Основні критерії

1. Наглядовий орган повинен переконатися, що банки мають адекватну політику та процеси для забезпечення виявлення, розрахунку, оцінки, моніторингу, повідомлення, контролю або пом'якшення ризику країни і ризику обмеження переказу коштів (трансферного ризику). Наглядовий орган має переконатися, що ці процедури відповідають профілю ризику, системній важливості та позиції банку щодо ризику, враховують ринкові та макроекономічні умови та забезпечують загальне бачення, на рівні всього банку, ризику країни та трансферного ризику, якому піддається установа. Виявлення, моніторинг та управління ризиками (в тому числі, де потрібно, ризиками всередині групи) здійснюється за окремими регіонами та окремими країнами (на додачу до моніторингу за кінцевим позичальником/кінцевим контрагентом). Від банків вимагається здійснювати моніторинг та оцінювати зміни ризику країни та трансферного ризику, а також застосовувати відповідні заходи.

2. Наглядовий орган має переконатися, що стратегія, політика та процедури управління ризиком країни та трансферним ризиком банків отримали погодження Ради банків, а також що Ради здійснюють нагляд за управлінням таким чином, який дозволяє їм забезпечити ефективну реалізацію політики та процедур, а також їхню повну інтеграцію в загальний процес управління ризиками банку.

3. Наглядовий орган визначає, що банки повинні мати інформаційні системи, системи управління ризиками та системи внутрішнього контролю, які дозволяють точно агрегувати, здійснювати моніторинг та своєчасно звітувати щодо ризиків країни; а також забезпечують дотримання визначених лімітів щодо вкладень у країни.

4. Наглядовий орган здійснює нагляд за встановленням відповідних резервів для покриття ризику країни та трансферного ризику. Існують різні міжнародні практики, і всі вони є прийнятними, якщо дають результат на основі оцінки ризиків. Ці практики включають такі:

a) Наглядовий орган (або інший державний орган) приймає рішення щодо відповідного мінімального обсягу резервів, шляхом регулярного встановлення фіксованих відсотків ризику для кожної країни, враховуючи чинні умови. Наглядовий орган, за потреби, переглядає мінімальний рівень.

b) Наглядовий орган (або інший державний орган) регулярно визначає відсоткові межі для кожної країни, беручи до уваги актуальні умови, а банки можуть вирішувати, в межах цих лімітів, який обсяг резервування застосувати до кожного окремого вкладення. Наглядовий орган, за потреби, переглядає відсоткові межі, визначені для резервування.

c) Сам банк (або інший орган, такий як національна асоціація банкірів) визначає відсоткові показники або дає рекомендації, або навіть приймає рішення щодо відповідного обсягу резервування за кожним окремим кредитом. Тоді адекватність резервів оцінюється зовнішнім аудитором та/або наглядовим органом.

5. Наглядовий орган має вимагати від банків включити в свої програми стрес-тестування відповідні сценарії з тим, щоб відобразити результати аналізу ризику країни та трансферного ризику для цілей управління.

6. Наглядовий орган регулярно та своєчасно отримує та переглядає достатній обсяг інформації щодо ризику країни та трансферного ризику банків. Наглядовий орган уповноважений, в разі потреби, отримувати додаткову інформацію (наприклад, в кризових ситуаціях).

Дата добавления: 2015-11-16