Авторське словотворення як рефлексія на світ інтелектуальної та процес розвитку мови

Кожен письменник - носій літературної мови, але він і найактивніший творець національної мови в тому розумінні, що глибоко відчуває найтонші порухи народного слова, що в особистісному відтворює багато разів пережите живе слово народу. Тому і є таким важливим і авторитетним слововживання письменника, коли йдеться про усталення мовностилістичної норми.

Новотвори авторські являють собою реалізацію потенціальних можливостей словотворчих закономірностей мови. Вони відрізняються від загальних неологізмів тим, що авторські новотвори не входять у загальний вжиток (зазвичай). Такі авторські новотвори тісно пов’язані з контекстом художнього твору. Часом значення такого новотвору можна пояснити тільки у зв’язку з текстом художнього твору цього автора.

Існує «Короткий словник авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття”, де проаналізовано 597 авторських лексичних новотворів лексико-тематичної групи на позначення явищ природи. Поети ХХ ст. віддавали перевагу творенню індивідуально-авторських іменників (404 одиниці), експериментували з прикметником (100 одиниць), конструювали новотвори на означення дій, процесів, станів (42 одиниці) та продукували індивідуально-авторські дієслівні форми (дієприкметники – 15, дієприслівники – 4), а також створювали прислівникові інновації (26 одиниць).Перевага іменників пояснюється прагненням автора надати словам нових відтінків значення, оцінної конотації, увиразнити експресивність новоствореної номінації порівняно з узуальним відповідником: вітровінь (М. Вінграновський), погроззя (В. Барка), хмаров’я (І. Драч).

Творення індивідуально-авторських неологізмів у поетиці здійснюється всіма засобами словотвору, властивими українській мові, - морфологічним, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним і лексико-синтаксичним. Найчастіше спостерігаються новоутворення морфологічні (афіксацію, безафіксний спосіб, осново складання і абревіацію). При цьому для художнього мовлення характерні складні слова(а не афіксальні неологізми), що, пояснюється більшою понятійною і естетичною місткістю слів-композитів порівняно з простими словами. Іноді спостерігаються і композити, складені з трьох, а то й чотирьох основ, що властиве в українській мові майже виключно художньому стилю. З префіксальних неологізмів найчастіше зустрічаються суфіксальні. Суфікси різних семантичних груп містять у собі достатню інформацію понятійного і власне естетичного характеру, що дає змогу письменникам широко вживати такі новоутворення у виражальних цілях. Префіксальні новоутворення спостерігаються не дуже часто і переважно в окремих авторів. Так, схильним до них був П.Тичина.

У одній із гуморесок О. Вишні зустрічаємо сестрицтво – від сестриця. сестерство утворено за моделлю братства. О. Вишня найкращий майстер утворювати такі слова. ВИТУАЛЕТИТИСЬ. Слово незвичайне щодо утворення – в основі лежить іменник туалет. Слово утворене за моделлю – висякатися. Остап Вишня утворює форму вищого ступеня від займенника: усмішка-фейлетон, наше-нашіше… усмішка нашіша за фейлетон… значно професоріша від свого професора. Ідіотіший ідіот.

Водночас у творенні певних типів оказіоналізмів проглядає соціодинаміка, зміни в житті суспільства, а отже, такі деривати засвідчують формування нових когнітивних структур, нових об'єктів номінації. До подібних новотворів, на нашу думку, належить зафіксоване О.А.Стишовим слово безгромадянство. Для народу без своєї власної держави з усіма її атрибутами поняття офіційного громадянства не було релевантним. Наявні в українському лексиконі номінації (питомі і запозичені) означали скоріше моральний статус громадянина, неусвідомлення якого виражали номінації зі значеннями "людина без зв'язків зі своїм родом" (безрода, безрідник), "той, хто втратив зв'язок з батьківщиною, своїм народом" (літун, перекотиполе, апатрид, манкурт, мамлюк, яничар, непатріот, придуманий Остапом Вишнею оказіоналізм чухраїнець від чухра "обрубані гілки"+ [укра]їнець.

Авторські утворення надзвичайно експресивні, тому що вони легко звертають на себе увагу читача й викликають у нього емоції здивування і задоволення від вдалої знахідки, змушують більш уважно вдивлятися в текст й краще розуміти його смисл _ і безпосереднє значення названого й відношення до нього письменника. Присутність або відсутність оказіоналізмів, вибір моделей для їх створення визначаються особливостями стилю автора, літературними традиціями часу створення тексту та іншими факторами.

Дата добавления: 2015-11-14