Висновки суду. Суд нагадує, що ні дисциплінарне переслідування д-ра Кеніга

Суд нагадує, що ні дисциплінарне переслідування д-ра Кеніга, що призвело до розгляду справи у фахових судах, ні притягнення його до кримінальної відповідальності не є в даному випадку предметом розгляду.

Заявник скаржиться на тривалість розгляду справ, порушених ним у Адміністративному суді Франкфурта у зв'язку з відкликанням дозволу містити клініку і займатися медичною практикою. Він стверджує, що відбулося порушення статті 6 п.1.

Таким чином, Суд покликаний вирішити, чи застосовна стаття 6 п. 1 до даного випадку, і якщо так, то чи був дотриманий "розумний строк" у кожному з двох судових процесів.

Більшість Комісії дотримується тієї точки зору, що стаття 6 п. 1 застосовна до прав, на дотриманні яких заявник наполягав перед Адміністративним судом Франкфурта, а саме праву керувати своєю клінікою і праву займатися медичною практикою. Комісія вважає, що ці права відносяться до "цивільних". Більшість Комісії розділилося при цьому на дві групи, які прийшли до однакового висновку при різній аргументації.

Суд зазначає передусім незаперечність того факту, що відповідно до законодавства Німеччини спірне питання, з яким заявник звернувся в німецькі суди, - це суперечка про "права". Різниця в точках зору Комісії та Уряду лише в тому, чи зачіпає спір у цій справі цивільні права в сенсі статті 6 п. 1 Конвенції.

Як Комісія, так і Уряд згодні, що поняття " цивільні права та обов'язки " не може тлумачитися виключно у світлі внутрішнього законодавства держави.

Проблема тлумачення понять, що використовуються в Конвенції, у порівнянні з їх змістом у внутрішньому законодавстві вже кілька разів виникала перед Судом. Так, він прийшов до висновку, що використовуваний у статті 6 п. 1 термін "звинувачення" слід розуміти в "розумінні цієї Конвенції".

Суд підтверджує цю позицію стосовно справжнього нагоди. Тому він вважає, що цей же принцип автономності застосовний і до розглянутого питання; всяке інше рішення може призвести до результатів, несумісним із завданнями та метою Конвенції.

Прийшовши до висновку, що поняття " цивільні права та обов'язки " є автономним, Суд тим не менш не вважає, що в даному контексті законодавство держави - відповідача не має значення. Чи буде право розглядатися як цивільне в сенсі Конвенції, залежить не від його юридичної кваліфікації у внутрішньому законодавстві, а від того, який матеріальний зміст вкладено в нього цим законодавством і які наслідки воно пов'язує з ним. Здійснюючи свою контрольну функцію, Суд повинен брати до уваги завдання і цілі як Конвенції, так і правових систем держав - учасниць.

Дата добавления: 2015-08-17