Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Публічно-правове регулювання ЗЕД полягає, як вже зазначалося у використанні засобів державного впливу на формування і реалізацію правовідносин у цій сфері.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" державне регулювання ЗЕД має забезпечувати:

■ захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів ЗЕД;

■ створення рівних можливостей для учасників ЗЕД розвивати усі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

■ заохочення конкуренції та усунення монополізму у сфері ЗЕД.

Закон проголошує, що держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися у ЗЕД її суб'єктів за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється на законних підставах. У Законі наведено перелік органів державного регулювання ЗЕД з визначенням їх компетенції.

Визначення напрямів і засобів регулювання у цій сфері базується на засадах зовнішньоекономічної політики держави, під якою розуміють систему заходів, спрямованих на досягнення її економікою певних переваг на світовому ринку та, одночасно, на захист внутрішнього ринку від конкуруючих імпортних товарів. Таким чином, провідне значення має зовнішньоторговельна політика, основними формами реалізації якої є протекціонізм та лібералізація. Протекціонізм визначають як систему засобів стимулювання та підтримки вітчизняного експорту шляхом надання окремих переваг національним товаровиробникам та запровадження певних бар'єрів для проникнення іноземних конкурентів на внутрішній ринок. Лібералізація зовнішньоекономічної політики полягає у поступовій відміні обмежень у зовнішній торгівлі, зниженні ставок експортно-імпортного мита тощо.

У системі державного регулювання ЗЕД виділяють два основних методи: тарифне і нетарифне регулювання.

Тарифне регулювання ЗЕД здійснюється через застосування різних видів мита, які справляються при перетинанні товаром митного кордону з того, хто його ввозить чи вивозить.

Серед засобів тарифного регулювання розглядають імпортне, експортне та транзитне мито. Відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 р.№ 2371-Ш "Про Митний тариф України" це — систематизований згідно з Українською класифікацією товарів ЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Закон об'єднує усі ставки ввізного мита і передбачає що встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

Використовуючи тарифне регулювання, держава впливає на обсяги сум нарахованого мита на товари, що є предметом експортно-імпортних операцій, і через митні тарифи обмежує чи забороняє імпорт певних товарів з метою захисту вітчизняних виробників або для досягнення інших економічних цілей.

Слід враховувати, що в окремих випадках при ввезенні та вивезенні товарів незалежно від звичайного мита можуть застосовуватися особливі види мита відповідно до Закону України від 5 лютого 1992 р. № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф". Це — спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується у таких випадках:

■як засіб захисту українських виробників;

■як засіб захисту національного товаровиробника, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах і за таких умов, що завдають значної шкоди чи створюють загрозу завдання значної шкоди вітчизняному виробнику відповідних товарів;

■як запобіжний засіб стосовно учасників ЗЕД, які порушують національні інтереси у сфері ЗЕД;

■як захід у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів і економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів ЗЕД і (або) зачіпають інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується у таких випадках:

■відповідно до Закону України від 22 грудня 1998 р. № 330-ХІУ «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» при ввезенні на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що завдає шкоди національному товаровиробнику;

■при вивезенні за межі митної території України товарів за ціною значно нижчою цін інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Компенсаційне мито застосовується:

■ відповідно до Закону України від 22 грудня 1998 р. № 331-ХІУ "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у випадку ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, що завдає шкоду національному товаровиробнику;

■ у випадку вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо чи опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоду.

Визначена процедура застосування особливих видів мита. Вони справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, що приймаються згідно зазначеними законами щодо захисту національного товаровиробника.

Поряд з тарифним регулюванням експортно-імпортних операцій застосовується також і метод нетарифного регулювання, який полягає у кількісних або інших обмеженнях експорту та імпорту окремі видів товарів, тобто запроваджується їх ліцензування і встановлення певних обсягів квот.

Режим ліцензування зовнішньоекономічних операцій здійснюється згідно зі ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Декретом Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 6-93 "Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)".

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом ЗЕД протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот, приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Мінекономіки з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає режиму ліцензування, періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

Ліцензії видаються Мінекономіки, а також у межах наданих ним повноважень відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Перелік товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування інформація про строк дії ліцензій та внесення будь-яких змін до них, порядок подання та розгляду заявок опубліковуються в офіційних друкованих виданнях України з повідомленням відповідного комітету Світової організації торгівлі (СОТ) протягом 60 днів з дня опублікування та наданням копій цих публікацій. Офіційне опублікування здійснюється у строк не пізніше дати запровадження режиму ліцензування.

Переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню і на які встановлюються квоти, затверджуються Кабінетом Міністрів Украї­ни щорічно (див. постанову Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2005 р. № 1304 "Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2006 році").

Квота експортна (імпортна) — це граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (або імпортувати на її територію) протягом встановленого строку, та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

В Україні діють такі види експортних (імпортних) квот (контингентів): глобальні, групові, індивідуальні, антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні. По кожному виду товару може встановлюватися лише один вид квоти.

Квоти глобальні встановлюються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких він імпортується.

Квоти групові встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він імпортується.

Квоти індивідуальні встановлюються по товару (товарах) з виз­наченням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні квоти були запро­ваджені законами про захист національного товаровиробника. Кожна з них — це граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об'єктом антидемпінгового, антисубсидиційного чи спеціального розслідування та/або антидемпінгових, компенсаційних чи спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку, та який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру.

Експортна (імпортна) ліцензія — це належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування.

В Україні діють 6 видів експортних (імпортних) ліцензій: генеральна, разова (індивідуальна), відкрита (індивідуальна), антидемпінгова, компенсаційна і спеціальна. По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

Генеральна ліцензія — це відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування стосовно цього товару.

Разова (індивідуальна) ліцензія є разовим дозволом, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період не менший ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Відкрита (індивідуальна) ліцензія — це дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця (з визначенням його загального обсягу.

Антидемпінгові, компенсаційні і спеціальні ліцензії були запроваджені законами про захист національного товаровиробника. Кожна з них — це належним чином, оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом ан­тидемпінгового, антисубсидиційного чи спеціального розслідування та/або антидемпінгових, компенсаційних чи спеціальних заходів.

Одним із засобів державного регулювання ЗЕД є сертифікація товарів, що імпортуються на територію України. Обов'язковість сертифікації цих товарів на предмет їх відповідності фармакологічним, санітарним, фітосанітарним, ветеринарним нормам, якщо відповідні вимоги діють і щодо аналогічних товарів національного виробництва, передбачена ст. 18 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Закон України від 17 травня 2001 р. № 2406-III "Про підтвердження відповідності" визначає сертифікацію як процедуру, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам (ст. 1). Таке визначення узгоджується із загальновизнаним розумінням цього терміна в документах Міжнародної організації зі стандартизації (ІSО), згідно з якими сертифікація визначається як процедура, за допомогою якої третя сторона письмово завіряє (сертифікатом відповідності), що продукція, процес чи послуга відповідає заданим вимогам.

З розвитком зовнішньоторговельних відносин сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентоспроможність.

Крім вищерозглянутих засобів державного регулювання ЗЕД, використовуються й інші форми державно-правового впливу, зокрема встановлення індикаційних цін, облік (реєстрація) окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосування певних видів юридичної відповідальності за порушення вимог щодо режиму здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Дата добавления: 2015-07-08