Окрім того суд визнав також порушення ст.1 протоколу 1 Конвенції

«CASE OF KOSAREVSKAYA v. UKRAINE»

Факти: 3 заявники працювали в державному акціонерному товаристві ВАТ „Чугуївська паливна апаратура” та мали заборгованість по заробітний платі. Заявники отримали рішення суду на свою користь, однак виконати їх не могли, оскільки майно товариства перебувало в податковій заставі, і, окрім того, 32,67 % акцій товариства належить державі, і в силу Закону „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” заборонено реалізацію майна підприємств, 25% або більше акцій яких належать державі, з метою погашення боргів.

Суд констатував порушення ст. 6: не зважаючи на те що Держава не володіла контрольним пакетом акцій товариства-боржника, на це товариство поширювалася дія мораторію на примусову реалізацію майна в рамках виконавчого провадження за судовими рішеннями, що винесені на користь заявників, через те що частка Держави в акціонерному капіталі товариства складала понад 25 %

Порушення ст. 13 – оскільки держава не створила справедливих та ефективних способів захисту порушеного права

«CASE OF UKRAINE-TYUMEN v. UKRAINE»

У статутний капітал заявника ФДМУ була внесена будівля. На момент формування статутного капіталу заявник не знав і не міг знати, що Фонд ДДМУ не мав повноважень щодо передачі даної будівлі і тому мав деякі легітимні очікоування, пов’язані з її використанням. Постановою Вищого Арбітражного Суду в порядку нагляду прокуратурою передачу прав на будівлю визнано недійсною і майно повернено КМДА. Неможливість якого позбавила позивача частини його майна, яке не було компенсоване. Оскільки ФДМ – орган Державної влади, то за його дії відповідає Держава.

Рішення ВАСУ було прийнято в порядку екстраординарної процедури, а тому порушувало принцип правової визначеності.

Щодо ration personae – уряд стверджував, що товариство не має право звертатися до суду, оскільки воно вважається урядовою організацією, адже було засноване, зокрема, державним органом. Суд вважає, що згідно з українським законодавством та положеннями установчого договору заявник є інституційно автономним. У своїй діяльності він керується законодавством, що регулює діяльність господарських товариств, та перебуває під контролем та управлінням своїх засновників (див. пункти 9 та 18 вище). Навіть припускаючи, що державі досі належить приблизно третина статутного капіталу заявника, не було наведено жодних доказів того, що держава має перевагу в управлінні підприємством порівняно з іншими акціонерами. Більше того, нічого у цій справі не доводить, що заявник здійснює інші ніж підприємницькі види діяльності, незважаючи на те, що деякі положення установчого договору можна тлумачити як такі, що наділяють заявника публічною функцією, а саме функцією реалізовувати «міжурядові рішення» в сфері підприємницької співпраці.

13. «CASE OF KÖNIG v. GERMANY» (Application no. 6232/73; judgment date 28 June 1978) в контексті тлумачення поняття «цивільні права»

П.1 ст. 6 Конвенції: " Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Дата добавления: 2015-08-17