Основні критерії

1. Закони, положення або вимоги наглядового органу до банків щодо розробки принципів та процедур виявлення та здійснення управління проблемними активами. Крім того, закони, положення або наглядові органи мають вимагати від банків здійснення регулярної перевірки своїх проблемних активів (або як окремої позиції або як групи активів у портфелі, які мають подібні характеристики), класифікації активів, створення резервів та списання.

2. Наглядовий орган має переконатися, що принципи та процедури розподілу за категоріями та класифікації банківських активів, а також встановлення належного обсягу відрахувань є прийнятними. Позиція органу нагляду може бути підкріплена оцінкою, проведеною зовнішнім експертом, а орган нагляду переглядатиме роботу зовнішнього експерта з метою визначення адекватності принципів та процедур банку.

3. Наглядовий орган повинен переконатися, що система класифікації активів та відрахувань формування резервів також враховує позабалансові позиції[68].

4. Наглядовий орган має переконатися, що банки мають належні принципи та процедури, якими забезпечується вчасне відрахувань формування резервів та проведення списань, і які відображають реалістичні очікування щодо погашення та повернення коштів, з урахуванням кон'юнктури ринку та макроекономічної ситуації.

5. Наглядовий орган має переконатися, що банки мають належні принципи, процедури та організаційні ресурси для виявлення активів, якість яких погіршується, здійснення нагляду за проблемними активами на постійній основі та стягнення прострочених зобов'язань. У випадку портфелів з позиціям під кредитним ризиком, які мають однорідний характер, позиції під ризиком мають відповідним чином класифікуватись, коли платежі є простроченими згідно з умовами договору протягом мінімальної кількості днів (наприклад, 30, 60, 90 днів). Наглядовий орган повинен перевіряти, як банки управляють своїми активами з метою виявлення наявності значних порушень стандартів щодо класифікації та відрахувань формування резервів (наприклад, реструктуризація заборгованості, рефінансування або перекласифікація кредитів).

6. Наглядовий орган має регулярно та у необхідному обсязі отримувати інформацію про класифікацію активів та відрахування у резерви або мати необмежений доступ до такої інформації. Наглядовий орган повинен вимагати від банків належного документального оформлення класифікації активів та обсягу відрахувань

7. Наглядовий орган повинен встановити, що класифікація активів та обсяг резервів є достатніми для цілей нагляду. Якщо класифікація є неточною, або якщо наглядовий орган вважає, що обсяг резервів є недостатнім для цілей нагляду (наприклад, коли наглядовий орган вважає, що існуюче або очікуване погіршення якості активів може мати негативні наслідки, або коли обсяг резервів не повністю відповідає очікуваним збиткам), наглядовий орган має право вимагати коригування класифікації окремих активів або підвищення рівня відрахувань до резервів, обов’язкових резервів або капіталу, а також вжиття інших заходів для виправлення ситуації, якщо це є необхідним.

8. Наглядовий орган повинен вимагати від банків наявності необхідних методів для здійснення регулярної оцінки інструментів пом'якшення ризику, у тому числі гарантій, кредитних деривативів та забезпечення. З метою здійснення оцінки забезпечення банки повинні застосовувати чисту вартість реалізації з урахуванням існуючих ринкових умов.

9. Закони, положення або встановлені наглядовим органом критерії щодо випадків, у яких активи:

a) мають бути оціненими як проблемні (наприклад, кредит вважається проблемним, коли існують підстави припустити, що не всі суми (основна сума та відсотки), які мають бути погашеними відповідно до умов кредитної угоди, будуть сплаченими); та

b) мають бути знову віднесеними до працюючих активів (наприклад, кредит вважається знову працюючим, коли було ліквідовано усі прострочені платежі, коли кредит знову обслуговується в повному обсязі, коли платежі з погашення кредиту здійснюються вчасно протягом тривалого проміжку часу, і коли можна очікувати погашення кредиту відповідно до умов угоди).

10. Наглядовий орган має переконатися, що Рада банку вчасно та у належному обсязі отримує інформацію про стан портфелю активів банку, включаючи класифікацію активів, обсяг резервів, а також про найбільші проблемні активи. Ця інформація має обов'язково включати узагальнені результати останнього перегляду активів, порівняльні дані щодо тенденцій зміни загальної якості проблемних активів, а також оцінку існуючого або очікуваного погіршення якості активів та очікуваних збитків.

11. Наглядовий орган має вимагати здійснення оцінки, класифікації та відрахувань окремо для кожного інструмента, принаймні по відношенню до значних позицій під ризиком. З цією метою наглядовий орган має вимагати від банків встановлення відповідного граничного значення для визначення значних позицій під ризиком та здійснення регулярного перегляду рівня цього значення.

12. Наглядовий орган має здійснювати регулярну оцінку будь-яких тенденцій у динаміці ризику та його концентрації, а також нагромадження ризиків у банківському секторі з точки зору проблемних активів банків, та враховувати будь-яку виявлену концентрацію ризиків у стратегіях пом'якшення ризиків, які застосовуються банками, а також потенційний вплив концентрації ризиків на здатність пом'якшувального інструменту зменшувати втрати. Наглядовий орган повинен визначати достатність резервів та обов’язкових резервів на рівні банку та банківської системи на основі таких оцінок.

Дата добавления: 2015-11-16