностей у порядку, визначеному законодавством України.

З об'єктивної сторони вчинення цього правопорушення може бути виражено у: скуповуванні валютних цінностей; продажу валютних цінностей; обміні валютних цінностей; використанні валютних цінностей як засобу платежу; використанні валютних цінностей як застави.

Об'єктивна сторона правопорушення вказує на те, як саме це правопорушення може бути вчинене. Оскільки йдеться про валютні цінності, то їх перелік, наведений у ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до роз'яснення, даного у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції", під скуповуванням слід розуміти дії, пов'язані з одноразовим чи багаторазовим оплатним придбанням валютних цінностей у власність. Під продажем валютних цінностей слід розуміти їх оплатне відчуження іншим особам. Обмін — це операція, в процесі якої сторони передають одні валютні цінності взамін на інші. Використання валютних цінностей як засобу платежу — це розрахунок ними за товари, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності тощо. Використання валютних цінностей як застави полягає в їх передачі та прийнятті в рахунок забезпечення зобов'язань.

Цей перелік незаконних валютних операцій вичерпний, а тому інші операції з валютними цінностями, не зазначені в диспозиції ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення (розмін, позика, дарування, передача за заповітом чи отримання у спадщину), не містять складу правопорушення, передбаченого цією статтею.

Як зазначалося вище, валютним законодавством України, крім адміністративної відповідальності за порушення порядку здійснення ва­лютних операцій, передбачена кримінальна відповідальність (ст. ст. 207, 208 Кримінального кодексу України). Дія ст. 207 поширюється на випадки, коли суб'єкт підприємницької діяльності, отримавши виручку за реалізовані товари (надані послуги тощо) в іноземній валюті, замість того, щоб повернути її до національної банківської системи, залишає кошти в обороті. Стаття 208 Кодексу передбачає відповідальність за незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.

Для повноти характеристики інституту відповідальності за порушення валютного законодавства також необхідно розглянути і фінансові санкції, до яких відносяться: штраф, пеня, позбавлення ліцензії НБУ на право здійснення операцій та виключення банку з Республіканської книги реєстрації банків. Санкції за порушення валютного законодавства, як правило, накладаються в адміністративному, а не в судовому порядку органами, зокрема посадовими особами, які наділені адміністративно-юрисдикційними повноваженнями.

До стягнень, що накладаються уповноваженими органами на суб'єктів правопорушення в сфері валютного законодавства, крім штрафів, відносяться і такі заходи адміністративного примусу, як позбавлення ліцензії НБУ на право здійснення операцій, виключення банку з Республіканської книги реєстрації банків.

Особливого аналізу заслуговує і такий вид фінансових санкцій, як пеня за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків в іноземній валюті. Законом України від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено, що розмір пені за порушення строків розрахунків становить 0,3% за кожний день прострочення від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахова­ної у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст. 4).

Аналіз чинного валютного законодавства України та наведена вище класифікація валютних операцій дозволяють зробити висновок, що валютне законодавство передбачає відповідальність за такі види правопорушень, які ми називаємо валютними. Відповідно до чинного законодавства валютними правопорушення визнаються такі дії:

■здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку (див. абз. 2, 3 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю");

порушення порядку розрахунків у валютних операціях за зовніш­ньоекономічними договорами (контрактами) (див. ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті");

невиконання уповноваженими банками функцій агента валютного контролю (див. п. 2.5 Положення про валютний контроль);

несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції (див. абз. 7 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю");

■невиконання резидентами встановлених вимог щодо продажу валютних коштів, декларування валютних цінностей, іншого майна тощо (див. абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю");

■одержання резидентом кредиту в іноземній валюті без реєстрації кредитного договору (див. ст. 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 р. № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", п. 2.9 Положення про валютний контроль, затв. постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. № 49);

■незаконне приховування резидентами валютної виручки за ме­жами України (див. ст. 207 Кримінального кодексу України).

Залежно від об'єкта валютного правопорушення, тобто сукупності правових норм, що регулюють ту чи іншу групу суспільних відносин, валютні правопорушення можна розподілити на такі групи:

а) правопорушення, пов'язані з порушенням уповноваженими банками валютного законодавства;

б) правопорушення, пов'язані з порушенням резидентами порядку реєстрації кредитних договорів;

в) правопорушення, пов'язані з невиконанням резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, яке знаходиться за межами України;

г) порушення порядку здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Дата добавления: 2015-07-08