Розділ ІІІ. Реорганізація і останні бойові дії дивізії «Галичина».

3.1. Відновлення дивізії «Галичина» і переведення до Словаччини.

Внаслідок участі у битві під Бродами проти радянських військ дивізія «Галичина» втратила більшу частину свого стрілецького та офіцерського складу. На початку серпня 1944 р. поблизу міста Середнього неподалік Ужгорода зосередилося лише приблизно три тисячі вояків – в тому числі технічна і ветеринарна сотні і більша частина стрільців запасного куреня (1200 осіб), які не були у Бродівському «мішку». У своїх споминах з цього приводу підстаршина Е. Керн згадував: «У Середньому був збірний пункт дивізії. Настрої були погані, німецькі офіцери скаржилися на українських добровольців. Мабуть за те, що вони не зробили того, що повинні були зробити німецькі офіцери»[1, c.255].

Із відзначеної 1 серпня 1944 р. групи дивізійних вояків, наприклад, Залізний хрест 2-го класу отримало 79 німців і лише 22 українці, в тому числі поручники Володимир Козак та Остап Чучкевич. 7 серпня 1944 р. Гіммлер видав розпорядження про негайне формування на їх базі нового бойового з’єднання. Згадуючи про його втрати «в оточенні району північно-українського фронту», Гіммлер несправедливо «забув» згадати про українців, відмітив хоробрість лише дивізійних офіцерів-німців і вказав: «Командир дивізії та німецькі командири поводилися і боролися зразково. Частина із них пробилась з оточення. Наказую сформувати нову дивізію з ядром цієї частини»[13, c.130].

У серпні 1944 р. в Нойгаммері під керівництвом майора Є. Побігущого створено Ліквідаційне бюро розбитої дивізії, що збирало з полків усі дані про тих, хто загинув і пропав без вісті. В результаті роботи Ліквідаційного бюро, всього у Нойгаммері з 15300 її вояків станом на 30 червня 1944 р. (в тому числі і 480 старшин і підстаршин) залишилося на 4 вересня лише 5087 вояків в тому числі 670 старшин та підстаршин. Поступово потрібну кілъкість стрільців поповнено за рахунок дивізійних резервів. На вересень 1944 р. основний контингент дивізії можна звести до трьох головних категорій: стрільці, підстаршини і старшини, які пробилися з оточення під Бродами; кадрова частина, що залишалася у Нойгам­мері для вишколу новобранців; вишкільно-запасний полк, переве­дений у Нойгаммер з Вандерну поблизу Франкфурту. Поповнення відбувалося також за рахунок молодих старшин із старшинських шкіл. 5 вересня 1944 р. з’явилося розпорядження організаційного відділу 11-го управління СС-ФГА, яке видало наказ – дивізія мала бути заново сформованою у вкрай стислий термін: і нове формування мало завершитися до 31 грудня 1944 р, а навчання основного підстаршинського і старшинського складу – до 15 листопада 1944 р. [1, с.257- 258].

На початку жовтня 1944 р. дивізія «Галичина» отримала наказ негайно переміститися у Словаччину, де саме вибухнуло повстання проти німецької адміністрації. Під час свого перебування у Словаччині бійці дивізії мали і далі продовжувати бойове навчання. Дивізія підпорядковувалася командувачеві німецьких збройних сил у Словаччині генерал-хорунжому Г. Гефле, який знаходився у Братиславі. Там «Галичина» мала утворити одну бойову групу, з одного піхотного куреня, підсиленого відділами артилерії, протитанкової оборони та саперів. Командував групою підполковник Карл Вільднер [3, c.119].

В перших днях жовтня група Вільднера прибула на місце свого призначення в північно-західній Словаччині в районі міста Жіліни. Тут у Словаччині почалась нова фаза воєнних дій дивізії «Галичина» проти словацьких та радянських партизан. Центром словацького повстання, що саме вибухло, були місцевості Стара Баня і Нова Баня. До повстанців перейшла майже вся словацька армія [29, с.90].

8 жовтня 1944 р. група чисельністю до 1500 вояків відзначилася в бойових діях проти очолюваного Віктором Карасьовим радянського партизанського з’єднання ім. О. Невського.Паралельно із залученням до бойових дій групи Вільднера у Словаччину переведено 30-ий полк дивізії, що розквартирувався в селах навколо Повазької Бистриці, а відтак і більшість решти дивізійних підрозділів[д. 16-17]. Незабаром на початку листопада на основі другого куреню 30-го полку створено бойову групу під команду­ванням гауптштурмфюрера Фрідріха Віттенмаєра – командира цього куреню, що після повернення у полк став третім куренем. Ця група у складі трьох посилених куренів загальною чисельністю майже 3000 вояків витіснила партизанів від залізничного шляху міста Ружомберок у східному напрямку [ 1, с.270-271].

Таким чином, дивізія «Галичина» після нищівної поразки близ Бродів була реорганізована, поповнена резервами і майже відразу відправлена на бойові випробування, щоправда не на фронт, а проти партизанів Словаччини. Тим не менш дивізія себе проявила на високому рівні, і після придушення повстання продовжувала виконувати здебільшого охоронні функції і залишалась у Словаччині.

Дата добавления: 2015-10-24