Влада і власність

Співвідношення влади і власності вирі­шальним чином визначає суспільну ситуацію. їх зрощення означає несвободу особистості

та антиліберальний режим для всього суспільства. Влада і власність були суміщені в докапіталістичних системах: влада як насилля і гніт була «вбудована» у виробничі відносини і вияв­лялась у формі позаекономічної залежності. Рабовласники і фео­дали одночасно є носіями влади і власності, їх опоненти раби та кріпаки були відсторонені від влади і від власності. У капіта­лістичному суспільстві влада набуває рис інституту, що концент­рує позаекономічні зв'язки в суспільстві.

На Заході, на відміну від Сходу, «людина політична» вини­кає одночасно з «людиною економічною». В період поєднання влади і власності криза власності (економіки) вела неминуче до кризи влади. Після відокремлення влади від власності в капіталістичному суспільстві економічні кризи вже не викликали державних криз.

Приклад Росії доводить, що поєднання влади і власності зав­жди обумовлює відсутність політичної свободи в суспільстві: концентрація влади означала концентрацію державної власності. Перерозподіл власності здійснювався силовим способом і призво­див до нового поневолення соціальних низів. Починаючи з епохи Івана IV, влада стала єдинодержавною і в боротьбі з боярською опозицією здійснила перерозподіл власності (земельної) на користь держави і перетворила вітчизняну монархію в майнову; російський цар став «першим поміщиком». З часів Петра І імперська влада стала монополією, навіть церква перетворилась на державне відомство. Ленінська епоха трансформувала владу в тоталітарну форму. Всі соціальні цінності - багатство, заможність, етнічна належність стали відносними. Влада стала синонімом функції партії. Сталінізм надав ранньому тоталітаризму довершеності, відсунувши питання про власність на задній план; колективна власність стала додатком до абсолютної влади.

Соціально-політична історія Росії - це історія зрощення влади з власністю, що не припускає свободи індивіда. За Лок-ком, однією з передумов свободи в його «троїстій формулі гро­мадянських прав» є володіння власністю. Поєднання двох ос­новоположних соціальних принципів викликало консервацію позаекономічного примусу і встановлення авантюристичного типу правління - обмін фізичного простору в ім'я зміцнення влади. Влада стала орієнтиром - детермінантою державної політики багатьох поколінь політиків. Усі цінності, у тому числі й власність, розмінювалися з метою зміцнення і нарощування обсягів влади. У Леніна це розвал Російської імперії заради комуністичного експерименту; у Сталіна — розвал III Інтерна­ціоналу заради продовження цього досліду в одній окремо взятій країні; у Горбачова - зруйнування Східного блоку (трофея дру­гої світової війни) в ім'я вдосконалення збудованого соціалізму в одній країні, в Єльцина - відмова від комуністичного експе­рименту з метою узурпації влади в Російській Федерації.

Квінтесенція конвертації влади у власність - це поява само­достатньої верстви номенклатурно-ринкових нуворишів як пря­мого продукту номенклатурної приватизації загальнонародної власності. Такою є еволюція тоталітарного зрощення влади і власності без присутності «людини політичної» з народних мас.

Дата добавления: 2015-07-25