Найважливіші конвенції які ратифіковані в Україні

Структурно-логічна схема змісту теми 13

«Розвиток та регулювання соціально-трудових відносин із врахуванням закордонного досвіду»

Рис. 13.1. Стратегічні цілі МОП.

Рис. 13.2. Зміст головних завдань міжнародної організації праці

Рис. 1.3 Структура Міжнародної організації праці

Рис.13.4. Головні напрямки діяльності МОП.

Рис. 13.6. Тематика конвенцій та рекомендацій МОП як складова частина міжнародного права

Таблиця 13.1

Найважливіші конвенції які ратифіковані в Україні

№ п/п	Конвенції	Зміст документа
	Конвенція № 95 (1949 р., ратифікована в 1961 р.)	Про гарантії заробітної платні. У ній сказано, що підприємець виплачує працівнику за виконану роботу або послуги і за ту, яка повинна бути виконана. Заробітна платня виплачується виключно валютою, законний оборот, що має, в даній країні; виплата заробітної платні у вигляді спиртних напоїв заборонена; заробітна платня виплачується безпосередньо працівнику або його довіреній особі; заробітна платня не підлягає арешту; заробітна платня виплачується регулярно й за місцем роботи.
	Конвенція № 111 (1958 р., ратифікована в 1961 р.)	Про дискримінації у області праці та занять. Вказано про неприпустимість відміни або переваги за ознакою раси, кольору шкіри, релігії, політичних переконань, іноземного походження, що привело б до порушення умов у області праці і занять.
	Конвенція № 122 (1964 р., ратифікована в 1968 р.)	Про політику в області зайнятості, яка передбачає активне сприяння повної, продуктивної і вільно вибраній зайнятості. Цю Конвенцію слід розглядати спільно з рекомендаціями МОП № 122 (1964г.) і рекомендацією МОП № 169 (1984г.).
	Конвенція № 142 (1975 р., ратифікована в 1979 р.)	Про профорієнтацію та профпідготовку в області розвитку людських ресурсів, яка зобов'язує члена організації приймати і розвивати всесторонньо скоординовані програми і політику профпідготовки й орієнтації, тісно пов'язані з зайнятістю, зокрема через державні служби зайнятості.
	Конвенція № 138 (1973 р., ратифікована в 1979 р.)	Про мінімальний вік ухвалення на роботу. У ній вказано про заборону дитячої праці: мінімальний вік не нижче за вік закінчення обов'язкової шкільної освіти та у всіх випадках не нижче 15 років.

Продовження табл. 13.1.

	Конвенція № 154 (1994 р., ратифікована в Україні в 1981г.)	Про сприяння колективним переговорам. Ця Конвенція базується на міжнародних нормах, що містяться в Конвенції 1948 р. про свободу асоціації та захист права на організацію; Конвенції 1949 р. про право на організацію й на ведення колективних переговорів; у Рекомендації (1951 р.) про добровільне примирення й арбітраж, в Конвенції 1978 р. про трудові відносини на державній службі, а також Конвенції 1978 р. і Рекомендації 1978 р. про регулювання питань праці.
	Конвенція № 158 (1982 р.)	Відповідна їй Рекомендація про припинення трудових відносин, які передбачають захист трудящих від звільнення без ґрунтовних причин, забезпечення захисту доходів у разі втрати роботи і встановлення процедур, якими належить керуватися у разі утворення надлишку робочої сили.
	Конвенція № 168 (1988 р.)	Відповідна їй Рекомендація № 176 про сприяння зайнятості й захист від безробіття, разом з питаннями сприяння продуктивної зайнятості, детально розглядають питання допомоги з безробіття й іншої матеріальної допомоги безробітним і членам їх сімей.
	Конвенція № 173	Відповідна їй Рекомендація № 180, прийняті в 1992 р. про захист вимог трудящих по виплаті заробітної платні, оплаті наднормових робіт, відпустки, вихідної допомоги та інших виплат у разі закриття, самоліквідації або припинення діяльності підприємства.
	Рекомендація № 169 (1984 р.)	Про політику у області зайнятості, де якнайповніше зі всіх нормативних документів МОП розглянуті проблеми зайнятості й можливі шляхи їх рішення.
	Конвенція № 144 (1976 р., ратифікована в 1993 р.)	Про трибічні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм.
	Конвенція № 156 (1981 р., ратифікована в 1999 р.)	Про однакове відношення та однакові можливості для працюючих чоловіків і жінок.

Рис. 13.7. Причини міжнародної трудової міграції.

Рис. 13.8. Позитивні наслідки міжнародної трудової міграції.

Рис. 13.9. Негативні наслідки міжнародної трудової міграції.

Рис. 13.10. Мета державної міграційної політики та нормативно-правові документи, що діють в Україні

Рис. 13.11. Головна мета й завдання міжнародної організації з питань міграції.

Рис. 13.12. Зміст Загальної декларації правлюдини.

Рис. 13.13. Регулювання СТВ в нормативних аспектах ООН.

Рис. 13.14. Основні положення Конвенції ООН про захист прав працівників-мігрантів і членів їх сімей.

Рис. 13.15. Зміст міжнародних трудових стандартів

Рис. 13.16. Принципи Філадельфійської декларації.

Рис. 13.17. Регіональні трудові стандарти праці.

Рис. 13.18. Закони України, які грають важливу роль у регулюванні соціально-трудових відносин

Рис. 13.19. Конвенції МОП, які дотепер не ратифікувала Україна.

Рис. 13.20. Система соціально-трудових відносин Німеччини.

Рис. 13.21. Структура тарифних угод Німеччини.

Рис. 13.22. Характерні риси Французької моделі соціально-трудових відносин.

Таблиця 13.2

Дата добавления: 2015-07-08