Актуальність дослідження

ІВАНОВСЬКА ОЛЕНА ПЕТРІВНА

УДК 801.81:001.891.3(477)

Суб’єктно-образна система фольклору: категоріальний аспект

10.01.07 – фольклористика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант –

Дунаєвська Лідія Францівна

Доктор філологічних наук, професор

Київ - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1.
Історико-теоретичний аспект визначення фольклорного феномена............... 11

1.1. Становлення та історичний розвиток концепцій
предметного поля фольклору.................................................................. 11

1.2.Категоріальне моделювання системи фольклору.............................. 38

РОЗДІЛ 2.
Суб’єктність як конститутивна категорія та функціональна
характеристика фольклору.............................................................................. 46

2.1. Інтегративна функція етносуб’єктності............................................. 46

2.1.1.Мотифемно-функціональний, мотивно-варіативний
та текстово-об’єктний виміри етносуб’єктності.................................. 47

2.1.2.Інтегративна роль мотиву в організації полярної суб’єктності 54

2.2.Опозиційна фольклорна система суб’єктності соціальних груп....... 60

2.2.1. Програмно-діяльнісні функції родинної дихотомії.................. 62

2.2.2 Міжетнічні та міжрелігійні суб’єктні регулятиви
у фольклорному тексті........................................................................ 76

2.2.3. Операційні принципи побудови смислових відношень
у фольклорній опозиції „козак, чумак-безземельні – селянин-землероб” 88

2.2.4. Функції подолання внутрішніх особистісних конфліктів
у рекрутській темі українського фольклору..................................... 97

2.2.5.Суб’єктність імперативів предметно-практичної діяльності представників різних ремесел.................................................................................... 110

2.2.6. Диспропорція та синтезуючі елементи аксіологічної шкали
в опозиції „заробітчанин, наймит, бурлака, кріпак – господар, роботодавець”, „продавець – покупець”..................................................................... 118

2.2.7.Смислові пропорції суб’єктності міщанина – селянина – представника робітничого соціуму в українському фольклорі.............................. 135

2.2.8. Статусно-рольова суб’єктність гостя та господаря
в українському фольклорі................................................................. 154

2.2.9. Ґендерна та вікова суб’єктність
у святково-ігровій реальності українців........................................... 169

2.2.10.Творчо-діяльнісні характеристики текстів у локусах живих
і померлих.......................................................................................... 214

2.3. Cуб’єктність у фольклорі: природа і функції
особистісного смислу у фольклорі................................................... 230

2.3.1.Засади перебігу творчого акту індивіда.................................. 231

2.3.2. Особистісно-смислові трансформації образів
у фольклорному тексті...................................................................... 237

РОЗДІЛ 3.
Фольклор як культурно-семіотична система............................................... 260

3.1. Знаки – носії семантики фольклорного тексту................................ 262

3.2. Текст: семіосфера існування фольклору......................................... 294

РОЗДІЛ 4.
Системотворчі ознаки фольклорної трансмісії.............................................. 307

4.1. Лінійно-інтегральний характер фольклорної трансмісії................. 307

4.2.Етнопедагогічні характеристики трансмісії..................................... 315

4.3.Роль фольклорної трансмісії у самоорганізації фольклору............ 329

4.4.Типи трансмісійних механізмів......................................................... 335

РОЗДІЛ 5.
Наратив як категорія та функція фольклорного тексту................................ 348

5.1. Конвенціість наративу у фольклорній системі............................... 356

5.2.Варіативність фольклорного наративу............................................. 371

ВИСНОВКИ................................................................................................... 387

ЛІТЕРАТУРА.................................................................................................. 397

ВСТУП

Актуальність дослідження

Сучасна наукова парадигма ще не є однозначною щодо статусу фольклору і фольклористики у процесі пізнання. Взаємодія фольклору й соціуму вимагає модернізації засобів та розширення методик проведення різноаспектного аналізу фольклорного тексту як цілісного смислового утворення. Скомплікованість предметних полів філології, філософії, соціології є неминучою, адже філологія має на меті дослідити фольклорний текст як гармонійний цілісний, не лише власне філологічний, продукт архетипної пам’яті, емоції, думки, психологічних настанов людини як члена суспільства. Трактування фольклору тільки як словесного виду творчості, обмеженого визначеними жанрами й текстами, що мають художню цінність, залишало тривалий час поза увагою проблеми специфіки художньої творчості в фольклорі, закони фольклорної свідомості.

Часткова модифікація традиційних форм фольклору змушує учених акцентувати увагу на тих явищах культури, де складові уснопоетичної народної творчості постають в інноваційній формі. Таким чином, у сучасному пізнанні спостерігаються такі тенденції: широкого підходу до визначення предмета фольклористики (Дж.Брунванд, М.Барбо); до розуміння об’ємності фольклорного феномена як комплексу народних знань, системи традиційних ідей, втілених у різноманітних вербальних та невербальних формах (С.Бейярд); і водночас до феноменологічної фіксації фольклорного факту соціологічного, ідеологічного, психологічного (К. Богданов).

Головним досягненням наукової думки минулого століття було визнання виходу фольклору за межі усного вербального тексту та подолання наукової інерції його відмежування від етнографічної площини буття. Внаслідок цього утвердився функціонально-контекстний напрямок дослідження фольклору, представлений науковими школами та видатними вченими, які культивували соціологічні, психологічні, культурологічні методи вивчення народної культури. Це зумовило спроби української фольклористики дослідити ті прогалини, які утворилися в результаті свідомого чи несвідомого ігнорування функціонального значення фольклорної культури. Щоправда, ці дослідження здійснювалися без урахування специфіки суб’єктності та функціональності фольклорної матерії. На теперішньому етапі поступу української науки не можна задовольнитися функціональним методом як самодостатнім для дослідження фольклорних явищ. На наш погляд, існує потреба структурно-семіотичного та системно-категоріального підходів творення нового понятійного простору, які б охопили аналіз усіх рівнів і співвідношень елементів фольклору і дійсності, враховуючи витоки і суб’єктно-функціональне призначення народнопоетичних жанрів, сюжетів, образів, а також впровадили нові зміни, що виникли на межі XX-XIX століть (лінгвістика тексту, теорія мовленнєвих актів та мовної комунікації тощо).

Визначення феномена фольклору за допомогою категорій усності, колективності, анонімності, виявило певну обмеженість, неадекватність культурному контекстові доби. Поширення засобів комунікації зумовили принципово інші типи зберігання і відтворення фольклорних текстів. Це спонукає до переструктурування номенклатури основних фольклорних категорій, що конституюють фольклорну систему. Для дослідника-фольклориста первинним поступово стає текстовий простір із кількома рівнями системності: суб’єктний, сюжетний, жанровий, образний. І лише використання різновекторного інструментарію гуманітарних наук дозволить виявити внутрішні і зовнішні зв’язки цих рівнів, простежити трансмісію традиційного смислу у ньому. Крім того, взаємодія фольклору і сучасного соціуму вимагає модернізації засобів та розширення методики проведення різноаспектного аналізу фольклорного тексту як цілісного смислового утворення.

Таким чином, до проведення дослідження нас спонукало:

· потреба подолання стереотипів і нове визначення статутсу і обсягу фольклорного тексту;

· недостатня розробленість методики ідентифікації сутнісних структурних ознак фольклорного явища;

· перегляд і переструктуризація номенклатури системотворчих категорій фольклору.

Тому дослідження українського фольклору як цілісної суб’єктно-образної системи з її онтологічним статусом у загальнонаціональному культурному просторі є актуальною складовою сучасного пізнання, частиною комунікативної компетенції, воно визначає механізми, прийоми і стратегії систематизації методів різних наук, інтегрування їх в єдиний універсальний фольклорно-теоретичний комплекс.

Мета дослідження – інтерпретація суб’єктно-образної системи та теоретичне обґрунтування онтологічних категорій фольклору.

Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:

· окреслити в діахронічно-синхронічному аспекті становлення та історичний розвиток концепцій предметного поля фольклористики;

· визначити межі понять "фольклор" і "фольклорний текст" із позицій системно-цілісного підходу;

· представити фольклорний феномен як багатоаспектне явище, синтез функції, системи, тексту;

· дослідити системні категорії фольклору та його функціонально-процесуальні і текстові характеристики: суб’єктність, семіотичність, трансмісійність, наративність;

· виявити функціональну категорію суб’єктності етносу, соціуму, індивіда в українській фольклорній моделі;

· запропонувати семіотичну модель системи фольклорного тексту та описати особливості функціонування фольклорного знака в ній;

· вирізнити механізми та основні форми трансмісії через суб’єктну функцію фольклорної системи;

· у межах структурно-семіотичного підходу, вивчити специфіку та типи українського фольклорного наративу.

Об’єктом дослідження є український фольклор як комплекс традиційних смислів, втілених у вербальних та невербальних текстах.

Предмет дослідження – система суб’єктності фольклору, такі її атрибутивні характеристики, як суб’єктивність (особистісність, наративність), субкультурність, семіосфера, подільність, варіативність, трансмісія традиційного смислу.

Дата добавления: 2015-07-25