Читайте также:
|
Європейський суд прийняв таке рішення про визначення замовника:
Вислів 'що фінансується... [одним чи більшою кількістю замовників] в Статті 1(b), другий підпункт, третій абзац Директиви Ради ЄС 92/50/EEC від 18 червня 1992 року стосовно координації процедур визначення переможців конкурсів на укладення договорів про надання громадських послуг, та Директиви Ради ЄС 93/36/EEC від 14 червня 1993 року стосовно координації процедур визначення переможців конкурсів на укладення договорів про державне постачання, та Директиви Ради ЄС 93/37/EEC від 14 червня 1993 року стосовно координації процедур визначення переможців конкурсів на укладення договорів про виконання громадських робіт, що тлумачиться належним чином, включає винагороди чи гранти, які виплачуються одним чи кількома замовниками з метою підтримки науково-дослідних робіт та студентські гранти, які виплачуються місцевими органами освіти університетам як плата за навчання певних студентів. Платежі, що здійснюються одним чи кількома замовниками, в рамках договору про надання послуг, що включають науково-дослідні роботи, чи як плата за інші послуги, такі як надання консультацій чи організація конференцій, на відміну від зазначеного, не становлять собою державного фінансування у значенні цих директив.
З метою правильного визначення частки державного фінансування конкретної особи, слід враховувати всі доходи, включаючи доходи отримані від комерційної діяльності.
Рішення щодо того, чи є така установа, як Кембриджський університет «замовником» повинно прийматися щорічно, а бюджетний рік, в якому починається процедура закупівлі повинен розглядатися як найбільш доречний період для розрахунку того, яким чином фінансується ця установа, з тим щоб розрахунок мав здійснюватися на основі цифрових даних, наявних на початок бюджетного року, навіть якщо такі дані є попередніми. На особу, що становить собою замовника для цілей Директив 92/50, 93/36 та 93/37, коли починається процедура закупівлі, продовжують, в контексті закупівлі, поширюватися вимоги таких директив аж до моменту завершення відповідної процедури.
C-380/98 Кембриджський університет
Якщо організація вважає, що на неї не поширюється дія Закону, вона повинна з’ясувати, чи зобов’язана вона виконувати інші правила процедури при укладенні договорів. Наприклад, це може бути закон про закупівлі для потреб постачальників громадських послуг.
Крок 2: Чи підпадає договір під дію Закону
Коли орган влади чи організація вважає себе замовником у значенні Закону, вони повинні ретельно розглянути відповідний договір.
Закон поширюється на всі договори
Згідно із загальним правилом, щодо всіх договорів, що укладаються замовником, мають проводитися конкурсні торги.
Проте існують винятки з цього загального правила:
Виняток 1: Власне виробництво
Власне виробництво означає послугу, роботу чи товар, що виробляється (здійснюється) замовником самостійно з метою власного використання. Якщо замовник вирішує виконати договір самостійно, він не зобов’язаний проводити конкурсні торги, щоб “взяти” такий договір. Закон стосується лише договорів, які дійсно укладаються із зовнішніми постачальниками.
Оцінка того, чи є виробництво власним, може бути досить складною. Європейський суд прийняв декілька рішень з цього питання.
Часто неважко визначити, коли у складі замовника є окремий підрозділ чи організація. Стає важче тоді, коли замовник хоче віддати договір афілійованій особі, наприклад, компанії, яка належить державному органу. Якщо на окремий підрозділ поширюється визначення власного виробництва, проведення конкурсних торгів щодо такого договору необов’язкове. Але, якщо таке виробництво не може вважатися власним, замовник зобов’язаний провести конкурсні торги щодо такого договору, що означає відсутність у нього упевненості, що окремий підрозділ отримає право на укладання договору.
Європейський суд заявив про власне виробництво таке:
“Щодо цього, відповідно до Статті 1(a) Директиви 93/36, в принципі, достатньо, якщо договір укладено між органом місцевої влади з одного боку, та особою, яка юридично відособлена від цього органу місцевої влади, з іншого боку. Становище може бути інакшим лише у випадку, коли орган місцевої влади здійснює контроль над відповідною особою, подібний до контролю над власними відділеннями та, одночасно, ця особа здійснює значну частину своєї діяльності з місцевим контролюючим органом чи органами. Отже відповідь на це питання полягає в тому, що Директива 93/36 є застосовною, коли такий замовник, як орган місцевої влади, планує укласти з особою чи організацією, яка є формально відособлена від нього та незалежна у прийнятті рішень, письмовий договір щодо матеріальної зацікавленості у постачанні продукції, незалежно від того, чи є така особа чи організація сама замовником, чи ні.
C-107/98 Teckal
та
“По цьому другому ряду питань, які повинні розглядатися разом, національний суд питає по суті чи у тому разі, коли замовник має намір укласти з компанією, що керується приватним правом, яка юридично відособлена від замовника, та у якій він має контрольний пакет акцій та здійснює певний контроль, договір щодо матеріальної зацікавленості у послугах в суттєвих рамках положень Директиви 92/50, він завжди зобов’язаний застосовувати публічні процедури визначення переможця, викладені у цій директиві, тому що приватна компанія володіє часткою участі, навіть якщо це частка меншості, в капіталі компанії, з якою він укладає договір. Якщо відповідь на це питання заперечна, національний суд питає за якими критеріями має вважатися, що на замовника не поширюється таке зобов’язання.
Коли замовник має намір укласти договір щодо матеріальної зацікавленості стосовно послуг в суттєвих рамках положень Директиви 92/50 з компанією, яка юридично відособлена від нього, в капіталі якої йому належить частка разом з одним чи кількома приватними підприємствами, необхідно завжди застосовувати публічні процедури визначення переможця, викладені у цій директиві.”
C-26/03 Stadt Halle
Виняток 2: Винятки щодо договорів, передбачені Законом
Закон виключає певні договори зі сфери дії закону. Якщо відповідні договори підпадають під визначення договору, на який поширюється виключення, правила не застосовуються, і договір може бути укладений без застосування процедур, передбачених законом.
Такі винятки зазначені у Статтях 12-18 Закону ЄС. Закон ЄС звільняє такі договори від обов’язкового проведення конкурсних торгів перед їх укладенням:
Виняток 3: Договори державних закупівель, сума яких нижча за порогову суму
Договори, вартість яких нижча за порогову вартість, звільняються від обов’язкового проведення конкурсних торгів перед їх укладанням. Порогова вартість в ЄС визначається Європейською комісією та переглядається кожні два роки. Договори, вартість яких нижча за встановлені ЄС порогові суми, регулюються національним законодавством країн-членів ЄС і, переважно, також потребують проходження конкурсних процедур – зазвичай простіших, ніж на рівні ЄС.
Порогові суми також використовуються як засіб вибору належної процедури закупівель.
У наступній таблиці зазначені різні порогові суми, пов’язані з різними закупівельними процедурами:
Прийняті в ЄС порогові суми в євро чинні до 31.12.2011 р.:
| ТИП ЗАКУПІВЛІ | ТИП ЗАМОВНИКА | ||
| ДЕРЖАВНИЙ | РЕГІОНАЛЬНИЙ | МУНІЦИПАЛЬНИЙ | |
| Товари/постачання | 125 000 | 193 000 | 193 000 |
| Послуги | 125 000 | 193 000 | 193 000 |
| Роботи | 4 845 000 | 4 845 000 | 4 845 000 |
Порогові суми за українським законодавством, в гривнях
| ТИП ЗАКУПІВЛІ | ТИП ЗАМОВНИКА | ||
| ДЕРЖАВНИЙ | РЕГІОНАЛЬНИЙ | МУНІЦИПАЛЬНИЙ | |
| Товари/постачання та послуги | 100 000 | 100 000 | 100 000 |
| Роботи | 1 000 000 | 1 000 000 | 1 000 000 |
Для договорів з меншою вартістю спеціальна порогова сума не встановлена, але так звана спрощена процедура запиту цінових пропозицій може застосовуватися при закупівлі товарів та послуг на суму до 200 000 грн.
У разі такого договору замовник також зобов’язаний опублікувати відповідне оголошення.
Інші порогові суми стосуються договорів, на які цей закон не поширюється, наприклад, договори за оборонним замовленням, договори, що укладаються замовниками для потреб комунального сектора, а також при закупівлі музейних експонатів.
Важливо знати предмет договору – про надання послуг, виконання робіт чи постачання товарів. Інакше буде неможливо оцінити вартість договору через застосування різних правил у різних областях при оцінці вартості.
Закон ЄС визначає правила розрахунку вартості договорів, щоб запобігти її розрахунку довільним чином. Це зроблено для запобігання ухиленню від виконання закупівельних правил, наприклад, шляхом розрахунку вартості договору меншою за порогову вартість. Наприклад, якщо це змішаний договір, що стосується, як послуг, так і товарів чи робіт, вартість договору має бути сумою всіх послуг чи поставок, передбачених договором.
Якщо на договір не поширюються вищезазначені винятки, щодо такого договору мають проводитися передбачені Законом конкурсні торги, до його укладення.
Договори, яких Закон ЄС стосується лише частково
Якщо договір стосується послуг, визначених частиною В Додатка 2, на нього поширюється дія Закону ЄС, проте, при проведенні конкурсних торгів щодо такого договору застосовується лише незначна частина положень Закону.
Такі договори зазначені в Статті 21 Закону ЄС. Договорів, зазначених в частині В Додатка 2, стосуються лише положення Статті 23 (щодо технічних специфікацій та закупівельної документації) та Статті 35 (щодо оголошення результатів). Зокрема, це означає відсутність певних процедур закупівлі, застосовних до цього виду договорів. Проте важливо відзначити, що на такі договори поширюються принципи Договору про ЄС, такі як принцип прозорості та принцип рівного ставлення.
Якщо договір стосується послуг, визначених як частиною A Додатка 2, так і частиною В Додатка 2, замовник повинен розглядати договір в цілому, як договір, якого стосується частина B Додатка 2 лише тоді, коли вартість послуг, визначених частиною B Додатка 2 дорівнює або перевищує вартість послуг, визначених частиною A Додатка 2. В іншому разі договір має розглядатися, як такий що стосується послуг, визначених частиною A Додатка, що означає, що на договір поширюється дія Закону в цілому, а не лише незначна частина його статей.
Процедурні правила щодо договорів, на яких не поширюється дія Закону ЄС про закупівлі для потреб постачальників громадських послуг
Якщо на договір не поширюється дія цього закону ЄС, замовник повинен з’ясувати, чи можуть стосуватися договору інші закони чи правила, наприклад, закон про концесії.
Якщо ні, для укладання такого договору жодні процедурні правила не передбачені. До нього повинні застосовуватися лише принципи, передбачені Договором про ЄС. Європейський суд прийняв такі рішення стосовно застосування цих принципів у договорах, на які не поширюється дія директив про закупівлі.
Європейський суд прийняв таке рішення стосовно договорів, на які не поширюються правила закупівлі:
“Укладання органом влади з постачальником послуг договору про управління громадською платною стоянкою автомобілів, за яким постачальник послуг отримує винагороду з коштів, які сплачуються третіми особами за користування цією стоянкою автомобілів, є договором концесії з надання громадських послуг, якого не стосується Директива Ради ЄС 92/50/EEC від 18 червня 1992 року щодо координації процедур визначення переможців конкурсів на укладення договорів про надання громадських послуг.
Статті 43 EC та 49 EC, а також принципи рівного ставлення, недискримінації та прозорості повинні тлумачитися, як недопущення з боку органу влади укладання без проведення конкурсних торгів договорів концесії з надання громадських послуг з акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю, в результаті реорганізації господарської одиниці цього державного органу, цілі якої поширюються на суттєво нові області, капітал якої має бути обов’язково відкритий в стислі строки для іншого капіталу, географічна сфера діяльності якої розширюється на всю країну та інші країни, та адміністративний апарат якої має широкі керівні повноваження, які він може здійснювати самостійно.”
C-458/03 Parking Brixen
В принципі, це рішення застосовне до всіх договорів, на які не поширюється дія Закону.
Система державних закупівель в Україні
Щодо договорів про закупівлю товарів та послуг на суму меншу за 100 000 гривень та договорів про виконання робіт на суму меншу за 1 000 000 гривень спеціальні правила щодо закупівельних винятків відсутні.
Закон не застосовується до договорів на суму меншу за зазначені порогові суми, а отже такі договори можуть укладатися на добровільній основі без дотримання будь-яких формальних процедур.
Деякі чітко визначені Законом договори становлять винятки, і дія Закону на них не поширюється, якщо предметом закупівлі є:
товари і послуги, пов'язані з розробленням дизайну, виготовленням захищеного паперу, банкнот, монет та державних нагород, їх зберіганням, транспортуванням та обліком;
послуги, закупівля яких здійснюється державними банками та банками, в капіталізації яких взяла участь держава, виключно для проведення ними банківських операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється замовниками, розташованими за межами України;
товари, роботи і послуги, закупівля яких становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»;
послуги, необхідні для здійснення державних запозичень, обслуговування і погашення державного боргу;
товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється для підготовки і проведення виборів та референдумів в Україні;
послуги з медичного обслуговування населення, що надаються за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві";
товари і послуги, пов'язані з операціями Національного банку України із забезпечення управління золотовалютними резервами, їх розміщення, купівлі та продажу на вторинному ринку цінних паперів, здійснення валютних інтервенцій шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках;
платні послуги у розмірі, визначеному нормативно-правовими актами, що надаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування або іншими особами, уповноваженими такими органами, та обов'язковість отримання яких встановлюється законодавством;
послуги з оренди нежитлових приміщень, які знаходяться у державній та комунальній власності, для розміщення бюджетних установ;
юридичні послуги, пов'язані із захистом прав та інтересів України під час врегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України;
об'єкти державного цінового регулювання і послуги, закупівля яких здійснюється Аграрним фондом відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15);
товари, закупівля яких здійснюється Державним агентством резерву України та його підприємствами шляхом укладення договорів купівлі-продажу, ф'ючерсних, форвардних контрактів виключно на біржовому ринку (товарних, фондових біржах) в установленому законодавством порядку згідно з номенклатурою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України;
товари, що реалізуються відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР), закупівля яких здійснюється розпорядниками бюджетних коштів. Умови такої реалізації визначаються Кабінетом Міністрів України;
послуги з авіаперевезень осіб, щодо яких здійснюється державна охорона відповідно до статті 5 та частини першої статті 6 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб";
роботи зі знесення самочинно збудованих об'єктів, відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
послуги з нормування та стандартизації у будівництві;
закупівлі які здійснюються вищими навчальними закладами та науково-дослідними установами за умови, що такі закупівлі здійснюються за рахунок власних коштів (тобто передбачається, що такі кошти формуються за рахунок надходжень від фізичних осіб та приватних юридичних осіб, а не отримуються з державного чи місцевого бюджету);
договори НАК «Нафтогаз України» про постачання газу та супутні послуги.
Крок 3: Необхідні рішення
Для забезпечення законності процесу закупівлі, замовник повинен мати мінімальний пакет офіційних рішень, а саме:
1. Зовнішні рішення – дозвіл на використання бюджетних коштів. Таке право встановлюється бюджетним кодексом, і має таку ієрархічну структуру:
1) Закон про державний бюджет на наступний рік; – 2) Наказ Міністерства Фінансів про затвердження так званого “паспорту” відповідної бюджетної програми, що визначає хто витрачає, які суми та які витрати дозволяються тощо; – 3) рішення так званого “головного розпорядника коштів” (міністерство, інший центральний орган або орган місцевої влади), який визначає розподіл коштів між підпорядкованими відомствами.
У деяких випадках Закон про державний бюджет потребує спеціальної постанови уряду між кроком 1 та 2 – так званий “режим використання коштів”. Така постанова вимагається у випадках найважливіших бюджетних програм.
2. Внутрішні рішення – принаймні 2 рішення -- 1) наказ керівника замовника про утворення комітету з конкурсних торгів та 2) наказ про затвердження внутрішнього регламенту діяльності комітету з конкурсних торгів.
Крок 4: Щорічне планування бюджету державних закупівель
ПЛАНУВАННЯ ТА СКЛАДАННЯ БЮДЖЕТУ ЗАКУПІВЕЛЬ
Звертаємо вашу увагу на те, що процедура конкурсних торгів досить обтяжлива. Насправді, торги є дисциплінуючим фактором в діяльності замовників. Наявність добре продуманого плану процедур закупівлі забезпечить дотримання всіх визначених законом умов.
Можна виділити такі етапи планування державних закупівель:
Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 70 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Рамкова угода | | | Затвердження бюджету. |