Б) Розпорядження про скасування та поправки.

Директиви щодо засобів правового захисту також передбачають надання національним судам та органам влади прав видавати розпорядження про скасування та внесення поправок в акти.

Країни-члени ЄС також мають право прийняти рішення про те, що заяви / розпорядження про необхідність скасування та внесення поправок можуть розглядатися лише до дати набуття чинності відповідним договором.

Країна-член ЄС може прийняти рішення про те, що після укладання договору з переможцем, повноваження органу, відповідального за процедури розгляду скарг, обмежуються правом прийняття рішень про відшкодування збитків (“ країна-член ЄС може прийняти рішення про те, що після укладання договору з переможцем, повноваження органу, відповідального за процедури розгляду скарг, обмежуються правом прийняття рішень про відшкодування збитків будь-якій особі, яка зазнала шкоди в результаті порушень ”).

В) Відшкодування збитків.

Директиви щодо засобів правового захисту вимагають надання можливості відшкодування збитків суб'єкту оскарження (скаржнику), незалежно від того, чи набрав чинності відповідний договір, чи ні.

У майже всіх країнах-членах ЄС рішення про відшкодування збитків можуть приймати лише загальні цивільні суди, навіть у випадку, якщо позивач перед цим має звернутися до адміністративного чи арбітражного суду, щоб отримати попереднє рішення чи розпорядження про призупинення.

Директива щодо засобів правового захисту не поширюється на принципи визначення наявності збитків чи їх розміру. Проте, ці питання підлягають загальному принципу наявності ефективних засобів правового захисту від порушень законодавства Співтовариства[2]. Згідно з цим загальним принципом, питання відшкодування збитків переважно вирішуються згідно з національним законодавством та практикою.

Зазвичай, суб'єкт оскарження, який претендує на відшкодування збитків, повинен довести, що:

- замовник допустив порушення правил проведення закупівлі;

- суб'єкт оскарження зазнав певної шкоди чи збитків;

- існує прямий причинний зв’язок між вищезгаданим порушенням та зазнаним збитком.

Збитки, що підлягають відшкодуванню (повністю чи частково), повинні включати одну чи обидві частини, зазначені нижче:

- кошти, витрачені потерпілим учасником на підготовку пропозиції та участь в процедурі визначення переможця конкурсних торгів;

- утрата прибутку, який міг бути отриманий у разі укладення договору з потерпілим.

1. Суб’єкти господарювання, зацікавлені у подачі скарги

Якщо стверджується, що збитки завдані в результаті незаконно прийнятого рішення, спершу компетентний орган має призупинити виконання такого рішення.

Процедури розгляду скарги мають бути “доступними для усіх осіб, які були чи залишаються зацікавленими в укладенні певного договору, та які зазнавали чи зазнають ризику завдання шкоди внаслідок можливого порушення. Це означає, що суб'єкт оскарження зобов’язаний надати докази неправомірного нанесення шкоди його інтересам. Зазвичай це трапляється у разі подачі неуспішної пропозиції, однак важливо підкреслити, що трапляється так, що потенційний учасник вирішив не подавати пропозицію, ґрунтуючись на інформації, зазначеній в запрошенні чи оголошенні про проведення торгів. Такий постачальник може згодом дізнатися, що умови були змінені настільки, що якби це було відомо раніше, він би міг подати свою пропозицію. Отож, такий постачальник також може мати достатні “правові підстави” для оскарження.

У багатьох випадках постачальники повідомляють, що вони не хочуть подавати скаргу через ризик внесення до “чорного списку” на майбутніх торгах. Тому, вони можливо бажають сховатися за організацією постачальників, спілкою тощо. Проте, цей ризик не слід перебільшувати, і він не може служити виправданням для відмови від оскарження, через те що таким чином ситуація ніколи не виправиться. Також для замовників не так і просто вносити до “чорного списку” постачальників, які користуються своїм законним правом оскарження процедур, у правомірності яких вони сумніваються. Тому, організації постачальники не мають у цьому випадку правових підстав для оскарження. Однак, вони можуть підтримувати або представляти постачальників на тих же підставах, що і адвокат чи інший незалежний експерт.

2. Строки оскарження

Строк подачі компетентному органу скарги на можливо незаконне рішення замовника складає щонайменше 10 календарних днів, починаючи з наступного дня після дати відправлення учаснику чи кандидату повідомлення про рішення замовника (у разі повідомлення факсом чи електронними засобами зв’язку) або, у разі застосування інших засобів відправки повідомлення, такий строк складає, або щонайменше 15 календарних днів, починаючи з наступного дня після дати відправлення учаснику чи кандидату повідомлення про рішення замовника, або щонайменше 10 календарних днів, починаючи з дня отримання повідомлення про рішення замовника. Повідомлення кожного учасника чи кандидата про рішення замовника має супроводжуватися стислим поясненням відповідних причин.

Період очікування / блокування договору. Замовник повинен прийняти офіційне рішення про визначення переможця та повідомити його усім учасникам. Таке повідомлення повинно містити чітке зазначення застосованого періоду очікування перед укладанням договору.

Після належного інформування всіх учасників, договір блокується на період очікування, який складає щонайменше 10 днів, протягом якого підписувати договір з переможцем заборонено.

Отже, у можливих потерпілих учасників є 10 днів для подачі скарги в орган оскарження. У разі отримання скарги, орган оскарження зобов’язаний негайно, протягом 2 днів, повідомити про це замовника. Причина у строках з різною кількістю днів полягає в тому, що скарга може надійти в останній день, а ще кілька днів займе повідомлення про отримання скарги замовнику, який за цей час може вже підписати договір.

Після отримання скарги і повідомлення про неї замовника, проміжна процедура подовжує строк блокування договору, під час якого він не може бути підписаний, до прийняття рішення Органом оскарження.

Після прийняття рішення Органом оскарження, починається наступний 10-денний період блокування договору та очікування надходження нових можливих скарг від інших учасників. Вони можуть бути незадоволені рішенням Органу оскарження. Але учасник, який подав першу скаргу, не може повторно скаржитися в Орган оскарження, а має звертатися до наступної інстанції та починати процес, необхідний для відшкодування збитків.

3. Розгляд скарг. Процедура оскарження / розгляду скарг така:

1. Після визначення переможця для укладання договору, автоматично починається період очікування тривалістю 10/15 календарних днів, починаючи з часу отримання всіма учасниками повідомлення про визначення переможця. Протягом цього періоду підписувати договір забороняється. Суб’єкти господарювання (учасники), у яких є правові підстави, мають подати скарги до Органу оскарження протягом 10 календарних днів.

2. Орган розгляду скарг (квазі-судовий, окремий орган, наприклад, “Орган оскарження”) зобов’язаний негайно, протягом 2 днів, повідомити замовника про отримання скарги.

3. У разі отримання скарги Органом оскарження автоматично розпочинається проміжна процедура (“призупинення”), яка триває до прийняття рішення Органом оскарження.

4. Тепер в Органу оскарження є 20 календарних днів для прийняття рішення.

5. Якщо Орган оскарження вирішить, що була допущена помилка, він має наказати замовнику, або виправити помилку, або розпочати процедуру торгів з самого початку.

6. Якщо Орган оскарження з’ясує і вирішить, що порушень не було, постачальник, у разі незадоволення цим рішенням, може подати скаргу до “Вищого адміністративного суду”. Це має бути здійснено протягом 75 календарних днів після прийняття рішення Органом оскарження. Перед поданням скарги до Вищого адміністративного суду потрібно обов’язково отримати рішення Органу оскарження. Інакше скарга буде відхилена.

7. Якщо Вищий адміністративний суд прийме рішення про наявність в діях замовника порушення, таким чином виправляючи або уточнюючи рішення Органу оскарження, постачальник може звернутися до “цивільного суду”, тобто “Місцевого суду”, з позовом про відшкодування оцінених збитків. Однак, підписаний договір скасовано не буде. Перед поданням позову до Місцевого суду потрібно обов’язково отримати рішення Вищого адміністративного суду. Інакше позов буде відхилено.

8. Рішення Місцевого суду може бути оскаржено у “Верховному суді” протягом 5 років, до закінчення строку позовної давності. Верховний суд є останньою й остаточною інстанцією.

Зображення нижче ілюструє принципи висхідної системи:

Дата добавления: 2015-07-19