Характеристика договору банківського рахунка.

1. Укладення договору банківського рахунка є підставою для відкриття рахунка відповідного виду його власнику або визначеній ним особі.

Згідно з ч. З ст. 342 ГК України (ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні") фізичні особи, а також юридичні особи та їх представництва мають право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України. При цьому "згода" банку на відкриття рахунка є досить умовною: банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами (ч. 2 ст. 1067 ЦК України).

Укладати договори банківського рахунка і, відповідно, відкривати такі рахунки мають право як банки, так й інші фінансові установи. На це опосередковано вказує положення ч. 4 ст. 1066 ЦК України, яке поширює положення гл. 72 Кодексу на договори, що мають ознаки договорів банківського рахунка і укладаються іншими фінансовими установами відповідно до наданої ліцензії.

Як вже йшлося вище, поточні рахунки відкриваються для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій юридичними та фізичними особами, в тому числі суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах поточними рахунками також вважаються:

■рахунки зі спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

■поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

■поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

■карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками;

■поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів;

■інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

2. Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок власника грошові кошти, що йому надходять, а також виконувати його розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Статтею 1068 ЦК України передбачений обов'язок банку вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків такого виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Він зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа та видати або перерахувати з рахунка власника грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інші строки не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Також грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ст. 1071 ЦК України).

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка клієнта у такій черговості:

■у першу чергу — грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

■у другу чергу — грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

■у третю чергу — грошові кошти на підставі інших рішень суду

■у четверту чергу — грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

■у п'яту чергу — грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

У разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду. Частина 2 ст. 1066 ЦК України встановлює право банку використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, додатково гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

3.Договір банківського рахунка є консенсуальним; стосовно ознаки оплатності ЦК України передбачає обов'язок клієнта сплатити плату за виконання банком операцій за його рахунком, якщо це встановлено договором. Крім того, ст. 1070 ЦК України встановлює обов'язок банку сплачувати проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, у розмірі, передбаченому договором. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, — зі спливом кожного кварталу.

4.Згідно зі ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк, у свою чергу, має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1)якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, є меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2)у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3)в інших випадках, встановлених договором або законом.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Банк також може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта в разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом 3 років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах поточні рахунки клієнтів банків закриваються, а відповідний договір банківського рахунка розривається також:

■ на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;

■ на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;

■ у разі смерті власника рахунка — фізичної особи (за зверненням до банку спадкоємців);

■ на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку — рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку. Повідомлення про закриття рахунків клієнтів ліквідатор банку надсилає до відповідних органів державної податкової служби у порядку, установленому Державною податковою адміністрацією України.

Дата добавления: 2015-07-08