Психологія влади.

«Індивідуальне» обличчя влади обумовлене цілим комплексом причин, у тому числі психологічних. Влади прагнуть індивіди,

наділені різними психологічними якостями, і в кінцевому підсумку ці індивіди надають владі соціально деструктивну або соціально-перетворюючу властивість. Аналіз індивідуальної потреби у владі дає можливість визначити її можливе функціонування і тип політичного режиму:

• Потреба у свободі породжує ставлення до влади як потяг до індивідуальної незалежності і самостійності, що формує тип нонконформіста; цій владі призначено стати виразником індивідуальної свободи, а отже, і утвердження ліберальних цінностей у межах всього суспільства.

• Потреба в самоствердженні формує ставлення до влади як до можливості панування над іншими і до джерела престижу, компенсації власної неповноцінності, що породжує тип диктато­ра, який не узгоджується з соціальними потребами громадян.

• Гедоністичний потяг до влади (грецьке hedone - насолода). Таке ставлення до влади як до джерела матеріального благополуччя формує політичний тип конформіста - найбільш несприятливий з позиції самої сутності влади; такі індивіди «роблять політику» в ім'я власного «я» і тому здатні до безпринципних компромісів.

• Потреба в самовираженні і ставлення до влади як до гри -це вираз соціальної авантюристичності, яка є аномалією; політична авантюра є багатошаровий соціально-політичний фено­мен: у ньому поєднуються особисте і соціально значуще, авантю­ризм здатний спекулювати як на ліберальних цінностях, так і на консервативних ідеалах, що робить його однаково небезпечним для будь-якого суспільства.

• Потреба стати особистістю в її усвідомленому ставленні до влади як до функціонального служіння людям формує політичного функціонера демократичного типу.

Слід зазначити, що розбещення владою можуть зазнавати всі типи особистостей. Влада деформує індивідів через цілий ком­плекс причин:

- на рівні політичного лідера і на рівні рядового об'єкта влади спостерігається феномен деіндивідуалізації моральності;

- лідер розпорошує свої сили, прагнучи обійняти і осягнути всю багатофункціональність влади, навіть володіння харизматич-ними якостями не є гарантією від деградації особистості за рядом ознак: з одного боку, лідеру необхідні доброта, співчутливість і терпимість, а з іншого - необхідний прояв волі, обов'язкової для керівника, а це далеко не завжди адекватно сприймається;

- рядовий громадянин як суб'єкт, об'єкт і ресурс влади зазнає впливу офіційної ідеології, досить часто вона не сприймається як «своя», така, що відповідає його внутрішньому «я»; у нього роз­вивається ортогональність між зовнішнім формально-вербальним сприйняттям влади і реальною поведінкою;

- за суспільством, що зазнає модернізації, тягнеться шлейф авторитарно-тоталітарної ідеології, яка порівняно легко засвоюєть­ся маргінальними елементами;

- сила влади виявляється в законах, влада сили - за допомо­гою «сильної руки», привид диктатури з'являється тоді, коли маси думають про неї і готові сприйняти її за умови негайної компенсації;

- насилля запрограмоване в психологічному коді людей і ви­являється в переломні часи;

- сама природа людини передбачає сприйнятливість людей до авторитарних форм влади, навіть демократичні форми влади не виключають проявів девіантної поведінки суб'єктів політики.

Дата добавления: 2015-07-25