Самоконтроль у процесі занять

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ

ІНСТИТУТ

Кафедра фізичної культури і спорту

М.Г.Упір

САМОСТІЙНІ ЗАНЯТТЯ

ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОГО

НАВЧАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ ВУЗУ

Дніпропетровськ – 2003

Самостійні заняття фізичними вправами: Методичні рекомендації для студентів спеціального навчального відділення вузу. Дніпропетровськ, ДДФЕІ, 2003. - 52 с.

Методичні рекомендації розроблені на кафедрі фізичної культури і спорту Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту для студентів, що за станом здоров'я зараховані в спеціальне навчальне відділення.

Автор: М.Г.Упір – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізичної культури та спорту

Рецензенти: Л.В.Хайкін – кандидат педагогічних наук, професор, заслужений працівник фізичної культури та спорту України, завідувач кафедри фізичної культури і спорту Дніпропетровського національного університету

Н.Ю.Грішуніна – спортивний лікар кафедри фізичної культури та спорту ДДФЕІ

Відповідальний за випуск: О.М.Нестеренко – завідувач кафедри фізичної культури та спорту

Затверджено на засіданні вченої ради ДДФЕІ

Протокол № 3 від 28.10.2002 р.

Розглянуто і схвалено на

засіданні кафедри фізичної

культури та спорту ДДФЕІ

Протокол № 11 від 24.06.2002 р.

Дніпропетровськ - 2003

© Дніпропетровський державний фінансово-економічний інститут, 2003

Зміст

стор.

Вступ …………………………………………………………............
1. Самоконтроль у процесі занять …...……………………………
2. Структура занять …….…………………………………………
3. Зміст занять …………………………………………………..….
3.1. Підготовчі вправи …………………………………….………....
3.2. Легкоатлетичні вправи …………………………………….……
3.3. Плавання …………………………………………………………
3.4. Загальна фізична підготовка ……………………………............
3.5. Фізичні вправи при різних захворюваннях................................
3.6. Аутогенне тренування ………………………………..................
Висновок …………………………………………………..................
Список літератури.............................................................................

В ступ

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВОЗ), «здоров'я – це стан фізичного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів».

Стан фізичного благополуччя – це певний рівень фізичної підготованості (тренованості), функціонального стану організму.

Поряд із багатьма факторами, фізичні вправи значно впливають на стан здоров'я людини. За даними вчених, із загального числа факторів, що впливають на стан здоров'я, режим сну складає 24-30%, заняття фізичними вправами – 15-30%, режим харчування – 10-16%. Академік Н.Амосов вважав, що «у більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а тільки сама людина. Найчастіше вона хворіє від лінощів та жадібності, але іноді і від нерозумності».

Відомий фахівець фармакології професор Н.Брехман стверджує, що «людина знаходиться між двома полюсами – здоров'я і хвороби. Найкраща оборона при появі хвороби – це фізична культура, потім харчування і лише після - ліки».

Усяке захворювання, як відомо, супроводжується порушенням функцій організму та їх компенсацією. Фізичні вправи сприяють прискоренню регенеративних процесів, насиченню крові киснем, пластичними («будівельними») матеріалами, що прискорюють одужання.

При багатьох захворюваннях правильно підібрані й дозовані фізичні навантаження уповільнюють розвиток хворобливого процесу і сприяють більш швидкому відновленню порушених функцій.

Під впливом фізичних вправ удосконалюється будова і діяльність усіх органів і систем організму людини, підвищується працездатність, зміцнюється здоров'я.

М'язова діяльність служить своєрідним способом зняття психоемоційної напруги, нейтралізації психічних стресів. Встановлено, що під час тривалих малоінтенсивних фізичних навантажень у кров виділяються морфіноподібні гормони (ендорфіни), що усувають депресивний стан, породжують почуття оптимізму, благодушності й задоволення. Такий стан може підтримуватися до 1-1,5 годин після закінчення м'язової діяльності.

В організмі людини виявлена наявність клітин ЕV, що руйнують і вбивають ракові клітини, попереджають ріст пухлин. Під впливом помірних фізичних навантажень в організмі людини зростає число ЕV, їх дія стає більш ефективною.

Відомий лікар давнини Авіценна вважав, що людина, яка помірковано і вчасно займається фізичними вправами, не потребує ніякого лікування.

Сучасні медики стверджують, що для нормального функціонування людського організму необхідна певна «доза» регулярно виконуваних фізичних вправ або так звана «доза» рухової активності. Рухова активність належить до числа основних факторів, що визначають рівень обмінних процесів в організмі людини, стан її кісткової, м'язової, серцево-судинної й інших систем.

За даними ряду досліджень, обов'язкова «доза» рухової активності сучасної людини залежить від віку, статі, здоров'я фізичної підготованості, виду професійної діяльності та інших факторів, і може коливатися від 6 до 28 годин на тиждень.

Для студентської молоді рекомендується не менше 10 годин на тиждень займатися фізичними вправами. Це допоможе збереженню здоров'я й підтримці високої працездатності.

Для студентів, що мають відхилення в стані здоров'я, кількість цього часу не повинна бути меншою, бо ж для того, щоб повернути здоров'я, потрібно витратити ще більше часу.

Обов'язкових занять у вузі явно не досить для повного задоволення рухової активності студентів. Тому бажано ще самостійно займатися фізичними вправами чи відвідувати додаткові, секційні заняття під керівництвом викладачів-тренерів.

Самостійні заняття фізичними вправами під час навчального процесу повинні проводитися 2-3 рази на тиждень як додаткові заняття з фізичного виховання. Під час сесійного періоду і канікул, коли немає обов'язкових занять, самостійні заняття фізичними вправами необхідно проводити 3-4 рази на тиждень.

Форми проведення самостійних занять фізичними вправами для студентів спеціальних навчальних відділень можуть бути різними. Основу таких занять повинні складати вправи, що використовуються на обов'язкових заняттях із фізичного виховання, не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я, випробувані й добре освоєні студентами.

Основні групи фізичних вправ, запропоновані для самостійних занять студентам спеціального навчального відділення ДДФЕІ, обумовлені можливостями спортивної бази інституту:

І. Підготовчі вправи що:

а) спрямовані на розігрівання основних м'язових груп;

б) сприяють поліпшенню еластичності м'язів, зв'язок, рухливості в суглобах;

в) настроюють на майбутню фізичну діяльність;

г) допомагають відновленню і розслабленню.

ІІ. Вправи з розділу «Легка атлетика»:

а) прискорена, тривала ходьба 20-40 хвилин;

б) повільний тривалий біг 10-30 хвилин.

ІІІ. Вправи з розділу «Плавання»:

а) повільне, тривале плавання різними способами;

б) виконання вправ, що сприяють оволодінню технікою різних способів плавання;

в) прийняття повітряних, сонячних ванн, загартовування.

IV. Вправи з розділу «Загальна фізична підготовка» що:

а) сприяють підтримці і розвитку сили м'язів усього тіла;

б) сприяють збільшенню еластичності м'язів і зв'язок, рухливості в суглобах;

в) спрямовані на профілактику й усунення фізичних недоліків і захворювань.

V. Аутогенне тренування:

а) виконання вправ і формул для досягнення розслаблення всіх м'язових груп;

б) застосування вправ і формул для психічного «настроювання», прискорення процесів відновлення й оздоровлення організму.

Узагальнення даних літератури та практичного досвіду роботи показало, що студенти направлені за станом здоров’я у спеціальне навчальне відділення, як правило, не займалися фізичною культурою у середній школі. Більша частина студентів цього навчального відділення має слабкий рівень функціональних можливостей організму, низький рівень розвитку фізичних якостей, рухових дій і навичок. У них відсутнє переконання у життєвій необхідності регулярних занять фізичними вправами та здорового способу життя.

Враховуючи це, ми вважаємо, що, разом із основним напрямком заняття з фізичного виховання студентів спеціального навчального відділення – оздоровлення та відновлення загальної працездатності, - на самостійних заняттях повинні вирішуватися такі завдання:

- підвищення рівня функціональних можливостей організму;

- зміцнення основних груп м’язів;

- удосконалення життєво необхідних рухових вмінь та навичок;

- вироблення вміння користуватися сучасними методиками самоконтролю стану функціональної та фізичної підготованості;

- засвоєння студентами заходів аутогенного тренування;

- формування переконання у життєвій необхідності регулярних занять фізичними вправами та ведення здорового способу життя.

Самоконтроль у процесі занять

Займаючись фізичними вправами самостійно, дуже важливо правильно оцінювати і контролювати стан свого здоров'я, самопочуття, фізичної підготовленості та працездатності. Це потрібно вміти робити в стані спокою (до фізичного навантаження і після нього), під час виконання тривалих вправ і в перервах між короткочасними вправами.

Стан здоров'я оцінюється під час регулярних медичних оглядів, обстежень і консультацій, на підставі яких робляться висновки лікарів і даються рекомендації щодо використання фізичних вправ.

Оцінка самопочуття та працездатності може проводиться за суб'єктивними показниками: гарний і відмінний стан чи, навпаки, дискомфорт і неприємні відчуття (слабкість, запаморочення, головний біль, нудота, біль у боці, біль у попереку, животі чи серці, спазми чи болі в м'язах і так далі).

Важливу інформацію несуть об'єктивні показники, за допомогою яких можна кількісно оцінити свій стан і результати впливу фізичних навантажень на організм.

Такими простими і доступними показниками є: вік, довжина (зріст) і маса (вага) тіла, пульс (ЧСС – частота серцевих скорочень), артеріальний тиск (АТ), колір обличчя під час виконання фізичних навантажень, нескладні функціональні проби й індекси (розрахункові дані на підставі кількох показників), а також дані по енергоспоживанню при виконанні фізичних вправ.

Вік

Показник використовується для порівняльних характеристик, а також при розрахунку різних індексів.

Дата добавления: 2015-07-08