Центри влади

Поліцентризм (існування кількох позакон-ституційних центрів влади) - подвійний соціально-політичний феномен: з одного боку, він є неминучим внаслідок плюралізму групових інтересів, поліфункціональності держави і зростаючого рівня інститу-ціоналізації суспільного життя; з іншого - він серйозний супер­ник і конкурент центральної влади, а в окремих випадках - і її супротивник.

Центри влади формуються в державних органах, у політичних партіях і рухах, в економічних структурах тощо. За соціальною суттю це символи певних соціальних прагнень, основа для політичної ідентифікації, чинник орієнтації в конкретній ситуації і певна структура інтересів.

Центри влади посилюють політичну суб'єктність соціально-професійних груп: ВПК як один із центрів влади впливає на всіх зайнятих у військово-промисловому комплексі; вищий офіцер­ський корпус в армії - генератор соціального самопочуття військових; подібна тенденція зримо виявлялася в силових міністерствах колишнього СРСР та в «тіньовому» секторі економіки. Як елементи політичної системи, вони фактично частково реалізують прерогативи центральної влади - єдиної політичної сили, покликаної суспільством санкціоновано (на основі законів) здійснювати владні функції.

Корінь проблеми «офіційна влада - неофіційна контрвлада» полягає в площині фактичного розчленування центральної вла­ди. Деякі центри влади є генетично асоціальними («тіньова економіка»), а деякі існують лише завдяки рафінованій полі­тичній технології.

Так, бонапартизм є феноменом балансування центру влади між основними класами суспільства, який найчастіше знахо­дить опору в армії та інститутах насилля, або навіть встанов­лює надкласову, диктаторську форму правління. Це маскуван­ня сутності класового панування (воно визначається в конкретно-історичній ситуації), використання некомпетентності проміжних верств населення, безпосередньо незацікавлених і нічого не отримуючих від такої влади, маніпулювання орієнтацією і пе­реконаннями мас.

Дата добавления: 2015-07-25