Основні критерії

1. Закони, регуляторні положення або наглядовий орган уповноважений встановлювати вичерпне визначення терміну «пов'язані сторони». Це визначення має включати сторони, визначені у зносках до цього Принципу. Наглядовий орган на власний розсуд приймає рішення щодо застосування цього визначення в кожному окремому випадку.

2. Закони, регуляторні положення або наглядовий орган вимагають, щоб трансакції з пов'язаними сторонами не здійснювались на більш сприятливих умовах (наприклад, кредитний рейтинг, строк погашення, відсотки, комісійні збори, терміни амортизації, вимоги до застави), ніж відповідні трансакції з непов'язаними сторонами.[75]

3. Наглядовий орган вимагає, щоб трансакції з пов'язаними сторонами та списання зобов'язань пов'язаних сторін, що перевищують визначені суми або іншим чином представляють ризик, підлягали попередньому погодженню Радою банку. Наглядовий орган вимагає, щоб члени Ради, яких зачіпає конфлікт інтересів, були виключені з процесу затвердження здійснення та управління трансакціями з пов'язаною стороною.

4. Наглядовий орган визначає, чи банк має визначену політику і процедури, спрямовані на запобігання тому, щоб бенефіціар трансакції та/або особи, з ним пов'язані, не були залучені до процесу надання та управління трансакцією.

5. Закони ти регуляторні положення визначають, або наглядовий орган уповноважений визначати, на загальній або індивідуальній основі, ліміти заборгованості пов'язаних сторін, а також вираховувати такі суми під ризиком з суми капіталу під час оцінки адекватності капіталу, або вимагати покриття заставою такої заборгованості. Коли встановлюються обмеження для агрегованої суми заборгованості пов'язаних сторін, вони мають бути щонайменше такими ж суворими, як і обмеження агрегованої заборгованості єдиного контрагента або груп пов'язаних контрагентів.

6. Наглядовий орган визначає, чи банк має відповідну політику та процедури для визначення індивідуальних ризиків чи трансакцій з пов'язаними сторонами та загального обсягу позицій під ризиком, а також те, що вони дозволяють здійснювати моніторинг та звітувати щодо них завдяки незалежній процедурі оцінки кредиту або аудиторської перевірки. Наглядовий орган визначає, що про винятки в політиці, процедурах та обмеженнях має повідомлятись керівництву банку відповідного рівня та, за потреби, Раді, з метою своєчасного реагування. Наглядовий орган також визначає, що Правління має на постійній основі здійснювати моніторинг трансакцій з пов'язаними сторонами, а Рада - забезпечувати нагляд за цими трансакціями.

7. Наглядовий орган отримує та аналізує інформацію щодо агрегованої заборгованості пов'язаних сторін.

Принцип 21: Ризик країни та ризик обмеження переказу коштів (трансфертний ризик)

Наглядовий орган визначає, чи мають банки адекватну політику та процедури для забезпечення вчасного виявлення, вимірювання, оцінки, моніторингу, звітування, контролю або зменшення ризику країни[76] і ризику обмеження переказу коштів (трансферного ризику)[77] в своїй міжнародній кредитній та інвестиційній діяльності.

(Довідковий документ: «Управління міжнародною кредитною діяльністю банку», березень 1982 року)

Дата добавления: 2015-11-16