Історичний розвиток мови і пояснювальна здатність теорії інтелектуальної еволюції літературної мови

Діалектична сутність мови – матеріалізованої, історично змінної суспільної свідомості – мотивує термінологічний ряд «прогрес», «розвиток», «вдосконалення» мови, «зміни» у мові. Виявляючи лише загальну тенденцію до мовних трансформацій, змін і руху, названі поняття проте не співвідносять мовну еволюцію з тенденціями, закономірностями, формами розвитку мислення, потенціальними і природою спільного, національного й індивідуального інтелекту.

Пояснювальна здатність теорії інтелект еволюції мови полягає у тому, що вона задає концепції, які визначають конструктивно модельований пошук критеріїв, форм, характеристик і закономірностей вербального представлення свідомості, що еволюціонує (тобто, мови). Мова постійно розвивається, що і підтверджує ця теорія, досліджуючи інтелектуальну динаміку мовних форм та інтелектуальний розвиток наукового лінгвістичного знання.

Мова та її історичний розвиток є диференційованими ознаками інтелекту, а одночасно його репрезентативними формами. Вербалізований інтелект, що еволюціонує в історичному і психологічному просторі, визначає інтелектуалізацію мови.

Історичний розвиток мови засвідчує онтологічну сутність мислення людини – її інтелектуалізм. Форми його в літ.мові є предметом наукового лінгвістичного аналізу. Інтелектуалізація постає продуктивним пошуковим дискурсом функціонування мови. Онтологічна закономірність мовних одиниць=мовний розвиток.

Приклад: теорія інтелект розвитку мови здатна пояснити таке явище як поява нових слів у літ мові (внаслідок імпульсів та екстралінгвістичних факторів – поява нових реалій, зміна соціально значимої оцінки та ієрархії реалій, зміна мовної ситуації) + будь-яке інше явище у процесі розвитку мови з онтологічного погляду.

Інтелектуальною за природою є основна функція мови – комунікативна, що реалізує здатність мови передавати будь-яку інформацію: загальні судження, повідомлення про реальні й уявні предмети, минуле і майбутнє, відчуття, настрої, ілюзії, модельовані і фантастичні ситуації і т.д.
Здатність мовних одиниць до абстрагування, семантичного відтворення і репродукції інтегральних характеристик буття, систематизації знань про світ у лексичній парадигматиці та ін.., відповідність системно-структурної організації мови природі, логіці й еволюції інтелектуального пізнання світу людиною співвіднесені з функцією відображення, тобто формування категорій думки і, відповідно, інтелектуальної свідомості.

Сама мова як об’єкт, в якому акумулюється знаковість усіх форм буття в його історичному і сучасному виявах, онтологічно співвіднесена насамперед із комунікативною функцією – функцією, в якій опосередковано кореляції мислительної діяльності та форм її відображення. Отже, об’єктивні передумови для виходу за межі формально-структурних побудов у лінгвістичній теорії, пошук адекватних складності і буттєвій полісемантичності теоретичних конструктів і їх відповідного терміноназивання закладені у мові.

Термін «історичний розвиток мови» має категоріальний характер і включає мовні зміни і в часові і функціональні. Частотність використання мовних одиниць, функціональна спеціалізація, продуктивність моделювання граматичних і семантичних, розширення сполучуваності слова різнотипні асоціативні, метонімічні перенесення значення слів у активні процеси творення фразеології літературного походження і т.д., так само, як і мовні тенденції до аналітизму й синтетизму, закон аналогій та ін.. є лінгвістичними факторами, що дозволяють аналізувати мову в аспекті її інтелектуалізації.
Асоціативна оцінність, яка вочевидь, є компонентом значення терміна «інтелектуалізація мови» в даному разі не виводить його за межі термінологічної системи лінгвістики, оскільки обєктивізованими є кореляція з філософським пізнанням картини світу;, використання у значенні, що маж епістемологічний характер;, можливість часткової понятійної заміни близькими за обсягом термінами «розвиток», «прогрес», «вдосконалення мови», необхідність дослідження мови як складової цивілізації народу, його духовних потенцій і оптимальних законів розвитку мислення, що завжди виявлятимуться у мові, через мову.

Дата добавления: 2015-11-14