Тема 8. Розрахунково-кредитні правовідносини

1. Готівкові розрахунки у підприємницькій діяльності.

2. Безготівкові розрахунки у підприємницькій діяльності.

3. Договір банківського рахунка.

4. Договір банківського вкладу.

5. Договір факторингу.

Правову основу розрахунків різних форм і видів складає досить велика кількість нормативних актів. До них, насамперед, належать ЦК (гл. 74) та ГК України (ст. 341, ст. ст. 343—344), закони України від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції Закону від 1 червня 2000 р.), від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш "Про банки і банківську діяльність", від 5 квітня 2001 р. № 2346-Ш "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", від 12 липня 2001 р. № 2664-Ш "Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг", від 28 листопада 2002 р. № 249-1У "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та ін. Підзаконні нормативні акти представлені Указом Президента України від 12 червня 1995 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (в редакції Указу від 11 травня 1999 р. № 491/99), а також численними актами Національного банку України, найголовнішими з яких є Інструкція про касові операції в банках України, затв. постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. № 337, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, Інструкція про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України від 17 березня 2004 р. № ПО, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, тощо. До документів судової практики з цього питання належить оглядовий лист Вищого господарського суду України від 26 липня 2002 р. № 01-8/870 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з розрахунками".

У найзагальнішому плані розрахунки за що-небудь — придбаний товар, виконані роботи, надані послуги тощо — можуть здійснюватися двома способами — за допомогою вартісного еквівалента — грошей або за допомогою інших засобів, які не передбачають передачу грошових коштів. До останніх належать бартерні розрахунки, розрахунки векселями та іншими негрошовими засобами.

Зважаючи на те, що грошові кошти існують у готівковій формі — формі грошових знаків або у безготівковій формі — формі записів на рахунках у банках (див. п. 3.1 ст. З Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), розрахунки за їх допомогою мають відповідно, дві форми — розрахунки за готівку (готівкові) та безготівкові розрахунки. Вибір відповідної форми розрахунків обумовлюється як волевиявленням сторін — учасників відповідних правовідносин, так і приписами закону і залежить від ряду чинників — виду діяльності суб'єкта, економічної доцільності, залежності від часу, протягом якого повинна здійснитися операція, та інших, у тому числі правового статусу осіб — платника і одержувача грошових коштів.

Так, відповідно до ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться переважно в безготівковій формі, проте можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Дата добавления: 2015-07-08