Аналіз собівартості окремих видів продукції

Вивченню та оцінці собівартості одиниці найважливіших видів продукції економічні служби підприємства повинні приділяти особливу увагу, оскільки результати аналізу цього важливого показника використовуються для виявлення способів подальшого зниження собівартості продукції, вживання низки організаційно-технічних заходів щодо економії витрат на конкретних ділянках роботи.

Завданнями аналізу є [27,40,57]:

• встановлення ступеня виконання планових (розрахункових) показників собівартості окремих видів продукції;

• вивчення динаміки собівартості одиниці продукції;

• дослідження причин відхилень за найвагомішими статтями калькуляції;

• виявлення резервів щодо зниження собівартості окремих видів продукції. Собівартість одиниці продукції розраховують за формулою:

Зауважимо, що за способом перенесення вартості на продукцію витрати поділяють на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, основні матеріали, покупні вироби, напівфабрикати, паливо, енергія, заробітна плата виробничників, відрахування на соцстрахування), які можуть бути безпосередньо включені до їхньої собівартості [14,50,61,68].

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі). які включають до собівартості за допомогою спеціальних засобів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі [27,40,68].

Залежно від впливу обсяг виробництва на рівень витрат виділяють: умовно-змінні та умовно-постійні витрати.

До /мовно-змінних витрат належать ті, абсолютний розмір яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. Це витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), відрахування на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні - це витрати, абсолютний розмір яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До них належать витрати, пов'язані з обслуго­вуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів), а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва [14, 50,61,68].

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.

Поточними називають звичайні витрати або витрати з періодичністю, меншою за один місяць. Одноразові витрати - це ті витрати, які здійснюються одноразово або з періодичністю понад один місяць, і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва упродовж трива­лого часу [27,40,57].

Аналіз здійснюють за даними планових, проектно-кошторисних та фактичних калькуляцій в кілька етапів.

На першому етапі дають загальну оцінку виконання планових (розрахункових) завдань із зниження собівартості одиниці продукції, виконують аналітичне дослідження впливу факторів на відхилення фактичної собівартості від планової та встановлюють динаміку собівартості одиниці продукції [14,57,61].

Оцінюють виконання планового (розрахункового) завдання із зниження собівартості оди­ниці продукції та встановлення динаміки собівартості методом порівняння фактичної собівартості одиниці продукції з плановою та із собівартістю за попередній рік (табл. 8.5).

Вироби	Собівартість за попередній рік	Собівартість за звітний рік	Питома вага випуску певного виробу в загальному обсязі продукції
за планом	фактично
грн.	% зниження собівартості порівняно 3 попереднім роком	грн.	% зниження собівартості порівняно
з попереднім роком	з планом	за планом	факт
А			4,4		5,3	0,9	51,6	52,7
Б			9,3		12,6	3,7	24,8	25,0
В	- >			3$76	-	+7,7	9,4	8,8

Таблиця 8.5

Як видно з табл. 8.5, по виробах А і Б, які належать до порівнюваної продукції, фактична собівартість нижча від планової і досягнутої за попередній рік: собівартість виробу А - 4308 грн., що на 242 грн.. або 5. З %. менше аніж попереднього року, і на 41 грн., або 0, 9 %, менше від планової. Фактична собівартість виробу Б звітного року становить 2 360 грн., що на 340 грн., або на 12, 6 %, менше аніж попереднього, і на 90 грн., або 3,7 %, менше від планової.

Щодо виробу В, випуск якого розпочався звітного року, допущено збільшення собівартості на 276 грн., що становить 7, 7 %.

Порівняння фактичної питомої ваги кожного виробу з плановою свідчать про незначні

зрушення в структурі випуску продукції. Але вони вплинули в бік понадпланового зниження

І

собівартості і затрат на 1 грн., оскільки питома вага виробу В знизилася на 0, 6 відсотка, а питома вага виробів А і Б, з яких одержано понадпланову економію, підвищилася на 1, 1 і 0, 2 відсотка. Отже, ці два види продукції відіграли визначальну роль у зниженні собівартості й одержанні економії затрат. Суму економії на загальний випуск тих чи інших виробів можна визначити множенням економії, одержаної на одиницю виробу, на фактичний випуск цих виробів. Так, якщо, наприклад, підприємство у звітному періоді випустило 1 200 одиниць виробу А, то сума економії на увесь випуск цих виробів становитиме 49,2 тис. грн. (41 х 1200).

На відхилення фактичної собівартості одиниці продукції від планової впливають зміни [14,50,61,68]:

- обсягу виробництва;

- постійних витрат;

- змінних витрат.

Розраховують вплив вищеназваних факторів на відхилення фактичної собівартості одини­ці продукції методом ланцюгових підстановок.

Наступний етап аналізу передбачає аналітичне дослідження окремих статей калькуляції виробу

(табл. 8.6).

Статті витрат	Витрати на одиницю продукції, грн.	Структура витрат
план	факт	відхилення	план	| факт	відхилення
Сировина, матеріали	1762,6	1739, 6	-23; 0	40,53	40,38	-0, 15
Паливо, енергія	442,3	440,3	-2,0	10, 17	10,22	+0,05
Зарплата робітників	907,6	897,8	-9,8	20,87	20,84	-0,03
Відрахування на соцстрах	470,6	463,5		10,82	10,76	-0,06
Загальновиробничі. витрати	765,9	766,8	+0,9	17,61	17,80	+0, 19
Виробнича собівартість			-41 1			*?

Фактична собівартість виробу А зменшилася порівняно з планом на 41 ірн. за рахунок зменшення витрат на сировину та матеріали на 23 грн., паливо й енергію на 2 грн., заробітну плату на 9, 8 грн., відрахувань на соцстрах на 7, 1 грн. Лише за загальновиробничими І витратами допущені перевитрати 0,9 грн.

У структурі витрат значних змін те відбулося.

Велике значення має порівняльний аналіз собівартості однакових виробів на різних підприємствах. Такий аналіз дає змогу встановити, наскільки прогресивною є технологія їх виготовлення на підприємстві. Найширше порівняльний аналіз можна застосовувати в харчовій та легкій промисловості.

Завершальним етапом аналізу є пошук резервів зниження собівартості одиниці найважливіших видів продукції. Розрізняють поточні та перспективні резерви зниження собівартості [14,50,61,68].

Поточні резерви зниження собівартості включають усі види непродуктивних витрат (явні і приховані), також перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів, виявлені в ході аналізу. До перспективних резервів належать [27,40,57]:

• збільшення обсягів випуску продукції;

• упровадження досягнень науково-технічного прогресу;

• спеціалізацію, кооперування, комбінування виробництва.

Дата добавления: 2015-08-02