Читайте также:
|
Влада, що здійснюється організованим апаратним примусом, відрізняється рядом властивостей, які виявляються з жорстокою необхідністю. Деякі політологи надають їм характеру законів влади. До них відносяться:
- невблаганне прагнення до концентрації, абсолютизації, до самовладдя (як це трапилося в політичній історії Франції: парламент (Конвент) - Директорія - Консулат - самовладний диктатор (Наполеон І);
- несумісність даної влади з будь-якою іншою, будь-яка влада - і не лише державна - прагне до граничної суверенності;
- нетерпимість влади до всього, що не узгоджується з напрямками і характером її функціонування;
- всюдисущість, прагнення охопити «все і всіх», пройняти всі сфери життя суспільства; залежна від економіки влада може проникати в її надра, домінувати над нею; так поводила себе теократична влада, феодальні ієрархії, тоталітарні режими.
Ці закони влади не мають містичного змісту: їх існування вписується в загальну схему функціонування суспільного організму. Політична державна влада, щоб виконати своє основне призначення, повинна бути максимально мобілізованою і гранично могутньою.
Саме в цьому джерела тенденції до її абсолютизації і несумісності з іншою владою.
Апарат влади повною мірою розкриває свої особливості, коли досягає своєї «критичної маси». На цьому етапі влада утверджується як певна самодостатня сила, що прагне звеличити себе і свого носія. У нарощуванні апарату є межа, за якою ці процеси різко посилюються. Чим більш значним і потужним є апарат, тим більш абсолютною і нетерпимою стає сама влада.
Украй жорсткого обрису ці властивості набувають тоді, коли влада стає заідеологізованою і прямо пов'язується з тоталітарною ідеологією. Такі модифікації влади з усією неминучістю поставили питання про нейтралізацію її руйнівних якостей, надто небезпечних для індивідів і всього суспільства.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Центри влади | | | Розподіл влади. |